Трансфагараш

Колись давно я дивився "Top Gear: Romanian Road Trip" (сезон 14, серія 1), і десь в глибині свідомості залишилася пам'ять про те, що відносно недалеко є така мальовнича дорога, яку відоме тріо з Top Gear визначило найкращою.

Ось ця частина епізоду.

А що таке Audi S5? Це grand tourer! На ній хочеться швидко й комфортно їхати кудись далеко (бажано ще по хорошій дорозі, ахах).

І от оформилося таке бажання, що коли S5 буде готова, треба їхати на ній дивитися Трансфагараш.

Таймінг склався як треба. Гірська частина шосе відкрилася після зими 12 червня 2026 року, а машина вже відновилася та була обслужена.

Ми запланували маршрут і рано в понеділок виїхали в бік пропускного пункту "Могилів-Подільський".

Дорога до кордону з Молдовою повз Житомир, Бердичів та Вінницю хороша. Трафіку було не дуже багато. Запам'ятав всрату назву населеного пункту: "Кацмазів".

Ще варто згадати, що це був ледь не найспекотніший день червня. За бортом від +36 до +38, я їду 110-130, а температура масла стабільно тримається трошки за 90. Після моїх танців з гарячою оливою на Б8 це приємно спостерігати.

До Могилів-Подільського витрата пального склала 8,2 л на 100 км.

Обидва кордони пройшли менше ніж за 2 години. Черги майже немає, але всі просто повільно працюють — і наші, і молдавани. На вулиці спека, і перебувати ззовні кондиціонованого салону машини майже неможливо.

Дорога по Молдові відверто хуйова. Не жахлива, але хуйова. Бетонка, зверху асфальт латаний-перелатаний, як стара ковдра. Страшних ям немає, але й розмітки теж немає. Одним словом, виснажлива. Там відстань всього близько 170 кілометрів, але швидко не поїдеш, бо витрясає нутрощі.

Я б сказав, що Молдові має бути соромно за такий стан транзитної дороги, по якій їздять їхні гості.

Тим не менш, їх, скоріше за все, візьмуть в ЄС, а нас — ні.

Далі — пропускний пункт "Скулень" у бік Румунії. Там також було не дуже довго, приблизно годину, якщо я вірно пам'ятаю. І так само спекотно.

У мене чомусь була думка, що варто буде опинитися в Європі — і одразу настане комфортна температура повітря (ось так моя свідомість вважає: наскільки у нас усе погано, і наскільки все добре повинно бути в ЄС).

Але ж ні. Там також +37.

Ночівля в місті Iași. Там я вже колись був і знаю, що є заклад Vivo, де до бургера можна замовити картопельку з сиром і часником.

Єдиний мінус: у той самий день у закладі не працював кондиціонер! Бачив на пульті керування наліпку "DEFEСТ", запивав бургер холодним пивом і пітнів, як свиня.

На наступний ранок не знайшли нічого кращого, ніж акційний сніданок в Starbucks.

І поїхали далі.

Бензин в цій гейропі дорожчий, а ще там скрізь E10 (навіть в 98-му)! В Румунії я заливав 95-й, бо я не олігарх.

Можливо через відносну складність ландшафту, ті дороги якими ми їхали, постійно петляли і проходили крізь сука кожен населений пункт. Тут я і відкрив для себе адаптивний круїз-контроль.

Це просто шикарна фіча! Пристроївся за кимось місцевим і їдемо разом з ним 80-50-30 (бо черговий населений пункт), і знову 30-50-80, і т.д.

Само гальмує, само розганяється, а я тільки кермом кручу. Кайф! Я взагалі не втомився!

І ось ближче до вечора добре вже видно гори.

В Кирцишоарі чергова ночівля.

Далі вже Трансфагараш.

Швидко там зміг би їхати тренований професійний водій, а я — любитель, тому їхав обережно. Ну і треба було по сторонах дивитися, бо навколо дуже, дуже красиво.

На перевалі було приємно прохолодно, +19. Там облаштовано туристичне місце: є заклади й паркінг, продають уселяку сувенірну фігню.

Місцями ще лежить втомлений, але сніг (!).

Краєвиди просто шикарні.

Після перевалу дорога продовжила петляти.

Декілька разів йшов дощ, причому доволі сильний.

Бачили декількох ведмедів, які виходили з лісу прямо до дороги. Скрізь висять написи, що годувати ведмедів заборонено і що це карається штрафом.

Ще один яскравий об'єкт на шляху — штучне озеро Відрару та дамба на ньому.

На жаль, рівень води в озері зараз низький, але все одно можна оцінити масштаб конструкції. Пишуть, що на дні озера затоплене село.

Після дамби дорога швидко виходить на рівнину і перетворюється на звичайну дорогу між безліччю населених пунктів. Знову адаптивний круїз дуже мені допомагав.

А далі все у зворотному порядку. Ще одна ночівля в місті Iași і зранку назад додому.

Єдине що, якимось чином я піймав розлад шлунку саме в день від'їзду, і тому так сталося що я обригав Молдову.

Поки ми доїхали до КПП "Могилів-Подільський", мені стало набагато краще. І дорога в Україні також стала кращою.

Від Вінниці до Житомира я їхав на адаптивному круїзі за сріблястою BMW E39 на житомирських номерах. Чєл топив як треба на комфортних для мене швидкостях.

Вже в Київській області я спіймав 4 штрафи 😬 бо не люблю Waze, користуюся лише Google Maps.

До речі, в Румунії саме Google Maps попереджують про камери чи про поліцію, і навіть мають кнопку "додати перешкоду на дорозі", як в Waze. У нас цього функціоналу немає.

Таким чином, на машині я покатався й подивився на красиві гори.

Дякую за увагу.

Пробіг 53798 км.