Першочергові справи, хе- хе- хе...

Здавалося б, кому як не мені (після трьох нєкробемеве)  знати золоте правило: купив 20-річну машину —  їдь міняти всі рідини, фільтри та вкручувати свічки за здравіє своє (і її). Але мій внутрішній естет послав залишки здорового глузду, тому, дивлячись на свою "нову" стару Тойоту, я вирішив, що свіже масло в мостах їй зараз ні до чого, а от розширити колію — це питання життя і смерті 😁 Тим більше, що попередній власник дбайливо відсипав мені в багажник комплект проставок:

По 25мм, як на мене- золота середина! Гарно відмив їх на роботі і вже вдома у вихідний взявзя до діла.

Витяг свій новенький 8-тонний гідравлічний домкрат. Купив я його по грандіозній акції на Розетці, бо внутрішня жаба завжди перемагає, зараза!

Ще тоді, після покупки,  я помітив, що з крайнього положення ця скотина опускається вниз на 1.5-2см. Капєц було "разочарованіє". Я навіть масло в ньому поміняв і прокачав, але все тщетно. Ну, акційний товар, що поробиш 😑

Домкрат трохи покряхтів, але впевнено відірвав важке японське залізо від землі. Довелось звісно щось під нього підкласти, та благо найвідповідальніші будівельники мого ЖК залишили по собі купу всього, що можна було ще пів гаражного кооператива відбабахати.

Далі почався священний ритуал очищення! Я ретельно зачистив посадкові місця на ступиці, потім з не меншим фанатизмом пройшовся по привалочних поверхнях самого диску. Добре що я робив це електрошурупокрутом з насадкою, бо щіткою по металу можна було б некисло підза#%атись.

Я тер так, ніби намагався викликати дух Сакіті Тойоди, щоб той особисто благословив мій бажествєнний тюнінг. Але дух старого звісно що не явився, бо проставки це зло! Та може воно і на краще 😅

Ну і ладно, нехай там і далі шиє собі в кращому світі на своєму мащнєйшому ткацькому верстаті, не будем тривожити поважну людину своїм ідіотизмом.

Встановив першу — стала як рідна!

Переходжу до другого колеса (заднього)... Качаю домкрат, знімаю колесо, починаю чаклувати зі щіткою... І тут помічаю, що мій 8-тонний акційний богатир якось підозріло втомився. Точніше, він просто почав пускати соплі (як я в молодості на сєльскій дискотеці після шостого пива..) у вигляді мастила навколо штоку і важка філейна частина Тойоти стала повільно, але невідворотно опускатись. Курва! Прокляття Сакіті! 😂

Добре, що в багажнику все ж був штатний домкрат, який на мій подив - просто божествєнний. Ну, як і сама тачка. Ну, ви зрозуміли ☺️

Поставив під моста, підняв усе з легкістю. Чого раніше так не зробив? Ну дурне!

Третє колесо. Накидаю проставку, починаю затягувати гайки, і тут розумію, що якось гайка не дуже то і затягується... Shiiiiiiit... це відчуття,  від якого у будь-якого механіка автолюбителя холоне кров і сивіє волосся...

Поки я усвідомлював масштаби трагедії, мої руки за інерцією зробили ще один "добрий вечір" на сусідній шпильці. Дві шпильки на проставці без різьби. Прекрасно. "Ну нічого, на чотирьох теж триматиметься, це ж стара Тойота, вона взагалі може їздити на святій воді та синій ізолєнті"....

Десь на середині цієї немовірної та захопливої пригоди, по вмісту екшену яка може зрівнятись навіть з походом хобітів до мордора, мої протрузії почали про себе трохи нагадувати...

Я почав відчувати себе іржавим Оптімусом Праймом, якому після зимівлі забули замінити масло... А чекайте, був же такий!

Спина боліла пекельно. Я сидів на бетоні, весь в іржі, з двома злизаними шпильками і зрадливим домкратом, з якого досі витікала якась рідина (бл#, ну точно я на дискотеці..!")

В голові крутилася тільки одна геніальна фраза:

.

...зібравши залишки волі в кулак, я завершив процес. Фінальним акордом стала заміна рідних, пошматованих життям і шиномонтажниками білих колісних гайок на новенькі, агресивні чорні. Чому? Бо стиль — це всьо! @AfterLife

Неважливо, що там зі шпильками та іржею в мостах, головне — щоб чорні гаєчки брутально гармоніювали з диском!

Беремо нові гарні гаєчки...

...додаємо трохи магії!

Вуаля! До та після:

І знаєте що? Я відповз (бо йти я вже не міг... бляха ну точ в точ я на дискотелі, але обставини інші!) на три метри, щоб насолодитися результатом. Дивлюсь — ну машина як машина. Відходжу відповзаю ще на метр. Дістаю телефон і відкриваю фото "до".

Фух... Різниця таки є. Але, поклавши руку на серце, помітна вона тільки тоді, коли ти свайпаєш на екрані між фотками "до" і "після", примруживши одне око.

Чи варте воно було зірваної спини, стресу з домкратом і мінус двох шпильок замість полежати на дивані з джойстиком? Абсолютно ні. Чи зроблю я так само наступного разу? Абсолютно так. Бо старе залізо почекає, а от душа вимагає краси прямо тут і зараз!

P.S.: а ще мала трохи впісялась. Але це вже інша історія..

Пора поїхати до кума і трошки напитись 🥰

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання