Екскурсія на завод Порше та повернення додому

Мабуть, я вже трохи притомив вас фотозвітом з останньої відпустки, але це вже буде останній допис😀 Отже, в передостанній день подорожі в нас були заплановані відвідини заводу Порше в Лейпцигу, але то аж в пізнє післяобіддя, тому ще мали півдня на огляд замків по дорозі до великого міста. Так ми поїхали спочатку на північний захід від нашого канікульного житла і зупинилися біля барокового замку Зойсліц. Між 1250 і 1265 рр. Генріх Славетний, маркграф Майсенський, збудував там заміський замок. Він ладно вписується в чарівний ландшафт садів та виноградників долини Зойсліц , бічної долини річки Ельба, яка зараз є природним заповідником. Замковий сад виконаний у французькому та англійському стилях садів, прикрашений скульптурами, що символізують пори року та місяці. Англійський ландшафтний парк простягається на схід до околиці села. Він може похвалитися багатою колекцією дерев, включаючи гінкго, лисий кипарис, декоративний дуб, сріблястий клен та інші види. Сьогодні замок у приватній власності, але сади замку є вільнодоступними.

До наступного замку я планував дістатися на паромі, що відправляється навпроти замку Зойсліц, але я не врахував, що це лише велопішохідний човен, тому девелося зробити петельку до наступного моста через Ельбу... Замок Хіршштайн велично височіє на 25 м скелі на лівому березі Ельби навпроти Зойсліца. Перша згадка про нього датується 1205м роком. До цілого комплексу замок був розширений у 17 ст., а навколо нього виросло поселення, яке перейняло його назву. Після війни в комплексі розміщувався шпиталь Червоної Армії. Згодом, з 1949 по 1955 рр., замок використовувався як дитячий санаторій, а з 1957 р. - як дитячий санаторій та реабілітаційна клініка. Зовсім недавно, з 2000 по 2006 рр., він слугував реабілітаційною клінікою для дітей та підлітків з психосоматичними розладами. З 2013го р. замок належить одноіменному муніципалітету, який працює над його відродженням.

Наступна зупинка в напрямку Лейпцига відбулася біля замку Льойбен, що вперше згадується у 1445му р. Старий замок був знесений і замінений між 1737 і 1740 рр. новим бароковим заміським палацом, побудованим за французькими зразками, спроектованим дрезденським придворним майстром Андреасом Адамом, при цьому навколишній рів був збережений. Дизайн фасаду з його рідкісними розписаними пілястрами відображає стиль пізнього дрезденського бароко, розроблений Кньоффелем, як і висока вежа на даху, яка, ймовірно, мала відкриту дзвіницю, подібну до тих, що були в замку Ельстерверда або замку Рейнхардтсгрімма , побудованих за зразком замку Губертусбург. З вересня 2017го р. замок знову перебуває у приватній власності після комунальної власті з часів 2ї СВ.

Губертусбург розташувався на 10 км далі на захід, тому теж був нам по дорозі. Побудований у 1721-1752 рр. він був мисливським замком для курфюрстів-саксів, а також служив тимчасовою другорядною резиденцією для саксонського курфюрста та польського короля Августа 3го. Будівля замку утворює квадрат , всередині якого розташований прямокутний внутрішній двір. Кавалерське та адміністративне крила, що вигинаються у чверть кола навпроти головного фасаду палацу, примикають до бічних H-подібних крил службових будівель та колись всесвітньо відомих стайней на 240 стійл. Після 2ї СВ в приміщеннях замку облаштувалася лікарня, що спеціалізується на психіатрії, психотерапії та неврології. 

Замок Вурцен став на той день останнім замком, що ми побачили до Лейпцига. Він був збудований між 1491 і 1497 рр. в стилі пізньої готики з елементами раннього Відродження Йоганном 6м фон Заальхаузеном, єпископом Майсена, як його єпископська резиденція. Після зречення престолу останнім єпископом у 1581му р. будівлі до 1856го р. займала канцелярія абатства Вурцен.  Пізніше будівля використовувалася окружним судом, а після 1945го р. також поліцією. У 2002му р. родина Ведекінд придбала нерухомість і у 2004му р. відкрила готель з рестораном.

Власне у Лейпцигу я був сам в 2007му, потім, вже після переїзду до Німеччини, по дорозі на Балтійське море у 2019му ми змушені були зробити тут зупинку в неділю у зв'язку з відклеявшимся ніпелем, тому по центру погуляли вже родиною. Цього разу ми зупинилися лише на фотосесію біля пам'ятника Битві народів, який ми пропустили минулого разу. Це одна з головних визначних пам'яток Лейпцига і найбільший пам'ятник Європи. З 16 по 19 жовтня 1813го р. під Лейпцигом відбулася так звана Битва народів. Коаліція австрійців, пруських німців, шведів та народів руцької імперії розбила французьку армію Наполеона Бонапарта в ході визвольних війн. До початку 1ї СВ ця битва вважалася найбільшою в історії. Фундамент пам'ятника, зведеного за кресленнями берлінського архітектора Бруно Шміца, був закладений у 1898му р., а урочисте відкриття відбулося в 1913му р. до сторіччя Битви народів.

Завод Порше у Лейпцигу відносно дуже молодий. У 1998му році Порше оголосила про своє рішення виробляти Каєн. Оскільки завод у Цуффенхаузені працював на повну потужність, випускаючи 911й та Бокстер, а вільного місця не вистачало, Лейпциг був обраний новим виробничим майданчиком із 17 потенційних місць. За 10 км далі на схід, також на 14му автобані, компанія БМВ побудувала свій завод у Лейпцигу між 2001 і 2005 рр. Перший Каєн тут зійшов з конвеєра у вересні 2002го, а з серпня 2003го р. по травень 2006го року тут виготовлялий неймовірний Карерра ЖТ. З 2009го тут почалося виробництво Панамери, а з 2011го ще й Макана. Останній Каєн був виготовлений у Лейпцигу наприкінці 2017го р., а нове покоління повністю виробляється на заводі Фольксваген у Братиславі. Виробництво автомобілів з дизельними двигунами також припинилося у 2018му р., натомість з 2020го з'явилася монтажна лінія для електричок.

Будівля клієнтського центру складається з основи з відкритого бетону та конічної 32-метрової вежі, обшитої металевими панелями. Дизайн заводської тестової траси розроблений Германом Тільке - гонщиком та конструктором кількох трас Формули-1, наприклад, у Малайзії та Бахрейні, та включає 10 визначних поворотів із відомих гоночних трас. Це: Suzuka S (Сузука, Японія), Sunset Bend (Міжнародний автодром Себрінг, США), Loews (Траса в Монако), Victoria Turn (Ріо-де-Жанейро, Бразилія), Mobil 1 S та Karussell (Нюрбургринг, Німеччина), Curve di Lesmo та Parabolica (Національний автодром Монци, Італія), Bus Stop (Спа-Франкоршам, Бельгія ), Suntory Corner (Сідзуока, Японія), Corkscrew (Лагуна Сека, США). Траса довжиною 3,7 км має ширину 12 м та включає шість ділянок з повним газом та шістьма точками гальмування. Кожнісінький автомобіль, що випускається цим заводом, проходить перевірку на цьому полігоні. Також тут існує тестовий 6 км. трек для позашляховиків, що пролягає через колишній військовий полігон. Загалом  можна подолати 15 видів місцевості, включаючи водний перехід довжиною 100 та глибиною 0,5 м, а також екстремальний пандус з ухилом 80%. Також до них належать гравійна дорога, піщана дорога, колодовий жолоб, перехід через канаву, кам'яні сходи, лісовий перехід, насипна дорога, перехід через насип, переходи через бункери, земляна дорога, горбистий ландшафт з танковим мостом, ґрунтова дорога, вельветова дорога.

На цьому заводі пропонується 3 види екскурсій: традиційна, сімейна та розширена. Я свідомо обрав 2й варіант для походу із донечкою, адже син ще надто малий для будь-якого варіанту. Планувалося, що дружина з ним поїдуть на шопінг в сусідній ТРЦ, а нас заберуть вже через 2 години. Але не так сталося, як гадалося, бо син не оцінив такого розподілу ролей і розплакався на весь клієнтський центр... Як нам вже потім розказала дружина, працівники центру намагалися його хоч якось розрадити і пустили погуляти з-поміж виставленої експозиції автомобілів, де він всіх облазив вздовж і впоперек. Після перекусу морозивом в місцевому кафе дружина з сином перемістилися на історичну експозицію, де малому подарували такий точнісінько 911й, як на попередньому фото, тільки, звісно ж, в масштабі 1:64. 

Екскурсія на виробництво була дуже цікавою і час промайнув дуууууже швидко. Так, звісно, ми не були в малярних чи зварювальних цехах, але збирання самих авто з підготовлених в інших цехах вузлах та агрегатах було не менш цікавим. Залишив варіант розширеної екскурсії на майбутнє, коли діти достатньо підростуть. Після повернення з виробництва нас запросили до фан-шопу, де всі діти отримали на пам'ять по модельці сучасного 911го від Майоретте. Доця своїм шармом відмутила для свого братика ще один екземпляр, бо не знала, що він вже має одну модельку звідси. Після цього ми теж оглянули експозиції історичних та спортивних авто, а також поганяли на симуляторі)))

Після такого насиченого емоціями дня ми попхнули на останню ночівлю в нашій чудовій канікульній квартирі.

Останній день подорожі почався із виселенням та запаковуванням Гольфа та продовжився закупами в супермаркетах напоїв. 

Забивши останні вільні шпарини в багажнику, ми вирушили на захід, доки не дісталися до околиць Хемніца. Тут я запланував погуляти парком та оглянути замок Ліхтенвальде, який ми через брак часу не встигли оглянути за минулі візити до Хемніца. Замок на лівому березі річки Чопау веде свою історію від 1230го р. У 1730му р. новий власник замку Крістоф Генріх граф фон Ватцдорф вирішив знести старий замок і на його місці побудувати великий бароковий палац, а навколо нього створити великий парк. Після анексії замку по закінченні 2ї СВ радянська Німеччина використовувала замок як курорт, а потім вже в якості туберкульозного санаторію. Після об'єднання земля Саксонія спочатку хотіла продати цей комплекс, але зрештою відновила його та відкрила у 2010му р. музей. 

Наступнв зупинка відбулася в містечку Глахау, де нас чекали одразу два замки: передній та задній. Останній є більш старим, адже перша згадка про нього датується 1170м р., коли його заклав Герман 1й Шьонбург, лорд замку Герінгсвальде та засновника монастиря родини Шьонбургів. Після будівництва міської стіни замок разом із зовнішнім двором, ймовірно, був включений до міської стіни. Таким чином, замок Глаухау був міським замком, що також підтверджується документом 1335го р., в якому замок і місто разом згадуються як «фортеця». 

Власне додаток "задній" з'явився лише з часом після будівництва переднього замку у 1527-1534 рр. у стилі раннього Відродження. Він вважається найстарішим новозбудованим замком епохи Відродження в Центральній Німеччині. Два замки розділені сухим ровом перед східним крилом заднього замку. Задній замок розташований на західному кінці (відрогу) замкової гори, тоді як передній замок займає східну частину. До переднього замку можна дістатися через три кам'яні арочні мости та дві брамні будівлі. До заднього замку можна дістатися лише через сухий рів з внутрішнього двору переднього замку через кам'яний арочний міст. За часів НДР у передньому замку розміщувалися музична школа, районна бібліотека імені Георгія Агріколи (з 1953 року), квартири та філія Дрезденського державного архіву. Близько 1991го р. у передньому замку також розташовувалося «Районне управління культури».

Будучи в Глахау, я не згаяв можливості хоча б зафоткатися перед воротами заводу, де було виготовлено "Срібну стрілу". На жаль, завод Фольксвагена в Мозелі не пропонує останнім часом жодних екскурсій, тому лише фото на згадку і вперед на автобан і додому 😎

Пробіг 298000 км.