Саб в електричку із румунської шафи

У кожній автівці я допилював музику. Ні. Я не якийсь там маніяк-аудіофіл чи свідок позолочених контактів. Просто подобається, коли є низи 40-70 Гц і на  10-30 відсотках гучності його, навіть, трішечки більше ніж треба. А це, погодьтесь, в штатних акустичних системах майже не зустрічається. Тобто, завдання не накачати звукового тиску щоб вікна вилітали, а просто додати штатній системі хоча б трішки класу, за невеликий бюджет та обовʼязково реалізувати у максимально близькому до штатного варіанту. 
А штатний варіант для айдішки це 16 сантиметровий саб у пластиковому корпусі літрів на 15 не більше. Ну таке собі))).
Звичайно, хотілося ну хоча б на 25-ці. Це було б правильно з точки зору акустичної естетики. Але 25-ка не вписується у нішу айдішки через вимоги до габаритів ящика… лише 20-ка.

Вона, звісно, ж теж бюджет… із колонки, що старша за більшу половину населення нашої країни. Підсилювач за недорого знайдений новий в упаковці на просторах олх.

Середньобюджетний двоканальний dls са22 з фільтром низьких частот та загалом підходящими під наш саб і завдання параметрами.

Все пилялося, підганялося звичайним гаражним інструментом. Паралельно вивчалися схеми авто та можливості підʼєднання так щоб без зайвого клопоту але по правильному.

Тут дуже сильно спростило життя те, що електричні схеми європейських авто, які є у вільному доступі, ідентичні виробленим у піднебесній (не без особливостей). Навіть кольори проводки аналогічні. 

Прокладав все у гофрі. Безпека передусім! Електричка все ж таки. І, звісно, ж від АКБ з окремим запобіжником. Підключався від задніх динаміків до високорівневого входу. Сигнал на увімкнення від прикурювача. На ньому 12 зʼявляється з увімкненням запалювання. Спеціально щоб не виїдало 12в батарею. 
Найбільше часу пішло на виготовлення корпусу. Він зі старої чеської чи то румунської шафи. За літражом щось близько 26 літрів. Для варіанту закритого ящика це мінімально можливий літраж для нашого динаміка 25ГД-26б за підрахунками у gbl Speakershop. 
Через складність форм, а хотілося по максимуму використати простір ніші, із ящиком довелося добряче награтися. Загалом, тиждень пішов лише на корпус. Але вийшов начебто норм.

Звісно, усі шви проклеєні. Суперклею пішло гривень на триста). І звісно ж із содою.

Карпет брав на клейовій основі. На вигляд цілком пристойно.

Тепер їжджу, кайфую). Усім добра! І не ламатися!