27й День народження Пассата

На шиномонтажі виявив порваний пильник лівого шруса (вибачте, ШРКШ моя свідомість не сприймає), а в шафі чекають нові стійки стаба. А це означає що? Що можна замінити пружини)) 

І так вже співпало, що ці роботи припали на 13-14 квітня, коли Пассат зійшов з конвейєра у 99му році.

Стійки стаба пройшли 3,5 роки і десь 50 000 км. Тоді встановлювався повний комплект важелів по Delphi. Але останні місяці відчував певний скрегіт у підвісці і його причиною були зношені сайлентблоки стійок.

Пружини замінити я хотів давно, тому що вони тупо різі і висота їх теж різна. Від того різниця висоти кузова зліва і справа становила >1см і це заважало зробити якісне сходження-розвал.

Шрус також вирішив замінити, а не мити попередній, як мінімум, тому що цікаво зробити цю процедуру, та і надійніше буде. Вже декілька разів я сильно шкодував, що зажав грошей на якусь дрібницю, а потім доводилось через це втрачати ще більше. "Краилово приводит к попадалову!" - гласит народная мудрость.

Робота почалася одразу з проблеми: виявилося, що мені нема чим відкрутити ступічний болт ("бовт" моя свідомість теж не сприймає). Маленьку біту Н14 під 3/8 я одразу зламав, тому довелося витратити півтори години на пошук нормальної головки.

Врешті все гарно відкрутилося, стійки амортів дісталися і понеслися на заміну пружин.

Ох і намучився я з цими пружинами! Неймовірно довго і важко було стягнути-відпустити-стягнути-відпусти ці кляті пружини! Стягувачі колись брав найдешевші, тому і комфорт роботи з ними найгірший. Але стійки були врешті зібрані.

А з ШРУСом вийшло цікаво: я дивився деякі відоси по заміні цієї деталі, потім обирав яку гранату взяти і дивився багато зображень комплекту шрус і фактично всюди я бачив пластикову шайбу окрім вогнутої металевої. У своємо ж комплекті я такої шайби не знайшов. А це означає що?, що виробник її загубив і не покалав у комплект. В моїй практиці вже було подібне, коли АТЕ не поклали один з 4-х болтиків до колодок. Хто розумний? Звісно я! Тому взяв і встановив таку шайбу від попереднього шруса. На вигляд вона була в ідеальному стані. Насадив гранату, перевірив її встановлення, посмикавши на себе, зібрав все повністю і о 02:00 годині ночі виїхав додому. Проїхав я аж цілих метрів 300, як почув хрускіт і Пассат перестав набирати швидкість.... "Пу-пу-пу" - подумав я. Зупинився на аварійці, увімкнув передачу, газую - не їде. "*****" - подумав я. Вивернув колеса вправо, поставив на передачу і подивився за колесо: напіввісь обертається в шрусі вільно. "Випала зі шруса" - вердикт прозорий як сьоза маляти. Власноруч розвернув машину, відштовхав на метрів 50 і зібравши останні сили в останній ривок, заштовхав пассата на узбіччя. Поклав під лобове аварійний трикутник і зганеблений пошкандибав у льодяну печеру неопалюваного будинку.

Наступного дня, поїздивши в чарівних собачих будках громадського транспорту, повернувся на машині дружини. Знайшов небайдужого чоловіка і разом ми відбуксували Пассата додому. З вправністю матьорого механіка я вивільнив нещасний шрус, дістав два великих пластикових уламка тої самої пластикової шайби, поправив стопорне кільце і з новим хомутом зібрав весь вузол.

Обережно виїхав на тестову поїздку, пересвідчився у надійності збірки і з відчуттям перемоги заїхав на каву. Який же сюрприз мене чекав, коли повернувся до машини: праве крило було кимось люб'язно вдарене. Прикра вм'ятина з вертикальними подертостями стала розв'язкою моїх пригод. І це в 27й день народження моєї машини... Визначити коли і як це сталося не є можливим. Звісно я вичавив метал назад, але все одно нерівності видно, та й фарба луснула від зіткнення з корпусом адсорбера. Поки запечатав лаком, поїжджу так.

Як підсумок, кліренс по передку вирівнявся і становить 68 см до арки. Стан шарових верхніх важелів чудовий, експеримент продовжується. Підвіска в чудовому стані, одне задоволення їздити, особливо з новою м'якенькою літньою резиною Kapsen K737 195/65 R15 і легкими кованими дисками. Вирішив відмовитись від легкосплавних Montreal R16.