Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
З моменту купівлі кабріолета я помітив одну закономірність: у людей є певний набір стандартних запитань щодо цього кузова. Зібрав п'ять найпопулярніших і відповідаю на них, базуючись на реальному досвіді експлуатації.
1. Чи є технічні нюанси по даху? Механізм працює надійно, проте особливості конструкції дають про себе знати. Оскільки дах складається з трьох секцій, на нерівній дорозі в салоні періодично з’являються скрипи. Це, мабуть, основний експлуатаційний мінус такого кузова. З приємного - дах можна складати або піднімати в русі на швидкості до 30 км/год, що дуже виручає під час раптового дощу.
2. Як машина поводиться в негоду та взимку? У закритому стані це звичайне купе. Ущільнювачі тримають герметичність, а потужності пічки цілком вистачає, щоб у салоні було тепло навіть у мороз. Що стосується дощу в русі з відкритим верхом - завдяки аеродинаміці краплі майже не потрапляють у салон на швидкості. Якщо ж негода посилюється, трансформація займає близько 30 секунд.
3. Чи залишається місце в багажнику при складеному даху? Це питання практичності. Коли дах піднято, багажник дуже місткий - одного разу я перевозив у ньому два колеса від Suzuki S-Cross (ще два поїхали на задньому сидінні). При складеному даху об’єм помітно меншає, але в Astra є важлива функція - кнопка, що піднімає складений механізм прямо в багажнику. Це дозволяє легко дістати речі, які опинилися під ним.
4. Чи комфортно їздити з відкритим верхом щодня? Загалом - так, це дарує зовсім інші емоції від поїздок. На трасі при швидкості до 100 км/год із піднятими вікнами вітер не заважає розмовляти чи слухати музику. Проте є важливий нюанс: у літню спеку під прямим сонцем краще вдягати головний убір, щоб уникнути перегріву.
5. Чи привертає автомобіль зайву увагу? Увага є, але вона дуже залежить від режиму. Коли дах відкритий - люди задивляються, водії махають, часто підходять із розпитуваннями. У закритому ж стані авто сприймається як звичайне купе і практично не виділяється в потоці, що для багатьох буде плюсом.
Підсумок: Більшість «страшилок» про кабріолети не мають під собою реальних підстав. Є певні особливості догляду та експлуатації, до яких швидко звикаєш, отримуючи натомість унікальний формат поїздок.
Емоційно - хотілося б собі таку цяцьку))
Навіть і варіант є, сусід продає Мегана-кабріо не за дорого))
А раціо підказує шо воно мені не потрібно, бо це вже ж таки більше машина егоіста😀😀
Бо возити дітвору по садочкам-школам-гурткам - ну це прям жесть))) Але було б весело😀
Дуже знайома історія про “хочу / не потрібно” 😄 У мене було плюс-мінус так само. Якби не обставини, то теж просто дивився б на кабріки в потоці з інтересом але без думки що собі колись таке куплю
А тут вийшло так, що основна машина стала на ремонт після ДТП, і треба було щось тимчасове. Раціонально - планував щось типу Golf: взяв, поїздив, продав...
Але ж емоції взяли своє 😄 раз уже така можливість - чому б не спробувати щось цікавіше. Так і з’явився цей чорний.
Це авто більше про емоції 🙂 діти найбільше кайфують, коли дах складається і розкладається, а дорослі потім трохи дивуються, що тут ще й багажник цілком серйозного розміру 😄 Так що він вміє приємно здивувати з різних сторін 😉
У мене інша нестиковка: автокрісла у мене три, в Додж вони влазать в будь-якій конфігурації, і це ще не розкладував третій ряд😀, і навіть в Гетці коли треба всіх трьох кудись везти - то одне з крісел стає на переднє пасажирське.
І от я уявляю, як це все робити з принципом «встань, я сяду»))) Або крісло з переднього витягувати і ставити на землю, шоб випустити заднього пасажира, або якось корячитись діставати всіх через водійскьку))
Коли дружині підбирали авто, то теж розглядали трьохдверки, але вона не захотіла танцювати))
Тому я і сказав, шо це більше машина для одного-двох дорослих, і з дітьми вже більш старшого віку - тоді прям кайф))
Так шо, буду чекати, поки малі підростуть, і може й колись псіхону, а поки шо просто залишається облизуватись😀
Сам задній ряд тут не “номінальний”, як у деяких купе/кабріолетів. Завдяки тому, що передні сидіння відкидаються вперед і зсуваються досить далеко, місця для посадки ззаду в цілому достатньо. Тобто сісти можна без особливих проблем, і для коротких поїздок це цілком комфортний варіант.
З власного досвіду ми їздили вчотирьох: ззаду сиділи два дорослі чоловіки зростом близько 180 см, а спереду - двоє дорослих приблизно 170-175 см. І на диво, навіть у такій конфігурації було досить комфортно: вистачало місця і для ніг, і над головою.
Єдине, що варто враховувати - на довгі дистанції (понад 200 км) заднім пасажирам може бути менш зручно через більш вертикальний кут нахилу спинки сидінь. Але для міських поїздок або середніх дистанцій це не є проблемою.
Загалом автомобіль досить зручний для свого формату: є навіть задній підлокітник, передні сидіння комфортні та мають достатньо регулювань для посадки “під себе”. Єдиний момент звикання - це великі двері, вони ширші та важчі, ніж у звичайних авто, але це вже особливість кузова купе/кабріолет.
Єдине, що трохи незвично — це кут спинки, він більш вертикальний, ніж у звичних авто, але до цього швидко звикаєш. В цілому з пасажирами їздити цілком нормально: завжди можна трохи посунути переднє сидіння вперед і дати більше місця задньому пасажиру, тобто компроміс знаходиться без проблем.
Найбільше незручностей виникає саме під час посадки назад — правило “встав, щоб сіли” тут працює на всі 100%. Швидко когось підхопити і посадити на задній ряд не вийде, бо маніпуляції з відхилянням сидіння займають час і все-таки вимагають трохи гнучкості від пасажира.
Ну і по ширині - задній ряд фактично розрахований на двох (з підлокітником посередині), третьому там вже точно буде тісно.