В процесі вибору житла наявність паркінгу була для мене в першій трійці найважливіших критеріїв. Під моєю теперішньою квартирою паркінг є, хоча переваги його наявності не зовсім очевидні. Дармова тепла підлога в коридорі через труби опалення, що проходять під стелею паркінга, відсутність сусідів під нами, що за наявності дитини з гіперактивністю потенційно зберігає купу нервів, і… все! Адже ані місця, ані перспектив орендувати його у найближчий перспективі у мене не було. Знайомі радили шукати щось у сусідніх домах, а сусіди на моє запитання про вільні місця саркастично посміхалися, позаяк для багатьох краківʼян навіть пара-трійка кілометрів до гаражу - це не відстань. Тим часом для мене все, що далі одної цигарки ходьби - цілком неприйнятно, бо знаю, що ходити туди не буду. Огороджений паркувальний майданчик в 600м від будинку, де Додж ночував перший місяць, був вже на межі прийнятого.
Зиму Challenger провів у дворі СТО просто неба. Він звісно не гаражна принцеса, і звик до таких знущань, але ж розгрібати наслідки все одно потрібно. Ця зимівля в стилі пісенної ялинки дуже плачевно вплинула на всі незахищені поверхні: замки капота, антена, диски кородували шалено, і позаяк від цих наслідків я дотепер не оговтався, стало очевидним, що до наступної зими питання з дахом над його дахом треба все ж якось вирішити.
Водночас, в теплу пору року відсутність паркінгу або принаймні нормального парковочного місця теж бентежить. Останнім часом Додж ночує просто під вікнами, але ж під ці вікна він, як і в більшість інших локації з європейського повсякдення, не дуже вписується. Через його 5,05 довжини розвертатися там майже нема де, а вибір місць обмежується тими, де задній звис можна «покласти» на клумбу, бо інакше повз Челік вже ніхто не проїде.
Таких місць, по-перше, небагато і вони зазвичай зайняті, а навіть за їх наявністю дива польського паркування (дбати про інших - це зайве) доволі рідко залишають можливість на ті місця потрапити.
А якщо все ж пощастило, то вибір теж такий собі: або під дерево, з якого сиплеться якесь лайно, або між запаркованими впритул мікрохетчбеками, власники яких подекуди не дуже переймаються контактними маневрами.
Яка альтернатива? Або платити 2400грн на місяць на платній парковці і знову шкандибати 600м туди і назад, або навпроти будинку вздовж дороги двома колесами на тротуарі. Теж не дуже гарна ідея, не кажучи вже про те, що для того, щоб дістатися протилежного боку клумби автівкою (10 метрів пішки) треба проїхати два кілометри міждворовими стежками з купою лежачих поліцейських.
Зрозуміло, що ці «проблеми» мирного цивілізованого життя - взагалі не є проблемами. Адже ракет тут поки що нема, мопеди лише в вигляді мопедів, а Закон і відповідальність за його порушення існують не лише на папері. Втім, комендантської години тут теж нема, натомість маргінали, алкашня та неадеквати все ж трапляються, хоча я дотепер з ними не стикався. Отже на балкон, як в центрі Одеси, ночами не бігаю, тим не менш зранку автівку завжди оглядаю, припускаючи ймовірність різних ексцесів вночі. І цих думок не позбутися, позаяк для мене, як циніка і атеїста, спаскудження автівки зображенням Миколи чудотворця на торпедо та рибкою Джізес на багажнику не є достатнім приводом для душевного спокою.
Водночас, я, як цинік і атеїст, дуже люблю релігійні свята, яких в Польщі безліч. По-перше, це зазвичай смачна їжа. Цього разу жінка напекла смачнючих пасок, які чудово зайшли з розфарбованими на пару з малечею яйками. По-друге, тут ніхто один одному не навʼязує вірусний фейк нʼюс про воскресіння та не вимагає від мене спеціальної відповіді згідно з кодом. Католицизм в цьому сенсі значно більш цивілізований і стильний (хрестові походи, ага), якщо таке взагалі можливо сказати про будь-яку релігію. Принаймні, кладовища на поминальні дні - це краса, що викликає щирий захват!
Отже на Пасху тут всі бажають один одному «смачнеґо яйка!», що доволі нейтрально і доречно, бо вони, яйка, як я вже зазначив, чудово смакують з паскою незалежно від релігійних чи будь-яких інших забобонів. Але найголовніше в цих святах - те, що працювати під час вихідних не лише необовʼязково, натомість суворо заборонено. Та й робити хоча б щось вважається за великий гріх. Отже, трафік, - як першого січня зранку, зазвичай сповнені натовпом місця відпочинку - порожні. Якби цей парад лінощів ще не стосувався сфери обслуговування, то був би справжній кайф. Але ж ніхто не хоче нічого робити, і навіть реагувати на оголошення, що раптово зʼявилося на дошці оголошень:

Ціна в 3600грн на місяць може здаватися зависокою, але для порівняння: парковка просто неба в моєму спальному районі коштує від 2400 до 3000 на місяць, в центрі міста до 1200 грн… на добу!!! Звичайні металеві гаражі у дворах, що подекуди залишилися в спадщину від часів PRL, здаються десь від 4400, камʼяні зі світлом значно дорожче, від 6000 і вище. Зважаючи на це 100 баксів на місяць за теплий, закритий паркінг прямо під моєю квартирою здається дуже гарною пропозицією. Ще й від власника, без агентських зборів, шаленого залогу, додаткових платежів, тощо. Як тут не радіти такій нагоді, якщо за автівкою навіть на вулицю виходити не потрібно?
Зрозуміло, що я, як цинік і атеїст, не зважаючи на святість вечора, прибрав оголошення і почав бомбардувати вказаний номер в усіх доступних месенджерах, не залишивши іншим шукачам жодного шансу створити мені конкуренцію по поверненні зі святкової гібернації. Наступного ранку отримав відповідь, що місце в паркінгу доступне і звільняється за тиждень, а ще за годину вже приміряв Додж до його нової домівки. Вʼїзд без шалених перепадів, всередині доволі просторо (привіт одеським паркінгам) і дуже чисто!
Чесно кажучи, я від самого початку розраховував на те, що рано чи пізно мені вдасться заселити Челенджер десь неподалік, але не думав, що це станеться так швидко і що він буде ночувати прямо під моєю квартирою, ще й біля стіни, що є просто величезною перевагою для широкої автівки з власником, який дуже болісно реагує на подряпини. Зважаючи на ці обставини, вигляд цього сумного бетонного підземелля в моїй уяві є значно яскравішим, ніж в реальності:
Не маю жодних сумнівів що навіть за відсутності ламінату на підлозі, модних меблів та світильників на стінах, буду проводити там доволі багато часу. Адже там тепло, світло і в стіні біля автівки є розетка - з цим вже можна працювати, чи не так?
Розетка теж великий плюс
п.с. Як же я не хочу жити в місті. Як же в місті все незручно...
І мій дім за містом...але зараз там небезпечно.
Я досі не розумію, як змусили людей думати, що компактне проживання та відсутність свого простору можуть бути зручними.
Мене життя в місті "душить".
В Харкові я живу в передмісті 6 км від міста. На роботу 18 км в один бік. Але там було в кайф, бо місто має зручні проспекти де ти по 4-6 полосній дорозі долаєш 2\3 шляху на роботу. І ця дорога в мене займала 40 хв в середньому. 18 км за 40 хв.
Зараз я у Львові. І дорога в 4 км на роботу в мене займає від 40хв до 1,5 години ))))
Купили страховку від "ракет", спимо спокійно, авто під будинком.
Мені б такий паркінг точно не завадив. Не стільки для власне паркінгу, скільки для всіляких дрібних ремонтів.
Живу в селі, приватне подвір'я, невеликий будиночок... парковка, хоч і під відкритим небом, проте роби шо хочеш. А на роботі теж місце не погане, ніхто збоку не стоїть.
І ціна найму житла трохи менша як паркомісце в Кракові.