Купівля нашої "Малої". Частина 1. "Специфічний" продавець та перші яскраві "пригоди" під час подорожі за машиною у Дніпро

Цей допис, мабуть, буде цікавим не тільки тим, хто планує покупку Audi Q7 першого покоління. А загалом усім, хто раніше не купляв автівки, або купляв дуже давно (як було у моєму випадку), і планує повторити це найближчим часом. Бо мій опит допоможе скласти орієнтовний порядок дій з урахуванням усіх форс-мажорів військового часу. Сподівюсь, що читачам буде не тільки цікаво, а й корисно. А тим, хто не любить багато читати, але хоче зрозуміти порядок дій при купілві та оформленні авто, у самому кінці наступного допису буде написано короткий список дій. Тож, погнали!

Почалась ця історія фактично ще десь у жовтні-листопаді 2025. І про це я розповів у «двох словах» на головній сторінці машини. Тож, почну з моменту, коли я зателефонував продавцю. Точніше, ні. Навіть, трохи раніше. Повернемось у вечір, коли я приймав рішення, чи готовий взагалі серйозно розглядати цю автівку. Бо, по-перше, на основній роботі ситуація була дуже складна, по-друге, машина була у Дніпрі (я тішив себе сподіваннями, що знайду автівку жінці у столиці), по-третє, вона була білою, а хотілося блакитну чи шоколадну. Але зваживши всі «за» і «проти» я зрозумів, що це найкращий з варіантів, який я розглядав. І т.я. пошук машини тривав вже більше 5 місяців, то вже починалось певне «зудіння». Тре діяти. Тому, на скільки це можливо, дізнався історію машини. Спочатку - коли вона заїхала у країну та скільки у неї було тут власників. Там на мене чекав приємний сюрприз: в Україні був лише один власник, який завіз її у 2023 році. Тобто по руках вона не ходила:

До речі, дякую площадці auto.ria.com за доступність безкоштовних сервісів з базової перевірки автівок. Завдяки цьому ресурсу не доводилось витрачати зайвий час на машини, які були сильно биті чи у яких вже було 5+ власників. От завдяки цим безкоштовним «плюшкам», на інших площадках машини я навіть не дивився. Також хочу подякувати ресурсу bidfax.info/ : завдяки ньому я дізнавався, як виглядали машини, які ми розглядали, під час їх продажу на аукціоні. Це дуже класна штука!

Але повернемось до нашої майбутньої Ку. На момент її продажу на аукціоні в США ушкодження по ній виявилися мінімальними та повністю зрозумілими:

І загалом можемо побачити, за скільки було придбано машину у Штатах:

А тепер важлива ремарка для тих, хто підбирає собі автівку. Щоб ніхто не "вляпався". Є декільки ресурсів, які можуть надати поглиблену історію машини - ДТП, обслуговування, власники, пробіг тощо. Найпопулярнішим з них є Carvertical. Але 22$ (приблизно 1000 грн) за кожну машину якось жаба давить платити. Хоча коли купляли Mercedes вітчиму у Германії рік тому, скористались цим ресурсом, і вони чітко відпрацювали ці гроші. І от якось трапляється мені на очі ресурс epicvin.com. Дивлюсь, що у них один звіт коштує 1$. О! Так за ці гроші хоч увесь Авторіа перевіряй))) Але те, що безкоштовний сир буває лише у мишоловках - то ж не про нас! Замовляю звіт, всюди погоджуючись з умовами, не читаючи їх (ніколи так не робіть!!!). Звіт приходить майже моментально. Звіт нереально крутий - не гірший за carvertical. Я задоволений. І от десь через тиждень після цього лежу я якось у ліжку, і приходить мені повідомелння від мого банку, що... з мене намагались списати 100$ (!!!), але банк відхилив цей платіж, бо, дякувати богу, у мене у налаштуваннях стояло, що без мого погодження автоматично у інтернеті можна списувати максимум 50$. Я трохи в а...уї починаю розбиратись, а що це взагалі таке було?! І тут я розумію, що це з мене автоматично намагався списати гроші epicvin !!! Шукаю у мережі відгуки і дивлюсь, що їх по усьому світу матюкають. Бо ці "генії" у своїй "петиції", яку вони звуть "умовами користування", запрятали таку собі малеееееньку деталь, що цей 1$ за звіт - то тестовий варіант, разом із яким ви погоджуєтесь на платну підписку у 100$ (!!!) на місяць. От ці гроші з мене і намагались списати ці шахраї. І усе би гуд, якщо б вони чесно одразу писали, що підписка коштує стільки, а разовий звіт - стільки. Як робить той самий carvertcal. Але ж вони роблять як банкіри, які світять тіло кредиту, а усі додаткові платежі прописують таким дрібним шрифтом та у такій дупі світу, що це при денному світлі з лупою не знайти. Тому я категорично не рекомендую користиуватись послугами цієї контори. Або ж блокуйте у себе можливість автоматично списувати кошти з картки. А потім, коли отримаєте за свій "чесний долар" потрібний звіт, відписуйтесь від їх підписки (знайти куди писати для відміни підписки - то окремий квест, але це реально). Щоправда, я написав їм листа, і на наступний день мені на щирій англійській мові відповів жіноподібний бот, що їй(йому) дуже шкода, що я не хочу з ними більше працювати, але підписку вони анулювали. І слава богу. До речі, схоже, зараз таким ще бавиться checkcar.vin, проте треба перевірити точно (я не ризикнув у них замовити). Але повернемось до Кушки.

Я, як людина, яка точно знала, що хоче від майбутньої машини, написав список головних питань, після відповіді на які я зрозумію, чи готовий перейти на наступний рівень - шукати автопідборщика, який поїде дивитись цю машину наживо. Список був десь на 7-10 пунктів. Причому, "без фанатизму". Телефоную. Трубку бере чоловік років 40. У двох словах говорить, що машина як нова (хто б сумнівався), і що її можна хоч зараз глянути на їх площадці. "Так-с. Площадка. Це вже мінус.", - промайнуло у моїй голові. Кажу, дякую. Я з Одеси. Шукаю гарну машину для жінки. Вже передивився достатньо машин. Тому хотілося б пробігтись по основних моментах, щоб зрозуміти, чи взагалі ми будемо розгялдати цю конкретну автівку. На що мені без жодного сумління відповідають, що про машину нічого особливо не знають. Але вона стояла за геть інші гроші, а зараз ціна просто смішна. Тому швидко приїджайте та дивитесь, поки її не забрали. "Ну да. Вже, б...ха чемодан побіг збирати!", - знову промайнуло у моїй голові. Але машина ж сподобалась. Тому тримаю себе у руках. Кажу: "Я знаю, що машина стояла 21900. І що зараз стоїть 16900. Але ще раз хочу нагадати, що я у Одесі, а машина - у Дніпрі. Я б у Київ не поїхав просто дивитись машину. Не кажучи про Дніпро". На що мені на той стороні шановний продавець відповідає: "То нехай хтось замість вас приїде та подивиться машину". Глибоко вдихаю, бо вже починаю закипати. У голові одні мати. Але продовжую тримати себе у руках. "Ок. Давайте по-мінімуму. З найпростіших питань почнемо. Машина заїхала із пробігом 206 тисяч. У 23 році. На вулиці 26 рік. Пробіг той самий. Це як?". У відповідь: "Машина не їздила. Її власник купив для доньки. Доньці не сподабалась машина через її розміри. Потім вони майже одразу виїхали до Європи, а машину виставили на продаж. Тому пробіг дійсно 206 тисяч". Запам'ятайте цю тему! Ми ще до неї повернемось. Я трохи заспокоївся, бо діалог пішов. І далі кажу, що для мене принциповим є відстуність звону цепку ГРМ, бо це одразу мінус 3 тисячі до ціни авто і питаю, як у машини із цим питанням? Відповідь: "Я вже сказав, приїджайте та дивитесь що схочете!". Я питаю у чому взагалі проблема це зробити, якщо машина у вас стоїть?!. Внятну відповідь не отримав. Замість неї якийсь набір не несучих смислового навантаження слів. Розумію, що це, мабуть, найнеадекватніший продавець, з яким я колись спілкувався. І розмовляти далі бажання не маю. Кладу телефон. Іду ще по одну каву, щоб заспокоїтись. І тут я пригадую фразу мого знайомого з Києва, який допомагав мені із підбором Кушок у столиці. А сказав він таку сакральну фразу: "Не шукай продавця, який тобі сподобається. Шукай гарну машину за адекватні гроші. А дивну поведівку продавця сприймай як норму. Я так завжди роблю". І розумію, що окрім кольору кузову та поведівки продавця мені все подобається, і я хотів би подарувати цю автівку жінці. І вже через 15 хвилин починаю шукати автопідборщика з адекватною ціною та сторінкою у мережі, щоб подивитись на його роботи. Знаходжу такого. Телефоную. Описую ситуацію. Підкреслюю, що продавець - то щось середнє між диваком та неадекватом. Але машина дійсно цікавить. Підборщик каже, що ок. Усе зрозумів. І просить посилання на машину. Кидаю і чекаю на зворотній зв'язок.

Само собою, підборщик не одразу зміг подивитись машину. Навіть додзвонитись до продавця не одразу вийшло. Але вони домовились про зустріч вже наступного дня. Я якось на той момент вже видихнув. І для себе прийняв рішення, що якщо у машині будуть якісь питання більше ніж на 1000$, то я навіть торгуватись не буду. З таким підходом нехай продають далі машину. Ба більше, мені здавалось, що площадка взагалі відморозить підборщика. Але ж, на диво, ні. Вже через якийсь час телефонує підборщик та каже, що перше враження від машини дуже гарне і питає, чи веземо ми її одразу на СТО, щоб детально вивчити. Я одразу погоджуюсь. І тут я зробив, мабуть, єдину помилку. Попередні машини, які мені подобались, я завжди планував дивитись винятково на профільних VAGівських СТО. Які знають проблеми цих машин. А тут я від здивування, що машину показали, і вона ще "у вогнях", забув про це сказати підборщику. Той сказав, що має гарне СТО, з яким давно працює, і зараз домовиться там без черги. А я ж і не проти, бо "ручник".

Десь через 3+ години я отримую цілу колекцію відео з дуже детальним описом машини. І вона виглядає дійсно пристойно! Набагато краще за коричневу, про яку я розповідав раніше та по якій власник "вперся" у 18 тисяч. Як сказав підборщик, у ній навіть запах нової машини лишився (і це дійсно так і виявилось). Було декілька моментів по кузову, але прибор показав, що фарбували лише 2 деталі. Я на таке навіть не розраховував, чесно кажучи. Та й не було це  сильно принципово, бо мене завжди дивували люди, які шукають авто 7+ років, яке без підфарубвань, і при цьому дивляться варіанти, які "живуть" у великих містах. Мрійники. Тут раз на місяць максимум помічаєш у себе подряпини після приїзду на роботу на стоянку офісу чи у ТЦ за покупками. Також був один серйозний нюанс по салону - на пасажирському передньому сидінні капець яка глибока царапка. Без ремонту тут не обійдеться. Але продавець готовий відроментувати. А от по технічній частині - то взазагі п'ятірка: повротні сайленти передніх нижніх важелів із тріщинками (скоро "підійдуть") та якесь невелике потіння у задній частині двигуна (про це, та про те, чого Q7 треба дивитись лише на профільних СТО, я розповім у наступних частинах блогу). Ну і рідини у бачках вже на вигляд явно не першої свіжості, а мастило гідропідсилювача взагалі ще й на мінімальній відмітці на щупі. Та й усе! Ну, помилки а-ля "адаптивний круіз" та "адаптивне світло" до уваги не беремо. То таке. Для ВАГу - це взагалі дрібниці))))

Але вилазить інший яскравий нюанс: реальниій пробіг - 227500 км, а не 206000, як мені "заливав" продавець та якого я перепитав по цьому пункту! Причому не тільки по приборці, а й при перевірці по блоках (коли купляєте VAG, завжди перевіряйте чесність пробігу приборки по інших блоках машини). Тобто продавець збрехав. Тупо збрехав. І я впевнений, що ця брехня вимушена: здається мені, що продавець катався на машині, поки вона стояла у продажу довгий час і поки її власник був у Європі. І щоб реальний власник цього не знав, продавець скривав цей момент як міг. Ненавиджу таких людей. Для мене це був реальний дзвіночок, що з продавцем треба тримати ухо востро. Але тут мені на останок підборщик кидає це фото:

Ці очі просто кричали: "Я на тебе так чекаю!"))))

Телефоном проговорюємо з підборщиком усі нюанси. Одне з питань було щодо торгу. У відповідь: "Сказали, що скинуть 100$ на оформлення та й усе". Розумію, що т.я. за нашою домовленістю він мав отримати 20% від суми торгу, то явно при наявній можливості "розкрутив" продавця на щось більш вагоме. Бо за перегляд автівки він взяв лише 1200 грн. Ну і СТО обійшлося 1700 грн, і навряд чи він більше 500 грн "кешбеку" з того процесу отримав. Для себе у голові відмітив, що у тому випадку, коли машина по факту мого осмотру виявиться живою, я не знайду багато нюансів, які пропустив підборщик, і не буде вилізе серйозних нюансів по поверненню додому, то я докину йому ще 50$, щоб зробити приємний бонус за допомогу.

Тепер вже сам телефоную продавцю. Питаю, що по фінальній ціні. Каже: "Едуард, вона коштувала 21900. Зараз стоїть 16900. Як ми сказали підборщику, з нас 100$ на оформлення. Більше не поступимось". Ну, ок. А що по сидінню пасажира? Як ви його збираєтесь ремонтувати? Я щось підборщика не зрозумів. "Ми не будемо його ремонтувати. Ми вже скинули вам аж 100$, і тепер ремонт за ваш рахунок. І взагалі у нас вже 100500 дзвінків від інших людей по цій машині". Сц...ко, космонавти, ви хоч уявляєете суму ремонту сидіння? Ну, ладно. Ціна у машини дійсно нижче середнього. І це ще я про комплектацію мовчу. Тож, навіть за умови, що ремонт обійдеться у 300-500$, сенс купляти машину усе одно є. Питаю щодо другого комплекту коліс (машина на літній резині, а на дворі лютий). Відповідь не здивувала: "Коліс, на жаль, немає. На машині зовсім не їздили з моменту приїзду в Україну, тому зиму не купляли". Питаю про другий ключ. Те саме: "Немає". Але я на іншу відповідь і не чекав від представника автосалону, який не може до машини підійти та завести її на прохання покупця. Питаю щодо задатку. Кажуть, 500$ на карту, та машина чекає вас. Беру паузу на декілька годин, бо продавець викликає ну дуже негативні емоції. Дуже і дуже. Про довіру я взагалі мовчу. А от машина дуже сподобалась. Що ж робити? Діяти. Прошу дані для сплати. Кидають лише номер карти. Прошу вказати ПІБ отримувача, щоб потім знати, кого шукати. Скидають. І зі свого боку кидаю передплату у той самий день - 28.02.2026. Розумію, що з великої вірогідністю, потім через друзів у Дніпрі, яких маю, дякувати богу, доволі багато, доведеться шукати того, хто забере ці кошти назад, якщо продавець продовжить чудити. Неспокійно на душі. Але крок уперед вже зроблено. Шляху назад немає.

Кажу, що буду десь у середині наступного тижня. Коли зможу взяти найближчий білет на СВ у потязі. Жінка каже, що зі мною хоче. Це означає, що з нами буде ще донька, якій 5 років. Ну, "бандою" завжди веселіше. Тим паче, що мала так давно просить на потязі покататись. І я постійно кажу їй: "Після війни". А тут такий повод.

Знаходжу білети на 4 березня. Приїзд у Дніпро - 5 березня о 9 ранку. Розплановую собі так. Десь хвилин 40 беремо на затримки потяга у дорозі. Ще 20 на сніданок у Макдонолдсі, який знаходиться поряд із вокзалом. І десь 15 хвалин на дорогу у автосалон. Домовляюсь із продавцем, що ми о 10.30 у них. Далі беру собі годину на те, щоб роздивитись машину та покататись на ній. І півгодини ще на форс-мажори. І записуюсь на 12:20 у сервісний центр МВС. Прошу погодити час. Продавець каже, що зараз через тривоги МВС іноді по півдня не працює, і тому вони просто виписують договір, а далі покупець вже сам оформлюється. Кажу, що я бажаю оформитись виняткоово у МВС. Тим паче, що мені підказали, що у обласних центрах є центри МВС з бомбосховищами, які працюють підчас тривог (дякую моїм батькам запідказку!). І таке відділення у Дніпрі знаходиться буквально у 12 хвлинах їзди від автосалону. Продавець явно незадоволений, але погоджується. І пише мені, що сплатити просить лише купюрами нового формату)))) Як мене тоді ця фраза вибісила... Ви, б...ха, свої дупи відірвати від стільця боїтесь, щоб їх не надірвати, та ще й мені таку тему задвигаєте?! Але гроші усе одно лежали саме такими банкнотами. "Чого ти заводишся?" - запитав я сам себе. Проїіхали.

Бронюю на нашу сім'ю окреме купе "Люкс" з 2 спальними місяцми. До речі, діти віком до 6 років (або до 5, включно, як пишуть в Укрзалізниці, трохи плутаючи людей), їдуть безкоштовно без надання окремого місця. Супер. Зекономимо майже 1500 грн на білеті малої.

По часу усе це було заплановано з розрахунком на те, що ми не хочемо ночувати у Дніпрі за жодних обставин. Десь до 15 години ми маємо встигнути оформити машину, швидко поїсти на виїзді з міста і одразу по-світлому додому. Щоб десь у дев'ятій годині вечора бути у Одесі, згідно з часом, який мені змоделював навігатор Waze. Гарний план. Але не так сталося, як, б...ха, гадалося. Дорогу ту, до речі, я взагалі не знав, бо жодного разу у Дніпрі не був. 

Починаємо збирати речі. Тут до мене доходить, що на машину, мабуть, немає страховки. Пробиваю це питання онлайн через МТСБУ  (теж, до речі, дуже зручний сервіс! Посилання на нього - https://policy.mtsbu.ua/). Не знаходить страховку. Питаю у продавця, а що із страховкю? "Та вона давно скінчилась. Але ж то копійки! Усього баксів 100". Ну да, копійки. Що ж ви так не казали, коли зробили свою "мега-знижку" у 100$, у яку декілька разів тикали мене носом? Розуміючи, що страховку можна оформити лише за день до початку її дії, у день приїду я це не зроблю. Треба робити заздалегідь. У голові вже промайнуло, що у разі чого я можу втратити вже не 500, а 600$. Така собі перспектива. Але вирішую, що у день відправки, коли сяду до потягу, буду оформлювати поліс. Зараз цього робити не буду, бо продавець дуже напрягає.

За добу до виїзду у Дніпро відкриваю Авторіа заради інтересу. Дивлюсь, що з машинами, які я додавав раніше у закладки. Шоколадна за 18800, яку ми майже купили у Києві у грудні, зникла. Блакитна за 16250 під заміну ГРМ, по якій власник не хоче рухатись по ціні, так і продається (і продавалася вона ще станом на 20.03, коли я писав цей допис). Інші три машини, які менше подобались, але які я додав до закладок, також ще продаються. Одна з них ще й мінус 900$ - але навіть за такої ціни вона дорожча за нашу "Блонду" на декілька сотень, при цьому гірше упакована та має сірий колір кузова, який я геть не хотів. Але я навіть не про те. Не дивлячись на те, що я вніс задаток, я бачу нашу Кушку не зняли з продажу. Ба більше! Ціна у оголошенні зросла на 1000$ - до 17900!!! Починаю заводитись. Заспокоююсь. Пригадую, що зробив скріни оголошення до того, як вніс завдаток (моя порада - завжди робіть це!!!), і що "на дурня" не проканає у продавця якщо що. Пишу та запитую, що це за цирк?! І нагадую, що ми домовились на 16800. Продавець, на диво, дуже чемно та адекватно відповідає, що задовбали дзвінками по машині. І кидає 2 переписки з потенцінийми покупцями. Ну, ок. Але чого було тоді не деактивувати оголошення? Це питання лишилось відкритим.

У цей день у магазині друга беру "у борг" про всяк випадок по літрушці олїї двигуна (знаючи приколи ВАГів) та гідропідсилювача (через комент підборщика про рівень на мінімумі). А також купую 2 одиниці такого добра: 

Це спрей для ремонту покришок. Дуже крута штука, якщо у вас не поріз, а просто прокол. Задуваєте цю тему прямо у ніпель і спокійно доїжджаєте до найближчої вулканізації. Розуміючи у якому стані наші дороги, я вирішив перестрахуватись та взяти одразу дві штуки. Хоча я знав, що у багажнику лежить запаска (її наявність за моїм проханням перевірив автопідборщик). Ба більше, у Ку по заводу йде фіромовий компресор з такою штукою. Але значюи, що з машин, які приходять зі Штатів, усе витягають під час приїзду до порту, я розумів, що "мого" компресора там нема. Забігаючи наперед скажу, що воно так і виявлось. Але, дякувати богу, ці спреї мені не знадобились.

Наступного дня приїджаю з роботу додому. У темпі збираємо разом із жінкою сумку. Точніше, навіть, дві сумки, бо "автохімія" займає багато місця. Сідаємо у таксі. Приїжджаємо на вокзал. І..... починається повітряна тривога. Усіх виганяють з вокзалу в укриття. Жінка каже, що не хоче спускатись туди, бо нахватаємось там усією сім'єю від натовпу вірусняків. Ну, це досить логічно. "Летить" далеко, тож так і робимо - виходимо за межі вокзалу. До відходу потягу лишається півгодини. Потім 20 хвилин. 10 хвилин. А тривога усе не скінчується. Кажу, що треба іти до потяга, бо ніхто нас чекати не буде (потяги стартують за графіком навіть у тривогу). І тут ми розуміємо, що входи до вокзалу з того боку, де ми вийшли... зачинили... Б...ха... Летимо на інший бік вокзалу. З дитиною на руках та з двома сумками. За хвилин 5 до відходу потягу залітаємо у свій вагон. Сідаємо. Я видихаю. Для того, щоб відчути нарешті дорожній вайб, беремо по стакану чорного чаю, вмикаємо музику та починаємо розмовляти. Паралельно із розмовами я замовляю страховку на Кушку. До речі, зараз є дуже зручний сервіс для власників карт Моно: у самому додатку вам на вибір дають цілий ряд варіантів від різних страхових компаній. По дуже гарній ціні. Ще й з можливістю безвідсоткової розстрочки на 3 місяці. Ще й з кешбеком на усю автотематику на рік. Чого б не скористатись цим? замовляю. До речі, вже вдруге.

Далі я передивляюсь маршрут. Сама стрьомна зупинка, як мені здавалось тоді - це Вознесенськ у Миколаївській області. Чому стрьомна? Бо туди постійно літає кацапська баллістика. Ми мали пройти це місто десь о 12 ночі. До того моменту я вирішив навіть не намагатись засинати. Мої ж десь о 22.30 вже дрихли та бачили десятий сон. З невеликою затримкою десь у півгодини від запланованого графіку, ми пройшли Вознесенськ. Я розумію, що можу засинати. Відкриваю очі зранку, коли вже було зовсім світло. Дивлюсь у вікно і розмуію, що ми стоїмо десь на якійсь станції. А на сусідній колї - потяг із цистернами. Тупо бік у бік до нас. Напрягаюсь. Дивлюсь на годинник - 7.50 ранку. Дивлюсь на Гугл-Мапс. Ми стоїмо на станції "П'ятихатки". А це означає, що ми відстаємо від графіку майже на годину. Погано. Але не критично, бо я брав всюди час із запасом, і у МВС ми записались на 12.20. Якщо ми приїдемо хоча б у 11.30 у Дінпро, маємо встигнути. Але ми продовжуємо стояти ще десь півгодини. Вже і я, і жінка як "на голках". Пішов запитав у провідника у чому проблема. Каже, що стоїмо на червоному. Наче, аварій нема. Чекаємо. Але через хвилин 10 нарешті стартуємо. Набираємо швидкість. Але через 5 хвилин знову скидаємо до "черепашачого темпу". Повземо деякий час і... знову зупиняємось. Причому, тупо в полі. Навіть не доїхавши до наступної станції - "Верхівцеве". На годиннику вже майже опів на десяту. Це капець. Я вже розумію, що із записом до МВС на нас чекають проблеми. Знову трогаємось, але ледве-ледве рухаємось. Зі швидкістю велосипеду. І тут до нас зазирає провідник та каже, щоб ми без поспіху збирались та були готові виходити за необхідності. Швиденько вдягаємось. Збираємо сумки. З'являється чітке відчуття, що нас нас чекає ой яка яскрава пригода.

Дивлюсь на карту, що ж там по наступній запунці. Це станція "Верхівцево", яку ми мали пройти у 7.42 ранку. Але вже 10.15.... До запису у центр МВС трохи більше 2 годин. Проте по графіку залізної дороги за ідеальних умов від Верхівцево до Дніпра менше години. Тож примарна надія встигнути ще є.  Знову трогаємось та ледь-ледь повземо хвилин десять. Різька зупинка. Біля якогось геть дрібного села Петрівка, зупинки у якому взагалі немає на мапі нашого маршруту. Придивляюсь до карти і розумію, що наступна станція "Верхівцево" буквально у декількох сотнях метрів від нас. І ця станція - то великий залізничний "хаб". Майже цієї миті я чую, що провідник несеться вагоном та усім кричить: "Швидко на вихід!!!". У моїй голові з'являється крилата фраза: "Ох....ть!, - кричали гості".

Виходимо. Ну, як виходимо. Вистрибуємо прямо у поле. З дитиною та двома великими сумками. Це ще добре, що ми хоч додумались не валізи взяти, а сумки, які вдягаються на плече. Інакше це був ви суцільний триндеь. Віддати довжне, усі друг другу допомагали. Дитину, сумки та навіть жінку перехватили ті, хто вже вийшов з вагону, та так швидко, що я навіть не встиг зреагувати. Мені теж допомогли. Спустився. 

Т.я. я теж намагаюсь бути адекватною людиною, допомагаю тим, хто йшов за мною вагоном. Мої жінка із дитиною тим часом йдуть біля колїі по щебню у бік села. Це ще дякувати богу, останній тиждень був доволі сухим, і можна було якось рухатись, щоб одразу не пірнути по шию у болото. Знявши останню жіночку з вагону, беру свої сумки у руки та йду наздоганяти своїх дівчат. На ходу придивляюсь до інших людей. Хтось вже аж за село встиг відійти, хтось рухається, як мої паралельно рельсам у бік села. А багато хто стоїть біля потягу та тягне сигарету. "Грьобані Маклауди", - подумав я та пішов далі. Наздоганяю своїх. Йдемо вже разом. Беру малу на руки. Віддаю одну сумку жінці. Другу тащу сам разом із малою. Нас наздогаяє молодий хлопчина та каже, мовлялв, давайте я у вас одну сумку перехвачу, щоб вам було зручніше. "Українці - то найкраща нація!!!", - промайнуло у думках. Дякую та відмовляюсь, бо, наче, сам справляюсь. Потік людей продовжує повільно рухатись у бік села. 

Виглядало це усе ось так: https://www.tiktok.com/@svitlana.savchenko1980/video/7613776019559812375 . Це відео зняте кимось з пасажирів нашого потягу саме під час евакуації у той день.

І тут, коли ми з Вікою та Нікою відішли десь на метрів 50-70 від потягу, я починаю чути до болю знайоме неприємне жужжання у небі. Десь ще відносно далеко у наш бік летіли Шахеди...

На цьому зробимо паузу. "Продовження після рекламної паузи" (с)))) у наступному дописі.

Реклама

Перевіри оголошення онлайн!