Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Ну що, продовжимо?
Давайте трохи поговоримо на філософські теми, як вам?
Колись давно, на тому сайті, де ми вже не сидимо з очевидних причин (хай їм в пеклі буде гаряче…), я хотів створити серію нотаток — Coming Out. Ні, я не гей, я просто хотів говорити про спорткари, супер- та гіперкари. Тож частково ця побудова, а точніше її обговорення — це відлуння тих думок.
У наш час ми маємо купу гіперкарів, суперкарів і рестомодів. Усе це — гонитва за потужністю, швидкістю, технологіями й усім тим, що вже давно відірвалося від власне керування автомобілем.
Почалося все ще у 80-х з компанії, яку я люблю — Porsche. Їхній 959 став революцією, і попри те, що Ferrari F40 його затьмила, вони зробили те, що сьогодні є нормою. Я не вірю у «бачення майбутнього». Я вірю в те, що люди щось вигадали, зробили, їм тоді здавалося, що саме так треба. І вони вгадали. Решта, через десятиліття, підхопили.
Ні, мені не подобається 959. Він важкий, громіздкий, напханий електронікою і загалом — ну так собі.
Наступним кроком був F40. Це дуже крутий автомобіль. Мені подобається його філософія. Але не подобаються турбіни. Як на мене, атмосферний мотор — це ось воно, те, що треба, якщо він грамотно побудований. Але «грамотно» в кожного своє. У мене — таке.
Потім стався McLaren F1. Це… Це ніби те, що мені подобається. Ніби. Але — ні. Мені не подобається його дизайн. Так, я знаю, зараз на мене б налетіли натовпи фанатів із криками: «ти кретин», «ти нічого не тямиш» та інші образи. Але мені він не подобається. У сенсі цілісно.
Так, я розумію інженерію. Мені подобається мотор, коробка, розташування водія й вага. Але все інше — ні. Він показав, що техніка, яка могла би змагатися на треку, може бути розкішною. А я ненавиджу розкіш у такому контексті. Мені не подобаються його дизайн і аеродинаміка. Він (дизайн) до сліз ідеальний для швидкості. Але не для стабільності.
Потім були Ferrari Enzo, Porsche Carrera GT і трохи пізніше Bugatti Veyron.
Enzo — це круто, без жодних «але». Ну… майже — дизайн трохи бентежить.
А Veyron — це супердорога яхта для звичайних доріг. Хай там навіть 1001 кінь. Але інженерія, звісно, вражає.
А що було далі? Ми ввійшли у вік машин, які стали суперпотужними, швидкими, дорогими. Вони перестали бути пристроями для отримання задоволення від водіння, а стали символами. Символами технологій, швидкості, потужності і, на жаль, розкоші, статусу, достатку. Але десь між Carrera GT і Veyron’ом загубилася одна риса — задоволення від водіння.
На це подивилися люди типу Роба Дікінсона з Singer і вирішили: а давайте зробимо рестомод, класику, 911, але в сучасному варіанті. Обурюватися на таке — ну, таке собі. Але справа в тому, що і це зайшло надто далеко.
Є таке поняття — overengineering. Це коли роблять круто і дорого лише заради того, щоб було круто і дорого.
Рестомоди Singer сьогодні починаються від 500 тисяч доларів.
Singer DLS — це 2 мільйони. ДВА СУКА мільйони. За повністю перероблений 964-й Porsche 911. Так, там класний атмосферний мотор, так, усе так, як хоче клієнт, і, як на мене, вершина всього — каркас безпеки, обшитий шкірою.
Це машина для задоволення від водіння?
В ідеальному світі — так.
Але світ неідеальний. І рестомоди Singer почали купувати та перепродавати, тримати в гаражах, не дай Боже намотати зайвий кілометр.
З усіма цими думками я й живу…
І з ними ж я вирішив, що хочу щось своє. Кажуть, що Феррі Порше створив свій спорткар зі словами: «Я шукав машину, яка б мені підійшла, але не знайшов. Тож я зробив свою». От і я так само.
Що я хочу? Частково я вже відповів раніше — реальний, реалістичний, приземлений, власний спорткар. Його можна записати в категорію суперкарів, але мені не подобається приставка «супер». Та й для саморобки це звучить… по‑дешевому.
Отже, беремо й будуємо. Раму я робитиму сам, варити я, ніби, вмію. Все, що можна купити готовим — куплю. Все, що можу зробити сам — зроблю.
Що, в ідеалі, має собою являти ця машина?
Мотор — у базі. Коробка — ручна, хочу, щоб тримала момент, який дасть двигун. Мотор атмосферний, на індивідуальних дроселях. Я хочу, щоб він співав, тому дуже постараюся над вихлопом. Мотор має крутитися. Ні, не 10 тисяч — це дуже дорого. Але жалюгідні 6 тисяч — не для мене. Нехай буде 7.5–8.5 тисяч. Це, як на мене, золота середина. І це буде LS.
Привід — задній, виключно.
Ніяких підрулювальних задніх коліс, ніякої активної аеродинаміки.
Підвіска — койловери на пушродах. Як налаштую — так і поїде.
Ніяких рятівних комп’ютерів. ABS і, можливо, трекшн-контрол - це все, що мені треба.
Подушок немає. Музики немає. Шумоізоляції — мінімум.
Цей автомобіль має давати відчуття.
Від водіння, від звуку, від швидкості, від мотора.
Колись, коли я пробував себе в картингу, мій товариш, який мене тренував, пояснював відчуття керування картом: ти влітаєш у поворот і ніби стаєш твариною, одним цілим із картом, відчуваєш, як твої задні лапи буксують, і ти їх контролюєш. От я хочу так само. Як у карті. Тільки трохи більше, сильніше й швидше.
Я все ще шукаю охочих попрацювати заради фанy над машиною, дизайном, фішками, концепцією.
Мне тяжело судить в меру скудности кошелька, конечно, но клянусь что никогда не текли слюни на высшую лигу - Бугатти, Феррари, Ламборгини и прочие космолёты. Всегда нравились БМВ и Порше. Инженерия это прекрасно, но любить свое авто глазами - не менее важная часть, чем любить его своей пятой точкой (как бы странно не звучало это). Дизайн порше для меня прекрасен, как и дизайн купе бмв. Ни вы, ни кто либо еще не обязаны понимать и поддерживать мои вкусы, но уверен, что вы понимаете о чем я глобально (подставьте название своего любимого автопроизводителя). Так вот дизайн - этап не менее важный, чем технические характеристики и инженерные решения. Сложно реализовать что-то действительно уникальное и красивое. Даже акулам мира автомобилей это дается с трудом - всякие мерседесы купе схожи с рено меганом, бмв схожи с лексусами и т.д. Ламборгини урус - за двойную цену практически такого же технически ауди рску8 - вы получаете дизайн как у китайского электрокроссовера. Утрирую, но суть ясна. Так что искренне желаю вам удачи в создании красивого и уникального дизайна!
Насчет шумки, музыки и прочих прелестей мультимедиа - не совсем согласен тоже. Без этих прелестей - получится среднемоторный корч, а не автомобиль. Другое дело, если спроектировать возможность чуть ли не за несколько минут "облегчить" автомобиль каким-то устранением лишнего веса и после проведения трек дня иметь возможность собрать все обратно. Но честно говоря, ноль понимания, как это можно было бы реализовать. Утилитарный корч в виде - рама, ковш, мотор, руль, механика, задний привод - мне кажется, интереснее его строить, чем купить готовый. Отсюда и невероятно низкий интерес к покупке готового, собранного кем-то, аппарату. Опять же, сугубо мои мысли и мое видение.
Насчет сингера - согласен, что это переросло в мастурбацию вместо секса. Невероятно нравится идея таких рестомодов, родись я с прямыми руками - это то, чему я хотел бы посвятить свою жизнь. И уж имея во владении такой автомобиль - не ездить на нем и не получать настоящий кайф - это в прямом смысле онанизм и страшный сон. Одна из причин, по которой я считаю что условный Гольф ГТИ может быть лучшим автомобилем, чем Бугатти. Гольф гти - может быть мечтой человека (или бмв е34, мерседес "банан" и так далее), которая исполняясь - дарит владельцу счастье в прямом смысле. Молодой парень, исполнивший свою мечту - будет любить ее, глаза будут гореть, сердце будет биться чаще при нажатии на акселератор абсолютно гражданского малолитражного двигателя. Простой автомобиль - но дарит настоящую эмоцию. А покупка невероятно сложного и быстрого автомобиля для коллекции и красивых поездок в казино - превращает его из шедевра инженерии в аксессуар. Автомобиль должен ездить и дарить эмоцию своему владельцу, иначе зачем это всё?
"Так вот дизайн - этап не менее важный, чем технические характеристики и инженерные решения. Сложно реализовать что-то действительно уникальное и красивое. Даже акулам мира автомобилей это дается с трудом" - согласен абсолютно. Но я не говорил, что дизайна не будет, он будет обязательно, но сначала - скелет, тело наращивать буду потом (но работать начал). Мне чуть проще, чем всяким известным автопроизводителям, у меня один ценитель - я. Мне не нужно удивлять среднестатистического потенциального покупателя в Европе, Азии, штатах, Австралии и прочих Африках. Боюсь, ничего уникального я не создам, скорее всего будет нечто спортивное ГТА стиля - generic supercar, или, если хотите - китайская поделка :)
"Насчет шумки, музыки и прочих прелестей мультимедиа... Без этих прелестей - получится среднемоторный корч, а не автомобиль." Тут такая штука, есть у меня уже один очень шумный и жесткий автомобиль и, если спросить меня - я его за это и люблю. Мне прям реально нравится это все. Для того, что бы ездить каждый день на работу у меня другой автомобиль - он с шумкой и музыкой и даже вполне комфортный, в нем я провожу по 3-4 часа в день. А другая машина - для того, что бы провести в ней час-два в неделю в лучшем случае, может изредка больше. Но пихать туда лишний вес и проводку - не вижу смысла, и качество будет не ахти если не делать прям очень правильно и усложнить буквально все (куда-то надо это запихнуть, протянуть, настроить и т.д.). Наушники с блютусом - наше все в этой ситуации.
"мне кажется, интереснее его строить, чем купить готовый" - есть две конторы, с которых у ворую (зачеркнуто) черпаю вдохновение - Ultima Cars и Superlite Cars. Это самоделки с возможностью купить готовый вариант. Очередь за ними не стоит, в отличии от каких нибудь Феррари или Порше РС... Не каждый решается строить, далеко не каждый. И это я не себя уговариваю, скорее жизненный опыт говорит во мне.
"Насчет сингера - согласен, что это переросло в мастурбацию вместо секса. Невероятно нравится идея таких рестомодов". Абсолютно согласен. Строить такие - мечта, поэтому я нежно пробую поменять себе работу на нечто подобное (я не про свой проект), но не знаю, выйдет ли.
"А покупка невероятно сложного и быстрого автомобиля для коллекции и красивых поездок в казино - превращает его из шедевра инженерии в аксессуар." Отчасти я и строю аксессуар, но не для поездок в казино или в магазин, а для прохвата по полупустым улицам, треку. Есть такое английское выражение - canyon carver - нарезатель каньонов, если дословно - прохватить по извилитым улицам и дорогам в той части света, где получается. Вот это мне ближе.
Облиш, твоя доля - це пожиттєвий кастомайзінг!)))
В мене стільки драйву останні роки, що достатньо тупо сидіти вдома наступні 3-4 роки і я не буду проти. Але так, це не драйвовий драйв, повсякденний...
Для мене це було б пеклом, бо я майже не отримую задоволення від процесу, через що прагну досягти результату якнайшвидше, навіть якщо задля цього треба піти на безліч компромісів, а потім не факт, що не вигорю.
Скільки різних треків є в межах доступу?
Скільки раз можна проїхати один і той самий трек, щоб це не набридло?
В приєднаній картинці мій список драйвових фантастичних доріг, маст хев для петролхеда.
Але це дороги загального користування.
І до них потрібно доїхати іншими, дещо менш захопливими дорогами загального користування.
Тому а-ля Гранд Турер. І тому маст хев музика і норм шумоізоляція.
Але достатньо великий атмосферний двигун, абс і блока диференціалу - на тому все по технічці.
Обов'язково хардтоп купе, щоб величезні безрамкові вікна, через які можна розчинитися в світі.
Мій рецепт фану і кайфу в реальному світі.
Він зовсім не те, що мені потрібно. В нього мотор попереду, коробка не ручна, це лакшері гранд турер вагою в дві тонни :))
Скажемо так, я бачу, що ще я хочу з нею зробити щоб закінчити. В якомусь сенсі, так, але це не точно :)