Side quest. A big one. Part 1

Минулого разу ми зупинилися на підвісці. З того часу минуло чимало, і я майже не стояв на місці. Я закінчив свій проєкт із задніми spring plates — залишилося тільки встановити їх.

Наступний крок — вже час переходити до “весілля” мотора і коробки, маючи адаптер і зчеплення… але цього немає. Це дорого, і я поки що фінансово не можу все це купити (а дуже ж треба).
Поки збираю гроші, вирішив трохи зайнятись кузовом. Ну… у мене там вм’ятина, тут скол, там — чорт знає що. Коротше, почав із «простого» — задня частина «підкапотки» мене завжди бентежила.

Приходить сусід (маляр і жестьянщик) і каже:
— Тут треба підстукати, у тебе sliding hammer є?
Кажу: є!
— Давай.

Чіпляє гачок і бам — вигинає панель у протилежний бік.
— Зрозумів? — каже.
Я йому: — Ага.

Він іде, а я стою з панеллю, яка тепер ще гірша, ніж була. Думаю: ну, треба стукати… Постукав — зробив рівніше.

Через тиждень приходить сусід (Тайсон його звати), каже:
— О, молодець, давай я достукаю.

Дістає свої інструменти і починає доводити. По дорозі з’ясовуємо, що панель підварена якось криво — зачищаємо метал, вистукуємо, підварюємо.

А враховуючи, що у мене ще була тріщина в задній частині заднього лівого крила, я вирішив: раз ми вже зайнялися залізом, пофікшу і це. Розковирюю, а там… Шов, який робили попередні майстри, коли приварювали розширення до стоку — зробили дуже погано. Метал тріснув, коли я пробував розкатувати крило. Ну нічого, зняв сантиметр шпаклівки, вирівняв наждачкою.

Приходить сусід знову, я йому кажу:
— Мене бентежить, що ліве заднє крило вужче, ніж праве, треба дивитись, що там.
Каже: — Ти поміряй, а там побачимо, може витягнемо якось.

Ну я йому:
— А от ці повітроводи можемо прибрати?
Він дивиться, вивчає, каже:
— Так, приберемо.

— Ось тут відріж, потім я прийду, доріжу решту, що треба, і будемо вварювати нове.

Ок, ріжу.

Приходить знову, дорізає, але спочатку вирішив зачистити метал… І як почав…
У підсумку виявилося, що хлопці (з «золотими» руками) приварили крило як змогли: чи то був удар у задню ліву частину, чи то метал так повело, але місце стику рідного металу з широким крилом завалене всередину машини на 5–10 мм. І щоб зробити «красиво» — залепили шпаклівкою. Сантиметр шпаклі, панове…

Пилу було стільки, що машина старшої доньки, нова машина дружини (припарковані біля гаража), моя робоча машина — і ще метрів 20 навколо — все було в червоному пилу…

Коротше — кузовом я зайнявся, і це поки що мені нічого не коштує.

А тепер головне питання на сьогодні

Машина у мене не легалізована, не стоїть на обліку, якщо по-старому. Щоб поставити її на облік — треба пройти багато кіл пекла і віддати купу грошей. Причому чіткого шляху немає. Тобто він є, але дуже розмитий.

Мені треба буде робити engineering certificate, щоб отримати техогляд, після якого я зможу поставити авто на облік. Щоб отримати цей “сертифікат доопрацювань”, треба заплатити… ну мінімум 5 тисяч доларів лише інженеру. І це не рахуючи списку робіт, які потрібно буде зробити незалежно від того, яку ціну виставить інженер. А виставити він може і 5, і 7, і 10, і 15…

Тому я починаю серйозно думати, що машина буде гаражно-лафетною. Тобто інколи нелегально кататись по району, а на лафеті — на тусовки чи трек.
А якщо я зрозумію, що точно не буду робити сертифікат, але є шанс зробити з неї трек-кар — тоді доведеться (хоч я і не хочу) варити каркас, хоча б пів-каркасу, щоб пустили на змагання.

От такі новини на сьогодні…

Ах так! Скотт виклав нове відео, свіже. Насолоджуйтесь ревом V8.

Реклама

Car2naV