Вихід з наркозу.

Протягом цілого життя у мене існують проблеми із відчуттям часу. Я можу дослівно відтворити найнезначніший діалог, що відбувся кілька років тому, в дрібних деталях описати ситуацію, що була навколо, але запитай мене коли саме це було, і я не зможу навіть рік назвати. Два роки тому? Сім? А скільки? Хіба що згадаю яка в той момент у мене була автівка і з якими модами. Хоч якийсь референс, але це не точно.

Це я до того, що останнім часом кажу всім, що Додж не їздить вже три місяці. І це ще вдумливо, обережно, бо за відчуттям - півроку щонайменше. А насправді і двох місяців не минуло відтоді як кардан знову відригнув.

Перші два тижні Challenger ще можна було впізнати, і навіть шар бруду не завадив моєму колезі вхопити заряд натхнення і зробити невеличке відео.

Натомість після чергового шаленого снігопаду ситуація змінилася на гірше, і попри постійне перебування власної автівки перед очима я про її існування почав забувати.

Втім, як і передбачав, «вже після свят» мені зателефонували співвітчизники з краківського сервісу  MVK сardan і сповістили про те, що процес розпочався. 

Діагноз: пильник розвалився (що було очевидно), дисбаланс 17г (допуск до 5). Отже чернівецький кардан-сервіс, що мусив розібрати та зібрати кардан, зробив це на тверду двійку (можливо навіть без плюса). Пильник розпиляли криво, зібрали погано,  не збалансували вал, а до того ж приварили зірку ШРКШ до валу (напевно через «втрату» стопорного кільця). Отже добре, що я не став перебирати все  власноруч, адже на мене в такому разі скоріш за все очікувало би фіаско.

Хоч там що, а сам ШРКШ попри відсутність мастила та вібрації не постраждав, і нова опора підвісного теж залишилася неушкодженою.

Кілька днів тому я заїхав до MVK з двома сотнями EUR у гаманці, а повернувся на роботу із красивим відновленим карданом, але вже без грошей. 

Навіть на перший погляд цю роботу не можна порівняти із тим, що зробили в Чернівцях.

Тим часом підйомник був зайнятий, а Додж - в такій незручній позиції і настільки сумному стані, що про встановлення валу найближчими днями і не йшлося.

Однак вчора до мене на дрібний ремонт заїхав товариш з Одеси, і поки ми палили на вулиці, очікуючи поки двигун його автівки охолоне, я підсвідомо схопив щітку і під пару цигарок прибрав-таки з Доджа той сніговий  капелюх. А потім вже й запустив двигун, про що за відсутності вихлопа дізналися всі навколо. 

До слова, попри стабільний і міцний мінус на термометрі та відсутність будь-яких дій з мого боку щодо підтримання життєздатності двигуна протягом всього періоду гібернації запустився він без жодних проблем. Гарний початок! 

Ці мої дії були позбавлені будь-яких натяків, але колегами були сприйняті, як демонстрація намірів. Підйомник все ще зайнятий, кардан в коморі, я в чистому…

-Ти будеш Доджа оживляти?

-Взагалі-то не планував.

-Ну якщо надумаєш, то давай зараз, бо потім до вівторка місця не буде.

Say no more! 

Годиною потому кардан і вихлоп вже були на своему місці, а Додж своїм ходом виїхав з бокса.

Жахливих звуків з-під днища не було (що вже непогано), але погода та ожеледиця не дали мені можливості перевірити все в дії, тож з реанімації пацієнта було відправлено до загальної палати на задньому дворі. 

Однак сьогодні настав час контрольної перевірки та виписки. Траса, заправка, мийка. Яка ж тут низька посадка! Який довгий капот! Яке туге зчеплення та важіль КПП! Кайф!!

Як же я скучив за цим човником! На радощах відмив його і ззовні, і під капотом…

…і в стані ейфорії поїхав ним додому залишив його в палаті на невизначений строк. 

Справа в тому, що майже два місяці закваски в польській сніжно-сольовій ванні не минули безслідно. Якщо замки капота я відновив за допомоги низки хімічних засобів та наждачного паперу, то для дисків наслідки стали катастрофічними. Крім дрібних осередків корозії в місцях відколів лаку, що зʼявилися дорогою до Польщі, огидні здуття тепер повсюди, зокрема на спицях.

Через те, що тут радикально воюють з кожною сніжинкою, концентрація солі на польських дорогах просто неймовірна, і тепер я розумію, чому всі ці «євробляхи» в такому сумному стані. Допоки днище Челенджера виглядає привабливо, я вирішив не користатися ним принаймні на мокрих зимових дорогах.

Ба більше, для таких випадків у мене тепер є ще один Mopar:

Тож най стоїть відпочиває до кращих часів. А з дисками доведеться щось робити. Від цього, звісно, трошки сумно, бо це не Україна і шансів вирішити це питання швидко і не дуже дорого обмаль. Але буду щось вигадувати, позаяк в наступний сезон ANEMOIA має увійти в повній красі. 

Реклама

Зимова вигода: знижка -1000 грн на ремонт авто!