Так, це шаблонний допис про зиму. Якби йшлося виключно про гуму, він був би дуже коротким, натомість я раптово вийшов з режиму байдужості і, прагнучи зимової краси, вирішив трошки ускладнити собі життя. І справа не лише в автівці, а й в тому якими дорогами їй взимку доведеться їздити.
Протягом останніх чотирьох місяців Soul накатав пʼять тисяч кілометрів здебільшого дорогами Шльонська - цілий день по Тихах по справах, сусідній Берунь і раз на тиждень до обласного центру Катовіце із метою та без - просто пройтися більш-менш красивим центром та смачно поїсти.
Хоч там яким крутим та зразково-показовим щодо порядку є місто Тихи, але все ж це спальне місто-сателіт, і думки щодо переїзду почали зʼявлятися дедалі частіше, ба більше після невдалого першого досвіду знайти там якусь гідну роботу мені так і не вдалося.
Додж місяцями стояв у паркінгу, жодним чином не сприяючи боротьбі з ознаками апатії, а Soul тим часом щойно припинив мене радувати через заміну колес на жахливі зимові штампи з ковпаками.
Колись я планував придбати якусь зимову гуму на стокові 18-ки, що дісталися в комплекті з автівкою із шматками літніх шин, але настрою на це не було. Най буде так. 15-річний Michelin ще походить…
Шумить він на трасі доволі помітно, навряд чи хоч якось працює в снігу і до того ж через маленький розмір змушує спідометр шалено брехати. Але ж скільки тої зими? І чи буде вона взагалі? (Спойлер: буде!)
З рештою справ Soul порався чудово, що насправді не є дивним, натомість йдеться суто про моє сприйняття цієї автівки. Я чомусь дотепер вважає її крихітною і набагато меншою за наш колишній (теж дуже маленький) Renegade. Відтоді й щоразу дивуюся, коли в Душі виявляється багато вільного місця або якась незвично висока посадка, або неочікувано адекватна поведінка на швидкості 150+ (хоча до відсутності 6-ї передачі я так і не звик). Дивуюся, аж поки не трапляється таке сусідство, до прикладу. Доволі пухкий малюк:
Зважаючи на вищесказане не є дивним, що рейндж наших поїздок останнім часом розширився до передмість Кракова, а потім і до самого Кракова.
Їздили туди разів сім, і вайб цього туристичного міста після шахтарстко-промислової Сілезії настільки зайшов, що передостання поїздка вже була з великою частиною наших речей.
Все, що передувало цьому процесу, залишу поза дужками і про переїзд, як такий, розповім окремо в БЖ Челенджера, бо тут взагалі не про це.
За лічені дні після того, як ми стали краківʼянами, я пішов на роботу, де знову займаюся обслуговуванням та ремонтом автівок, і де звісно є шиномонтаж. А це у сукупності із значно поліпшеним настроєм каже про те, що час згадати про стокові 18-ки, що залишилися в підвалі у друзів в Тихах.
Цілий день контактую із продавцем комплекту зимової гуми 225/45-18 у Вроцлаві в пошуках шляху доставки її до Кракова з такою ціною, яка б не позбавляла всю цю ідею будь-якого сенсу. Не знайшовши таких опцій, лізу на OLX (бо вже ідея з голови не піде) і раптом знаходжу оголошення із локацією прямо в моєму районі. Телефон, автівка, пʼять хвилин їзди по сусідніх вуличках, і я вже повертаюся додому із комплектом китайських Goodride. Два колеса гарні 23 року, два такі собі (2019), але ж і ціна була близько 6000 грн, а я ще з паном Лукашем до 5500 сторгувався.
Отже останній тріп до Тих і назад був саме за дисками.
Новий для мене станок на моїй новій роботі виявився дуже розумним і зручним у користуванні. Звісно ж за умови обізнаності в алгоритмі його роботи, якої в мене вочевидь не було. Світ шиномонтажного мистецтва я відкрив для себе півроку тому і занурився в нього лише на кілька тижнів. Але ж після пари-трійки експериментів я впорався не лише з 18-ками Соула, але й з 35 профілем на 19 дюймах нашої СТО-шної технічки і з десяткою клієнтських автівок.
І, що дивно, на одному з дисків невідомого стану із б/в лайногумою невідомого стану обійшлося взагалі без пластин. 0-0! How about that?!
Наступного вечора я забрав у дружини автівку і поїхав до СТО, де на мене чекали хоч і не найкращі, але все ж і не такі вже огидні колеса. Насправді їхній дизайн дуже гарний і лаконічний, якби не кастомне фарбування від попереднього власника. Але й а такому вигляді для зими це більше ніж прийнятно.
Відтепер автівку знову хочеться мити і навіть подекуди на неї обертатися
А ще за день до Кракова прийшла зима. Справжня!
Порожні дороги, ті, хто їдуть, роблять це максимально ліниво, а для мене то міг би бути суцільний кайф. Але ж всі дороги міста ще від самої недільної ночі розчищені, крутий підйом під будинком оснащений підігрівом і теж додатково почищений.
Тож зранку довелося лише зробити собі та сусідам стежку за допомоги дитячої лопатки та прибрати пухкий сніг з автівки, адже за кучугури на даху тут можна і «мандат» отримати.
Втім засніжені парковки між будинками показали, що гума працює.
Якби мені скинути трохи рочків, було б легше асимілюватися тут. 😉
Йобаний північний сусід нам усім зламав плани на життя. А декого і лишив життя..
Залишається лише жити тут і зараз, прямо сьогодні. Без далекоглядних планів.
А якщо б взяти українську Преміорі - то в нашому 18-му розмірі 2000 грн за нове колесо )
У нас теж вночі сніг випав норм. Сантиметрів 8 з машини згрібав.
У нас сіньора голодомора президентом вибрали під час війни.