Чергове просТО

Вітаю на сторінці ластівки:)

Давно нічого не писав, але час біжить, колеса крутяться, - пробіг росте. І от чергові 10 тисяч кілометрів позаду, якщо минулого разу за +/- цей же кілометраж було 239 мотогодин, то цього разу вийшло аж 346, - видно таки дають про себе знати завчасні автозапуски для охолодження салону в палючу спеку,  та збільшена робота турбо таймера в порівнянні з зимовим режимом роботи двигуна.

Ну як пам'ятаємо для синтетичних олив рекомендується заміна на 350-400 мотогодинах, то виходить що і не переїздив начебто, знову:)

Стосовно заміни масла - нічого незвичайного, тільки перейшов на іншу марку масла, бо скоріше всього натрапив на підробку, хоч і брав на докуа, як завжди. Цього разу довірився пораді знайомого, що займається запчастинами і взяв кранойл:) - на смак і колір як кажуть... - спробуємо, сподіваюся не гірше буде, також було замінено фільтр палива основний, фільтр масла двигуна та фільтр повітря салону відповідно. Додатковий фільтр палива та фільтр повітря двигуна на наступне ТО лишимо:)

З неприємного на цьому пробігу стався трабл з ручкою селектора КПП, - коли були на лимані, в спеку потікла пахучка, яка висіла на дзеркалі і потрапила на сам селектор, хоч і протер усе як побачив, але цього вистачило для успішного розчинення матеріалів з яких складається ручка, і вона розбухла та почала облазити і розпадатися:( знайти нову оригінальну в мене не вийшло, бо в Астра Н на шестиступеневому автоматі з дизелем, вона якась своя) не така як в тої ж Астра Н 1,8 бензин з АКПП, не як з роботизованою КПП, не така як у вектри С. На розборках стан був не дуже, по крайній мірі  у  запропонованих варіантів, та ще й за кінську ціну, бо продавали лише взборі з селектором КПП. Тому була придбана максимально схожа ручка АКПП від Chevrolet Cruze, єдине що довелося трохи покулібнічати над механізмом кнопки блокування селектора, бо в Астра Н він трохи не такий:) А я ще не міг зняти саму ручку, бо не знайшов а ні інструкції а ні відео з такою ж ручкою як у мене, а виявилося що треба просто повернути нижню блискучу частину ручки рукою проти годинникової стрілки, нажати на кнопку блокування і ручка в нас в руках:)

Візуально майже не відрізняється від заводу, як кажуть - дурний не побачить, розумний промовчить.

    

  Влітку також почав помічати що температура двигуна майже постійно тримається на відмітці трохи більше 100 градусів, особливо напрягало це на обгонах, якщо для машини це і в межах допусків, то я якщо чесно, особливо маючи досвід роботи на великих автомобілях починаю себе некомфортно почувати коли температура двигуна піднімається вище 90 градусів, так для сучасних двигунів це навіть замало, знаю, але в моєму випадку маємо справу по суті зі старим, добрим італійським дизельним двигуном мультіджет, тому вже по накатаній схемі виходить, практично раз в два-три роки я замінюю термостат) вже зібрано цілу колекцію майже нових:). Ну звісно ж було замінено антифриз, розбавивши його до температури замерзання -35 градусів. Тепер незалежно від стилю їзди,  температура тримається завжди в межах показників які не підіймають мій рівень адреналіну та тиск відповідно, що не може не радувати.

Ну і як кажуть, - вишенька на торті) 

Заїхав після переобувки перед тим як зробити сходження на вібростенд, а там дуже рідко нічого не пишуть, але дуже швидко та точно знаходить усі слабкі місця в автомобілі. Цього разу мені приговорили рульові тяги, праву тягу переднього стабілізатора, правий задній амортизатор має трохи більше амплітуду ніж лівий, на півтора см. та задні сайлентблоки підрамника. Ну не приємно звісно, але машинка їздить кожного дня, і возить дупцю без нарікань, тому треба і віддячити так би мовити. Тим більше, що сайлентблоки підрамника і все що стосується рейки та підрамника, я міняв ще в 19 році, пробіг цього барахла, склав трохи більше 150 тис. Які можуть бути нарікання, та ще й з нашими напрямками замість доріг)

Так як настроївся знімати підрамника, то взяв одразу майже все нове для наступних сподіваюся без проблемних 150 тисяч пробігу) Минулого разу все стояло по лімфу і трв, то так взяв і цього разу, сподіваюся якість буде не гірша. Хоча якщо чесно, то розглядав варіант з поліуретаном, але на тій фірмі, де брав на задок не було, у Куцого також, та і в групі сказали що я багато хочу від машини, короче не судьба походу ще:) Також поки все було на столі і досить доступно, то промили насос електро-гідро підсилювача та замінили жижу, тяги, наконечники, пильники, втулки стабілізатора та сайлентблоки на все новеньке. Також знадобилися нові прокладки на прийомну трубу, мовіль з пушсалом для консервування болтів підрамника та особливо слабкого місця мабуть всіх Астр, це місце в лонжероні, де кріпиться середній сайлентблок підрамника, - ну не дуже вдалий карман зробили там конструктора, досить швидко там утворюється діра, якщо господар не належним чином слідкує за чистотою в тому кармашку).

Після розборки/зборки я завжди мажу болти саме нігролом, колись сміявся з цього, але це досвід уже не тільки мій, а перейнятий у старших поколінь і перевірений не одноразово разом з різними сучасними спреями/консервантами/лубрикантами одночасно для порівняння. От є якась особливість у складі нігролу, він не висихає не змивається і не дає кородувати болтам у скритих полостях, у втулках ричагів, на гайках які підвержені складним умовам експлуатації. Там де оброблено було з'єднання саме нігролом, то все роз'ємне залишається роз'ємним. А от навіть з тими ж тринсмісійними оливами як тад і інші чомусь цей лайфхах не спрацьовує, тому ділюся, може комусь стане в нагоді, особливо в кого там задні розвальні ричаги маються,  майже завжди розвальщики матюкаються і або тягнуть резину на сайлентблоці спочатку, а потім болгарочка в поміч, і з вас купа нервів та грошиків:) 

  Такщо в нас ще по темі? - має стояти спереду два сайлентблоки одного номеру, а інші чотири мають інший каталожний номер, по розмірах мають однакову висоту сайлентблоку в цілому, але різну посадочну висоту зовнішньої обойми, ці що два по суті вищі, і в мене підрамник уже має сліди корозії, вірніше він мені дістався в такому стані, і в місцях де встановлено середні сайлентблоки, посадочні місця підрамника вже просажені та сайлентблоки, ті що мають там стояти, просто стають від руки туди. 

Що тут можна сказати - аля - улю ...! По хорошому і правильному шляху - заміна підрамника, але ж ми легких шляхів не шукаємо, і до токаря по ремонтні втулки бігти не збираємося:) Ми беремо усі шість сайленблоків так би мовити високих, та встановлюємо їх на місце старих, так це не зовсім правильно, вірніше це зовсім не правильно, але що ми отримуємо в результаті - за рахунок вищої зовнішньої обойми сайлентблока, він виходить на три міліметра вище посадочного місця у підрамнику, і ми те місце консервуємо мовіллю з пушсалом, чим виключаємо попадання вологи, бруду між посадочним місцем підрамника і сайлентблока. Я минулого разу коли робив цю процедуру, мені сказали щоб я шукав нового підрамника і не видумував велосипед,  але покумекавши та походивши навколо машини з вимірювальним інструментом, було прийнято рішення про встановлення в пошкодженні місця так би мовити передніх сайлентблоків, хоча мене відговарювали, казали що так не робиться, і ходити воно не буде і тому подібне бла-бла-бла, але я все таки наполіг щоб зробили по моєму.  

Що я можу сказати проїхавши 150 тисяч+, - почали розлазиться саме ті сайлентблоки підрамника, що лишилися по суті рідними,     (низькими) по факту це задні, ну як почали, при демонтажу я їх ледве розірвав за допомогою зйомника, тому вирішив встановити усі шість так би мовити передніх скрізь, хоча куплені були і ті ті.

 З приємного цього разу, в упаковці лімфа лежали ЖМ сайлентблоки зі спиляними партномерами, вони в порівнянні з старими лімфами просто м'якіші, або м'якіші бо просто нові. Задні аморти будуть по каябі, зараз стоять Монро, пробіг їх становить трохи більше 60 тисяч, сухі, нічого підозрілого не видають, не стукають, але вібростенд сказав готуватися до заміни, думаю що саме правий аморт, який має більший хід зараз, обов'язково вийде з ладу першим.

Ще забув про стійки стабілізатора, стояли посилені фірми АТР, без нарікань проїхали біля 60 тисяч, цього разу взяв Вінницькі - Автошторм з сайлентблоком замість шару, теж посилені, але відгуки різняться. З виду якісно виконані, але в плані монтажу - геморой ще той, обжати їх на опущеному автомобілі дуже не просто, але можливо. Час покаже що то за продукт.

Всі процедури робив разом з товаришем, в нього в люксовому гаражі, у вільний від роботи час, так би мовити. Дімончик, щиро дякую тобі, як завжди виручаєш, красава!   

Тепер чекаємо на чергу на процедуру розвалу/сходження і погнали:)

  Що ж, сподіваюся не втомив великою кількістю літер, тих хто дочитав до кінця. Всім ширшавої, повних баків, та мирного неба!