Все почалось у звичайну суботу, коли Паша, прокинувшись об 11:47, вирішив:
"Сьогодні той день. Сьогодні я подивлюсь, що там у моторі мого NRG."
Його мопед стояв у гаражі вже півтора місяці, ображений, злегка припорошений пилом і спущеним колесом. Виглядав він так, ніби образився на життя після останньої поїздки на дачу, де замість бензину Паша випадково залив мінеральну воду "Моршинська".
— Ну шо, брате, пора влаштувати тобі капіталочку, — сказав Паша і по-бойовому хруснув пальцями, не підозрюючи, що хрустнули не тільки пальці, але й його наївні надії.
Тільки-но він відкрив кришку варіатора, як звідти на нього глянула густа чорна рідина. Вона не текла — вона повзла, як самурай, що втратив честь, але все ще тримався за життя.
У цей момент із кутка гаража вийшов Рижик — величезний кіт, що виглядав, як суміш лева з подушкою для сну. Він сів навпроти Паші, змружив очі і почав спостерігати за процесом, як досвідчений викладач на практиці першокурсника.
— Не дивись на мене так, — буркнув Паша. — Я знав, що там масло. Просто перевіряв в’язкість.
Рижик м’яукнув. Це точно було саркастичне "Ага".
Після десяти хвилин з ключем і п’яти з прокляттями, Паша нарешті відкрутив щось, що, на його думку, мало бути циліндром. Але це виявився картер. А під ним — павутина, гайка розміру XXL і стара жувальна гумка.
— Це що, заводське? — здивувався Паша. — А може, попередній власник був жувальником?
Тут Рижик знуджено позіхнув, пройшов повз, притулився до NRG і... натиснув на стартер носом. І, о диво, мотор злегка крутанувся! Паша застиг.
— Це що, ти спеціаліст? — Паша у шоці подивився на кота.
Рижик, не звертаючи уваги, ліг на купу ганчірок, схожих на старі футболки з написом "Слава NRG" і заснув, мовляв: "Ну хоч хтось тут знає, що робити."
Мораль історії:
Якщо ти не знаєш, що робиш — бери ключі, клич кота і вдавай, що знаєш. І не забудь зробити селфі на фоні розібраного мотора — щоб було що викладати в Instagram з підписом:
"Процес іде. Кіт – контролює."