14 листопада 2023

«Мопед мрії, або як я став володарем eNeRGy

»

Листопад 2023-го. Дощ, вітер, холод та моє абсолютно непояснюване бажання купити мопед. Усі нормальні люди в цей час купують шкарпетки з оленями, а я — транспорт без прав, без логіки і майже без коліс.

На OLX знайшов «легенду» — Piaggio NRG, стан: на ходу, але треба підшаманити. Фото було зроблене, мабуть, у 2007-му на калькулятор. Але серце вже віддало йому любов. Я бачив там не іржавий корпус і тріснутий пластик, а потенціал. І трохи запах бензину з майбутнього.

Приїхав на місце. Продавець — дядько Вася в сланцях і з ключем на 17 в кишені куртки. Мопед стояв у дворі, виглядав так, ніби пережив три війни, весілля і одне весняне загострення.

— То шо, заводим? — питає дядя Вася, б’є ногою по Kickstarter так, що я вже шукаю аптечку. Мопед кашляє, хрюкає, пищить… і глухо мовчить.

— Та він просто ображений, — каже Вася. — Вчора впав з причепа.

Чудово. Я мріяв про мопед, який має не тільки характер, а ще й посттравматичний синдром.

Але я вже був закоханий. Якось по-своєму. Та й зима на носі — час саме той, щоб купити мопед, який не їде. Забрав за пів ціни і душевну рану.

Зараз він стоїть у гаражі, пахне бензином і мріями. Заводиться раз на тиждень — як і я зранку на роботу. Але це ж моє. Мій бойовий товариш. Мопед. Побитий, але з душею.

Реклама

10% відсотків знижка!