Наша літня відпустка в Швейцарії

Як минулого разу, спочатку вибачаюсь у тих в Україні, хто не може виїхати з країни!

Минулого літа, прямуючи до італійського Санремо, ми проїжджали через Швейцарію. Ми їхали через перевал Сан-Бернардіно, і краєвиди з вікна автомобіля настільки нас вразили, що дружина вирішила: цього року замість моря та спеки їдемо в гори, і саме до Швейцарії.

Тож іще рік тому вона обрала та забронювала житло на два тижні, зупинивши свій вибір на околицях Брінца (Brienz). Це виявилося дуже вдалим рішенням, адже звідти можна було швидко та легко дістатися багатьох цікавих міст і природних пам'яток.

Одразу зроблю невеликий відступ. Ми розуміли, що ціни там удвічі-втричі вищі за німецькі, але все одно виявилися не готовими до місцевих реалій. Платити понад 100 франків з людини (тобто 250+ на нашу сім'ю з дитиною) за квитки на будь-який гірський потяг було для нас занадто. Тому цього разу ми не підкорили жодного гірського піка. Обмежилися кількома перевалами, на які заїхали автомобілем, — та й годі.

А тепер — фотографії в хронологічному порядку.

Коли ми приїхали, то не одразу зрозуміли, чому повітря таке серпанкове. Навіть телефон показував, що якість повітря в «жовтій зоні».

Наступного дня ми поїхали по магазинах та на місцевий пляж на озері. Дитина купалася — вода була близько +22°C, при цьому на вулиці стояла спека, десь +30–+32°C.

На третій день (рахуючи від дня приїзду) ми вирушили у добре відому долину Лаутербруннен.

Доїхали до її кінця, за селище Штехельберг (Stechelberg), далі проїзд автомобілям офіційно заборонено.

Четвертого дня ми відвідали Берн. Хоч у Швейцарії формально немає столиці, саме Берн виконує цю роль. Тут розташована більшість державних установ, як-от парламент та національний банк. Стара частина міста визнана об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО. Вона нам надзвичайно сподобалася, і ми б з радістю повернулися туди ще не раз.

П'ятого дня поїхали до ущелини Ааре (Aareschlucht). Кажуть, ці місця надихнули свого часу Артура Конан Дойла. Не дивно, що поруч розташований музей Шерлока Холмса.

На шостий день вранці ми прибули до містечка Тун (Thun).

По обіді вирушили на перевал Грімзель (Grimselpass). Ми трохи не врахували, що там може бути холодно, тож спершу навіть з машини не хотілося виходити. Але довелося. :D

Сьомого дня ми спробували піднятися на гору поруч із Брінцом (https://maps.app.goo.gl/6juoZZrfjnA6221j7), але, як і в багатьох інших місцях, рух приватного транспорту туди заборонений. Ми спершу проігнорували знак, але, наткнувшись на закритий шлагбаум вище по дорозі, не ризикнули їхати далі. Тож повернулися, а в другій половині дня поїхали на інший перевал — Зустен (Sustenpass). 

Варто зазначити, що на обох перевалах хотілося зупинятися на кожному повороті, щоб насолодитися краєвидами. На жаль, фотографії не передають усієї краси.

На восьмий день ми запланували відвідати два міста за один раз: Цюрих та Люцерн, виділивши на кожне лише по кілька годин. Звісно, я не можу сказати, що ми їх по-справжньому побачили, але головні туристичні місця, здається, оглянули.

Потім на кілька днів зарядили дощі, тож ми або сиділи вдома, або їздили на військовий аеродром між Брінцом та містечком Майрінґен (Meiringen). Виявилося, що цей аеродром можна перетнути пішки чи проїхати наскрізь, коли немає злетів та посадок. За літаками можна спостерігати зі спеціального оглядового майданчика. В інтернеті є розклади тренувальних польотів, хоч і без точного часу. Ми кілька разів бачили посадки, але злету так і не дочекалися. Проте за кілька днів спостережень ми зрозуміли, коли саме треба приїжджати, щоб побачити старт.

Для мене стало несподіванкою використання тут палубної авіації, а саме винищувачів F/A-18. Але цьому є логічні пояснення:

• Вони можуть злітати та сідати на значно коротші злітно-посадкові смуги.

• Їхній планер значно міцніший, оскільки розрахований на використання катапульти та гальмівного троса.

• Вони мають два двигуни, що підвищує шанси повернутися на базу в разі відмови одного з них.

То ж за посиланням досить довгі (7-8 хвилин) відео. Вибачаюсь за мої тремтячі руки.
https://photos.app.goo.gl/ajdwanQqjA7kDrDz9
https://photos.app.goo.gl/sqvhDTf54Tymkkau6

На одинадцятий день ми поїхали до льодовика Рони (Rhonegletscher). По ньому можна фізично погуляти, що багато хто й робив, але ми не захотіли.

На передостанній, дванадцятий, день, дочекавшись гарної погоди, ми вирушили до Церматта (Zermatt), щоб побачити славетний Маттергорн (Matterhorn). Це означало, що нам довелося втретє проїхати перевалом Грімзель. До самого Церматта автомобілем не потрапити, тому ми доїхали до селища Теш (Täsch), залишили машину на величезному паркінгу та купили квитки на потяг-шатл.

В останній, тринадцятий, день сил і бажання кудись їхати в родини майже не залишилося, але ми все ж вирушили до Ґріндельвальда (Grindelwald) і трохи пройшлися стежкою під горою Веттергорн (Wetterhorn).

І ось останнє фото озера Брінц — уже без серпанку, зроблене перед самим від'їздом.

Це була чудова й насичена відпустка. Єдине, що трохи засмучувало, — це відчуття, що через високі ціни багато чого залишається недоступним. Тож на Швейцарії ми поставили галочку: відвідали, багато побачили, але повернемося, мабуть, не скоро.

Нотатки про автомобіль

Окремо хочу згадати про машину. Їздити електромобілем перевалами та серпантинами — це справжнє задоволення. Потужність у 210 кВт та низький центр ваги після мого попереднього, хоч і легшого, але слабшого авто — це фантастика! Будь-який обгін виконується легко та швидко. Завдяки рекуперації, яка на кожному спуску повертала 40–50% витраченої на підйом енергії, середні витрати за всю відпустку склали 16 кВт·год/100 км. Для порівняння: дорога з дому до Брінца показала 19,2 кВт·год/100 км, а шлях додому — 16,4 кВт·год/100 км. Отже, витрати безпосередньо у гірській Швейцарії були в межах 14–15 кВт·год/100 км.

Про водіїв

Неприємно здивувала манера водіння у Швейцарії. Дуже багато водіїв, якщо не більшість, не тримають дистанцію, особливо на завантажених автобанах. Окремий пункт — велосипедисти на серпантинах. Їх там чимало. Я завжди чекав на безпечну можливість для обгону, щоб витримати бічний інтервал щонайменше 2 метри. І щоразу бачив у дзеркалі, як швейцарці позаду мене навіть не зміщувалися зі своєї смуги, проїжджаючи впритул до них. Можливо, ті велосипедисти їм так набридли, що вони таким чином демонструють своє невдоволення. Але виглядає це дуже небезпечно.

Трохи про фінанси

Аренда житла коштувала 3640+80=3720 за два тижні з бронюванням за рік.
Все інше важко підрахувати, але сувеніри + харчування + зарядки + ще щось вийшло ще більше 1к євро. З цікавого, комісії банку за оплату у франках вийшли десь 6.5євро.

Ціна питання 5000 EUR, Пробіг 18551 км.