Відпустка-тур (ч.4). Карпатський маяк, багнюка та карпатське море

Приїхавши у Славсько, знайшов 2 недалеких цікавих локації, які захотілося відвідати: Карпатський маяк (металева башта на горі) та закинута недобудована ГЕС поблизу Східниці (і карпатське море - неіснуюче водосховище, яке мало утворитися після запуску ГЕС)

Карпатський Маяк і багнюка

Вирушили ми у подорож вранці, коли тільки пройшла дуже сильна злива. Зі Східниці повернули на дорогу, яка веде до Карпатського маяка. Дорога туди кам'яниста і болотиста, йде круто вверх, повз нафтовидобуток. Наблизившись до вершини, дорога пішла трохи в долину. Поверхня стала глинистою, каміння практично зникло. Сильна злива перетворила дорогу на величезне глиняне болото із колією. 

Заїхавши у колію автомобіль досить непогано себе показував (головне було тут не зупинятися і ні в якому разу не гальмувати). 

Рухались бадьоро по цій глині аж до напівзакритого повороту (точніше, там кілька різких поворотів і початок підйому) в самому низу долини. Саме туди явно стікала уся вода з гори і дорога там стала просто непролазним глиняним болотом.

Я вже гадав, що машина все успішно пройде, аж раптом за поворотом бачу .... VW Passat, який стоїть просто поперек цього болота, і трохи розвернений у мою сторону. 

Звісно, що я мусив сповільнитися і відвернути трохи в сторону. В цю секунду я, схоже вскочив у багнюку і ліве колесо в нього сіло. Мужик на Пассаті подивився на мене і з "покерфейсом" потроху поїхав мимо мене, ще слідом обляпавши мене багнюкою. Я ж спробував зрушити з місця, але колесо надійно сіло. Потроху пробував рухати автомобіль вперед-назад у пошуках за що зачепитися, але колеса тільки підбуксовували, протектор забився глиною і став пласким. 

Зрозумів, що вже сам так просто не вигребу, посадив дружину за кермо, розказав, що потрібно буде максимально плавно пробувати зрушити з місця, підклав під колеса кілька палок. Сам же поплив по багнюці штовхати ззаду. На щастя для мене, якраз повз мене йшов хлопчина, який раніше їхав всю дорогу позаду мене на Гольфі, і побачивши глину одразу помандрував далі пішки. Хлопчина люб'язно запропонував допомогти (величезне йому за це дякую), від чого я не зміг відмовитися:)

Залізли ми вдвох у багнюку і потроху (досить легко, як потім виявилось) виштовхали машину. Подумав, що і повний привід в цьому місці напевно би не дуже врятував, бо глина була максимально слизькою і швидко забивала колеса. Я ж відмічу, що ESC в цілому впоралася із задачею, бо коли ми трішки підштовхнули, то машина не давала колесам сильно буксувати, авто вигребло у колію і вивільнилося із пастки.

Дружина мені далі не дала повторити переїзд болотом, тому до башти пішли пішки)) Нас обігнали пару машин (повнопривідна Тойота і Мітсубіші, а також ... Гольф). Але заради справедливості - вони усі все ж якось рухалися і не зупинялися у самі глибині болота через якогось не дуже розумного хлопчину, який захотів розвернутися прямо посеред найгіршої ділянки. 

З башти ж вікривається просто неймовірний пейзаж на усі 360 градусів навколо! А дружина сказала, що більше нікуди в такі місця зі мною не поїде)))

Закинута ГЕС і карпатське море

Далі ми поперли до Тустані, полазли по фортеці, після чого рушили у напрямку недобудованої ГЕС (звісно, що дружині вже не сказав, бо після глини вона не дуже хотіла їхати у подібні місця). Дорога дуже хороша, аж поки не заїхали на саме "море". Там уже гравійна, але цілком рівна і відносно адекватна дорога (навіть седаном легко проїдеш).

Нею ми доїхали до бетонного монстра - частини недобудованої греблі ГЕС.

Реклама

10% відсотків знижка!