Кузов. Передня пасажирська арка колеса та стакан пружини. Збір "кузовщини". Окреслення плану робіт по "дупці"

У попередньому дописі про роботи із кузовом (https://driver.top/exp/673530/) я розповів про ремонт ніши переднього колеса з водійського боку.

Тоді ми з майстром нічого кримінального не побачили. Роботи були нудними та дуже повільними. Єдиний нюанс тоді виник із чашкою пружини. Я взяв оригінальний ремкомплект від W210 (A2106260119). І ця "залізяка" не сподобалась майстрам. Невдоволення було викликано тим, що товщина металу була меншою за оригінальний стакан. А у мене викликала здивування відсутність вибитого оригінальниого номеру на цій деталі. Лише наліпка. У повітрі витав запах якогось "кидалова": відчуття, що мені підсунули якийсь "ноунейм" не хотіло мене покидати. А той факт, що я купив деталь у незнайому магазині, де була найкраща ціна, ще більше підкреслювала мої здогадки. 

На момент, коли ми працювали з лівою аркою, по правій арці ще не було розуміння, чи буде там потрібна заміна стакану. На перший погляд Андрій (майстер) сказав, що там наче усе гуд. Тому не поспішаємо із купівленю другого стакану. Але дива не сталося. Ба більше, коли почали розбирати пасажирський бік, ситуація із стаканом пружини виявилася ще гіршою, ніж з водійського боку:

Отака от "дірень" там відкрилась оку, коли зняли пружину та почали зачищати. На лонжероні маленька, ледь помітна дирочка перетворилася у доволі великий отвір, коли її почали зачищати та вистукувати:

Сама арка наче нічого. На перший погляд почали кородувати по зварних швах лише місця попередніх ремонтів :

Але придивляємось ретельніше та бачимо, що по самій нижній латці на кінці зварного шву, де знаходиться якийсь технологічний отвір, метал почало рвати:

Також почав з'являтися "карієс" по передній внутрішній частині порогу, де його приварили до кузову:

Хоча маю сказати, що ззовні він, як і сама арка загалом, виглядає дуже непогано на машині, якій цього року стукнуло аж 35 років. І, тим паче, у якій вже робили кузов. Ось так арка виглядала з відстані у декілька кроків:

І ще одне фото з трохи іншого ракурсу:

Ну, дефектовку проведено. З необхідних деталей потрібен лише стакан пружини. І один у один повторилася ситуація із гальмівною трубкою - доведеться міняти штуцер, бо мій не знімався без "хірургічного втручання". Із трубкою питання на себе взяв Андрій, викликавши на СТО хлопців, які займаються цією темою, і які вже провели аналогічну роботу по іншому боку мого авто. А стакан я взяв на себе. Цього разу вирішив перестрахуватись та купити стакан у своїх друзів з магазину Elit. У них 100% буде оригінал. Щоправда, ціна вища. Але не принципово. Замовляю. На наступний день їду забирати. І... барабанний дріб.... приходить те саме, що і поперднього разу:

Жодного вибитого номеру на корпусі. Оригінальної наліпки взагалі не видно. Ба більше, ще й присутнє питання з якістю фарубвання, яке виявилася гіршою ніж на попередньому стакані. Це добре видно у місці переходу самої чаші у лапи кріплення:

Але мені з тим стаканом не у ліжку спати, тому не звертаю увагу на попередження продавця та пропозицію привезти інший замість цього. Забираю цей. Хоча у голові того дня усе одно крутилися думки на тему того, що оригінальна запчастина, яка коштує дорожче за замінники, але має стільки нюансів. 

Через декілька днів привожу новий стакан. Старий вже знято. І виглядає він наступним чином:

Мишікорозія та час нормально так поїли його метал... Тим часом робота з ремонту самої арки вже йде повним ходом:

Придивляємось трохи ближче до нових латок:

Якось так вийшло, що у Андрія чи натхнення настало, чи то машин інших у роботі не було на той час, але коли я приїхав наступного разу, то арка вже було готова та навіть колеса вже стояли на машині! Отакої...

Андрій каже, що залишок робіт пройшов "рівнесенько", а набрати мене забув якось, щоб я сфоткав кінцевий результат по арці... Ну, краще так, аніж ми ще місяць із тією аркою "чесалися". Залажу з телефоном у арку і намагіюсь сфоткати те, що дозволяє вже встановлене на Мерса колесо:

На цьому роботи із зварюванням "морди" закінчено. Далі ми проводимо дефектовку дверей та "дупки". Вердикт:

1. Усі дверцята, окрім водійської, норм. Водійська теж не труп, але знизу тре варити. Місце незручне. Андрій просить, щоб я знайшов живу замість моєї, і ми не витрачали ще декілька днів на ремонт моєї. Десь за 2 чи 3 тижні я знашов живу, причому у Одесі:

До речі, я був здивований, що це взагалі вдалось, бо найсвіжішому 124му на той час стукнуло вже 30 років. І мені на трьох розборках, де по фото більше 10 розібраних 124, казали, що по усіх дверках є нюанси. А тут без жодної плями корозії! Як виявилось, це вийшло тому, що її зсередини було оброблено антикором, який, бл...ха, засрав мені дитяче крісло у Галанті при завантаженні цієї "залізяки" у машину... Як же я не люблю мати справу з розборками... Завжди намагаюсь нове купляти. Але то таке. У першу чергу сам винен.

2. Петля капоту з пасажирського боку мала люфт. Наче, можна було б відремонтувати. Але часу на це немає. Як і бажання. З другої спроби знаходжу живу:

Якщо часом комусь знадобиться номер петлі капоту W124 з пасажирського боку, то ось він: 1298870274.

3. Відбійники багажнику пали смертю хоробрих:

Замовляю повний комплект нових на Алі.

4. Т.я. задні арки ми планували робити з передніх крил, а своє старе заліззя з машини я брати не схотів, замовляю 2 нових крила:

Замовив у магазині Elit. Стосовно виробника не парився. Бо усе одно нам цей метал різати на шматки (це я ще не яувляв, який нас, бл...ха, чекає гемор із задніми арками). Приїхали крила у виробнику LKQ. До речі, не дивлячись на таке круте пакування,

одне з крил приїхало із вм'ятиною. У магазині одразу звернули на це мою увагу, але з урахуванням того, що ушкодження знаходилось у тій частині крила, яка піде "на викідштейн" після вирізання кромки арки, я усе одно забрав обидва крила.

Коли привіз останню з цих залізяк, Андрій вже коперсався у задній частині мого Мерса. Я знав, що там усе дуже погано із нішею багажнику з водійського боку. Бо там вже років зо десять протікав ущільнювач антени. Як зазирнув туди - просльозивсь:

Вирішую, що антена летить у сміття через ці приколи та через те, що усе одно радіо у машині я не слухаю. Будемо прибирати отвір від антени. Далі дивимось на верхню частину заднього стакану з того самого боку. А йому явно теж вже трохи зле:

Дивлячись на усе це я пригадав слова Сашка (який у Вінниці будував електроніку під мій турбо-двигун та шив її разом із своїм колегою Максом) що йому вже лячно шити машину у екстремальних режимах, бо є відчуття, що якоїсь миті жопа відокремиться від машини та поїде у інший бік.... Таке.... Але я був до цього готовий. Дивимось інший бік.

А от з пасажирсього боку на перший погляд усе значно краще! І сам стакан,

і ніша виглядають доволі бодро:

Т.я. найскладнішою хірургічною роботою з "дупкою" буде саме розширення арок, то вирішуємо почати з пасажирської арки. Ну звісно, бо стан металу з того боку здавався на рівень кращий. Гуд. От і наступає година "Х". Я приїжджаю на СТО на першу примірку задньої частини у стилі "wide body" на мою Кішку. Але капець вже підкравсь та радісно махав мені з тієї пасажирської задньої арки 👋

На цьому моменті ми зробимо паузу. Я трохи переведу дух та спробую найближчим часом розповісти далі про процес ромонту кузову та почну детальну розповідь щодо розширення задніх арок мого Mercedes W124. 

Дякую усім, хто слідкує за нашими із Кішкою пригодами! На зв'язку)