Cortigiana🍀 і зомбіапокаліпсис

Якось, одного погожого літнього дня, я їхав додому і просто вирішив сфотографувати Джульку в мальовничому місці. Ліс, дорога, сонце...що ще треба для гарного фото? А я відповім, мають бути рівні руки. Бо, навіть, маючи професійну техніку, кривими руками гарного контенту не нафоткаєш. Ну на прямоту рук я не претендую, позаяк, що бути професійним фотографом потрібно вчити матчастину (позиціонування, світло, ракурс, фон, розміщення в кадрі, постпродакшн і ось ця ось вся наука), але ж якось таки та сфоткати можу. Того вийшов отакий от знімок. 

Ну і якось сидів, вже не памятаю де і в якому аеропорту, зайнятись не було чим, дай, думаю, пограюсь із штучним інтелектом в рольові ігри. Кажу йому: "ану двоє із ларца одинакових с ліца"...ой нє, це з іншої опери. Кажу йому: "ану, друг мій віртуальний, нагенеруй мені з моєї фотокартки ралійну версію". І він такий: "ізі". 

І тут Остапа понесло. Почали розвивати ралійну тему в напрямку гонки Париж-Дакар. Там вже треба серйозніші каліса, і, бажано якийсь захист. 

Але для Париж-Дакар цього мало, ще потрібен багажник на дах і додатковий кліренс. 

Оце вже цікавіше. Далі ми поговорили про погодні умови, бруд, болото, атмосферу перегонів і погодних умов. 

Тут бредогенератор вже пішов в загул. Бо картинка стала вже якась чи то постапокапліптична, чи то Скаженим Максом навіяло, не знаю. Але мені захотілось мати можливість відстрілюватись від зомбаків. 

Мало експресії, потрібно додати більше! 

Але тепер не понятно нашо то всьо, і від кого відстрілюватись, потрібні персонажі. 

Оце вже інша справа, взяв у руки - маєш вещ. Проте мало мені кулемета на даху, треба більше експресії. 

Штош, у фінальному вигляді машина перетворилась чи то на бандеромобіль, чи то на уяву шизофреника, проте цілком і повністю передала атмосферу зомбіапокаліпсиса. 

А яка мораль цього всього? А ніякої. Просто, чим би дитя не бавилось, аби не плакало.