Дорога додому або трохи баварських замків

Поснідавши в готелі ми попхнули додому. Попхнули, бо я напланував кілька замків до заправки метаном в Нюнрберзі, а з звідти вже нонстопом додому. У зв'язку з тим, що ми ночували й так в прикордонній чеській території, то з того боку вже нічого для цікавого для нас не залишилося. Перша зупинка відбулася на фортечці Тресвіц, що розташувався в громаді Моосбаха. Вважається, що замок походить з 12го ст. Після ннної кількості власників з листопада 1810го року громада викупила його. Починаючи з 1986го р., за підтримки місцевої асоціації було розпочато масштабні ремонтні роботи. Замок відроджується завдяки численним заходам, включаючи замкові фестивалі, фестивалі вина, зустрічі співаків, концерти, вечори народної музики, вечори німого кіно та дитячі святкові програми.

Недалеко від нього в містечку Фоенштраус ми помилувалися Фрідріхсбурзьким палацом. Він збудований пфальцським графом Фрідріхом у 1586-1593х рр., а рхітектором був Леонхардт Грайнайзен з Бургленгенфельда. Реставраційні роботи в замку розпочалися тривали між 1989-2001 роками з різними перервами у фінансування. Земля Баварія кілька разів виставляла замок на продаж, але не знайшлося ні покупця, ні спонсора для продовження ремонтних робіт. Сьогодні замок служить місцем проведення виставок, концертів та театральних заходів, зокрема, в рамках фестивалю замку Лейхтенберг.

Ще трохи далі від автобану знаходиться замок Вальдау. Будівельниками та першими власниками замку була родина Вальдауерів, яка на початку 13го ст. вони спочатку збудували донжон, а в 1350му р. розширили його, додавши палац і надбудувавши поверхи до існуючих будівель. У 2й п. 17го ст., після того, як частини замку занепали, було збудовано Новий палац. У 18 ст. донжон та прилеглі будівлі були перетворені на місцеву церкву. У 1912 р. село отримало нову церкву і з того часу замок не використовувався як церква. Сьогодні замок перебуває у приватній власності та його можна відвідати у певні дні.

Це були 3 замки, які були недалеко від виїзду на автобан, бо треба ж до вечора доїхати ще додому, тому ми виїхали на автобан і проторохтіли півсотні км до містечка Амберг. Тут планувалося погуляти всією сім'єю і пообідати, а у зв'язку з дощем сімейство лишилося сидіти в авто, бо діти поснули в дорозі, а дружина не особливо любить гуляти в дощ... Тому за годинку я прочесав старе місто вздовж і впоперек))) Амберг вперше згадується в документі 1034 року як «Амменберг». У Середньовіччі Амберг був важливим торговим центром заліза та залізної руди у Верхньому Пфальці. Через велику відстань від резиденції курфюрстів Пфальца, Гейдельберга, для цієї частини Баварії було створено окремий уряд, губернатор якого проживав в Амберзі, а місто відповідно стало столицею Верхнього Пфальца. Амберг, який розбагатів завдяки видобутку залізної руди, почав будувати гігантське міське укріплення, починаючи з 14го ст. Понад 100 веж і кілька кілометрів дворядних міських стін захищали мешканців Амберга. Усе місто стало водною фортецею завдяки постійно заповненому та перегородженому міському рову.

Далі був невеличкий переїзд автобаном до містечка Альтдорф, що під Нюрнбергом. Це невеличке містечко мало навіть свій університет (до початку 19го ст.), найвідомішим учнем якого був Валленштейн - імперський генерал у Тридцятилітній війні. Також в цьому містечку філософ Готфрід Вільгельм Лейбніц здобув докторський ступінь.

Замок Фабера, що у Шварценбрюку, став нашою наступною зупинкою. Він був збудований у 1883-1885х рр. в стилі неоренесансу для виробника олівців Лотара фон Фабера. Із завершенням будівництва нового замку Фабера в Штайні в 1906му р. замок Шварценбрук втратив своє значення для родини графів Фабер-Кастель. 

Сьогодні замок Фабера у Шварценбруку зараз використовується Асоціацією соціального забезпечення робітників як будинок для людей похилого віку та людей потребуючих догляду.

Але це був не єдиний замок в цьому містечку - тут також є Петцький замок 16-17го ст. Замок пережив 2гу СВ, але репортаж у місцевому американському журналі «Зірки та смуги» у 1946му р. призвів до пограбування, внаслідок чого була втрачена значна частина інвентарю. Зараз знаходиться у приватній власності.

Далі катаючись південним передмістям Нюрнберга ми зупинилися біля Корнбурзького замку, що веде свою історію з 13го ст. Через недостатнє обслуговування та пошкодження, спричинені розміщенням військових під час наполеонівських війн, замок поступово занепав, що призвело до часткового руйнування донжона у 1817му р. У 1838му р. в будівлі розміщувалася паперова та шпалерна фабрика, потім тютюнова прядильна фабрика. З 1851го р. вона слугувала багатоквартирним будинком для малозабезпечених орендарів.

Під Нюрнбергом ми зупинилися в Штайні, щоб зацінити новий замок Фабера або його ще називають замком Штайнера. Замковий комплекс складається з кількох будівель, побудованих у різні роки і в різних стилях. Так у 1843-1846х роках з'явився так званий Старий палац, що був спроектований та побудований архітектором Фрідріхом Бюркляйном у стилі неоренесансу для Лотара фон Фабера. Родина Фабер-Кастелл, яка розбагатіла завдяки виробництву олівців своєї компанії Faber-Castell, збудувала Новий палац у 1903-1906х рр. за планами Теодора фон Крамера в німецькому романському стилі. Обидві частини з'єднані багатою п'ятиповерховою вежею. Сьогодні з річним виробництвом понад двох мільярдів олівців у дерев'яному корпусі , Faber-Castell є найбільшим у світі виробником кольорових та графітових олівців. Компанія має виробничі потужності в десяти країнах, торговельні компанії в 22 країнах та торгових представників у понад 120 країнах.

Ось тут власне і закінчилася туристична частина нашого добирання додому:

У зв'язку з тим, що я пристойно затарився чеським пивом, відпала потреба заїжджати для поповнення моїх пивних запасів в тутешній "рай місцевого пива", що я ніколи не оминаю проїжджаючи повз Нюрнберг))) Далі ми просто пообідали, задулися метаном і поперли додому. 

Під кінець подорожі Гольф як раз розміняв 266 т. км перед заїздом на домашнє подвір'я. Таким чином за 10 днів відпустки ми накатали 3.5 т. км та побачили неймовірну кількість замків, фортець та інших цікавинок, а дітки познайомилися з новою для себе країною.