Check Engine: Епізод II - Вигнання

Перша частина - тут.

Частина II.

Увечері вівторка, я, знову давши слабину, почистив помилки, та катався на газу...

Проте я відчував — воно не пішло. Просто відступило. 
Як звір у тумані. Як голоси у темному та страшному лісі. Як скрип дитячої гойдалки в пустому дворі. 
Як шепіт, що не зникає — тільки стихає, щоб ти подумав: «Може, здалося..?»

Але ні, не здалося... Варто було тільки на 10 хвилин вимкнути ГБО- ДІНЬ! - цей звук вже викликав у мене нервову судому і звір знову дивився на мене з приладової панелі через клятий символ "чеку"...

...

Тому я поїхав в те місце, де знають, як розмовляти з машинами, що бачили Пекло.

В останній оплот світла та надії для людей, що хотіли трошки зекономити і придбали мопарівського битка... Туди, де точно знають як заспокоїти тебе, та як довести навіть найгіршого автомобільно демона до смерті. Останній бастіон, що дарує світло надії на цій грішній землі, заповненій битками:

Сервіс.
Холодний, темний, тихий. Але в повітрі — щось важке, мов надії тих сміливців, що робили ставки на авто, в якому двигун зайшов десь до рівня багажника після лобового удару.
Майстри тут не сміються. Тутешні хлопці не бояться заглядати туди, де звичайні люди хрестяться.

І коли твій двигун (ще) говорить — вони чують. Навіть те, що ховається під звуками тиші чи за темними та заплутаними шлангами ГБО...

І там, у темряві четвертого циліндра, вони знайшли його - клятого демона, що недавав покою мені вже стільки часу.

Китайська паливна форсунка.
Фальшива.
Як посмішка мертвої людини.

Вона замикала на обмотку. Як коротке замикання в серці, коли перед тобою стояв твій найбільший страх. Або коли ти вперше наживо бачиш ту, з якою познайомився в інтернеті. Ах чорт, а на аватарці був такий милий котик...

...і кожного разу, коли ти заводив двигун — щось мало шанс прорватися крізь цей короткий імпульс в наш світ! Щось страшне, потойбічне, те, що зтирало посмішки з облич найсміливіших - ☠️ CHECK ENGINE ☠️

Почався процес вигнання. Праведний екзорцизм, який сколихнув всю Софіївську Борщагівку. Здається, я навіть чув, як завили місцеві собаки.

І демон не встояв.

Форсунка була переможена. Її дістали.
Я бачив це. Її тримали, як мертвого щура.
Нічого не сказали. Просто кинули її подалі і вставили іншу —  перевірену, мов оберіг. Не нову, ні, але оригінальну, перевірену часом, деяким пробігом та стендом. Як вірний кінь, на якого ти так довго чекав, поки йому міняли підкови якими він затоптав орду демонів та іншої нечисті.

І все стихло.

Звуки затихли, панель погасла, мов хтось вийшов із кімнати, не попрощавшись.

Жодного звуку.
Жодного жовтого ока.

Я повірив. Я розслабився.

І сьогодні зранку, дорогою на роботу — воно знову пролунало.
Той самий звук.

ДІНЬ.

СУКА!!! ААААААААААААААААААаааааааааааааа!!!!!!
Як клацання чиєїсь шиї в темряві.

Я стиснув кермо. Подивився на екран.
І там…

.....

....

....

...

..

.

.

Помилка Start-Stop'у, який я все ніяк не відключу програмно.

Нічого страшного. Не біда.
Майже смішно. Фуууухх.
Ха… ха...

Але, що мене лякає?

Той звук був не таким, як завжди.
Наче помилка була лишень маскою.
Наче щось пробувало повернутись.
Наче...
воно ще десь тут...

...