Пригоди Чорної Кішки. Шкурні питання, або як ми відновлювали салон W124. Ч.2

У першій частині своєї розповіді про реставрацію салону (https://driver.top/exp/646906/) я розповів про перебіг подій щодо ремонту передніх сидінь. Але за кадром того допису лишився процес відновлення ще трьох елементів передньої частини салону, які ми у той самий час також встигли оновити.

По-перше, це центральний тонель. Як я писав у відповідному дописі, хтось з попередніх власників просто "вбив" його, наробивши здоровезних дірок при існталяції на нього кронштейну тримача Мультилоку. Живі центральні тонелі у потрібному кольорі мені довгий час не зустрічались, тому було прийнято рішення обшити мій шкірою. Основна вимога - рівна стрічка та неконтрастні нитки, щоб готова деталь не виділялась на фоні стокового салону авто.

Майстер починає з "розмітки" проблемних місць, які треба чимось закрити перед перешивкою:

Після цього консоль було відправлено до когось з партнерських майстерень, де зайві отвори було зашпатльовано. І вже після цього пішла основна робота. Результат вийшов дуже і дуже непоганий:

Крім фото майстер кидає ще відео, щоб було більш детально видно результат:

Ок, по консолі питання закрито. Йдемо далі. Друге питання - підголовники. Не самий складний елемент. Але, як завжди, є нюанси. І вони, як завжди, криються у деталях. Майстер каже, що не зможе точно повторити "нашивку" навкруги кронштейну-тримача підголовника. Бо у нього просто немає матеріалу такого кольору:

Другий момент - "замок" кедеру (місце, де поєднується 2 кінця кедеру), який йде по окружності боковин підголовника. Майстру не дуже довподоби, бо у "незаводських" умовах, якщо усе ж таки спробувати повторити цей елемент один в один із "заводом", то не факт, що цей "замок" витримає довго експлуатацію. Він пропонує свій варіант. Кидає фото. Мені не дуже сподобалось. Але я розумію, що це ледь помітний нюанс, і я за те, щоб було "на десятиріччя". Тому погоджую варіант майстра. На наступний день отримую фото готового виробу:

Замки майже не видно. Особоливо, якщо про них не знати) Тож, ок. Цей пункт теж вважаємо закритим. 

Лишається третій, останній пункт - "вкладиші" передніх сидінь. Це ті бічні накладки сидінь, які знаходяться між передніми сидіннями та центральною консоллю. Вони допомагають не впасти усілякому дріб'язку під сидіння та не "пустити там коріння". Не знаю, чи встановлювали їх на усі 124, чи ні. Але у мене на машині вони були. Навідміну від усього іншого салону, вони були обтянуті не шкірою, а тканиною (запам'ятаймо цей момент). Ще задовго до того часу, як мої сидіння пішли у реставрацію, вигляд цих вкладишів мене вже напрягав. Бо тканина рудого кольору під впливом сонячного світла та часу стала більше схожа на колір річного піску - це коли світло-світло бежевий колір змішано із сірим. Як я не намагався відчистити ці дві детальки, усе одно тканина виглядала брудною. Добре, що хоч видно їх було лише тоді, коли я щось раняв, і це щось намагалось зникнути між сидінням та консоллю, застрягаючи на цих вкладишах. І ось телефонує мені майстер стосовно цих деталей. Каже, щоб я заглянув до Вайбера. А там мене чекало таке відео:

Питає, чи взгалаі вони мені потрібні? Звісно, що потрібні. Чи я маю відкрити під сидінням "стіл знахідок"?! Майстер зрозумів. Наступним питанням було, чи ми перешиваємо у шкіру, чи я шукаю такнину, схожу на оригінальну? Звичайно, що перешиваємо шкірою. Нахіба мені та тканина?! Так то воно то так. Але експлутація показала, що це не зовсім правильне рішення (про це пізніше). Прошу скинути мені фото номеру тієї із них, де взагалі відламано шматок, щоб я спробував замовити нову. Отримую фото - А1249100318:

Звичайно, що до замовлення цей елемент салогу вже недоступний. Починаю шукати по розборках/знайомих. У свого друга Сашка, який мені у той самий час робив електроніку під мій турбо-проєкт, знаходжу одну, але, як на зло, це та, яка у мене була ще "їб...в-дрімав". У детальки Сані повністю цілі кріплення. Тож, звичайно, забираю її (безкоштовно!) та щиро дякую. Починаю шукати другу. І ось тут починається цирк... Хто на що гаразд... Апогеєм стало, коли мені запропонували за 300$ (!) купити рваний у хлам (!!!) тканевий (!!!) салон через цю фігню. Хлопці, та я ваше сміття, колись схоже на салон 124го вагону навіть за 50$ не купив би. Бо там усе на помийку. А от за 30$ вкладиш пропонував забрати. Але ж ні. Космонавтам, які вже летіли назустріч сузіррям, важко було повернутись до реальності. На скільки я пам'ятаю, я тоді продзвонив не менше 10 розбірок і ще декілька оголошень, де люди розпродавали свої власні 124 після ДТП. І, мабуть, на 13-15 оголошенні, коли надія була вже майже втрачена, я знаходжу людину, у якої був чориний шкіряний салон на купе С124. Стан салону такий собі (але точно кращий за тих космонавтів, які продавали "тряпку" за 300$). За салон хотіли щось близько 350$. Втрачати нічого. Пропоную викупити вкладиш. І що ви думаєте? Мені відповідють: "Так, добре. Завтра спробую обережно зняти, щоб не зламати кріплення. Якщо усе буде гуд, то за 20$ віддам". Вже наступного дня деталька їхала до мене. Отримав. Оглянув. Видихнув із полегшенням та відправив на перешив. Через декілька днів отримую фото відреставрованих вкладишів:

А тепер "спойлер" для тих, хто схоче повторити тему з реставрацієї цих вкладишів. Коли ви перетягуєте їх шкірою, то взимку після ночі, коли салон "дубовий" від холоду, поверхня цих накладок при терті о поверхню сидіння (теж шкіряного) починає "співати". Тобто якщо ви хочете у майбутньому уникнути появи зайвих саундтреків та добитися ідеальної тиші у салоні, перетягуйте усе ж таки ці вкладиші тканиною. Краще трохи простіший вигляд, який, до речі, був "по заводу", ніж зайвий шум. Я ж вже лишу усе як є. 

Ну, на цьому запаси купленої шкіри та грошей скінчились. Що лишається робити? Нормальна людина поставила б у своїй голові навпроти графи "салон" слово "done", і далі таким чином спробувала новий салон у експлуатації:

Але ж то нормальна людина. Не я) Ми ж простих шляхів не шукаємо! Я давно хотів собі оригінальний вогнегасник під водійських сидінням. Але те, що пропонувалось на ринку з БВ, або на вигляд м'яко-кажучі "не дуже", або ж ціна з космосу. По 150-300$ за вогнегасник я не був готовий віддати. Тож, знаходжу у продажу вогнегасник Gloria від іншого, більш свіжого Мерседесу, та купляю його, якщо мене не підводить пам'ять, за 30 чи 40$: 

Прошу майстра, який на той час робив мою машину, зробити під нього красивий кронштейн, який буде схожий на оригінальний. Так воно і сталося. Детального фото, на жаль, під рукою немає, Але ось по цьому загальному фото видно, що вогнегасник доволі лаконично вписався у інтер'єр:

Ну а той, хто детально читав першу частину розповіді про салон, мабуть, зверне увагу, що кермо теж "трохи" змінилось. Стокове кермо, хоча по заводу і мало зменшений діаметр (ща навіть видно по розшифровці VINу), але усе ж таки і на вигляд, і по розмірах було наче від автобусу... Воно дуже псувало вигляд салону. І з цим потрібно було щось робити. Спочатку я думав купити якесь спортивне дерев'яне кермо зменшеного діаметру та трохи "приколхозити" його, обшивши шкірою. Навіть придбав непогану "болванку" під цю тему:

Але усе, що я сам малювавав на компі та що бачив у мережі зі схожих проєктів - усе було пекельним колхозом:

Тому це кермо було продано. Ще й з "наваром". Тому я не засмутився і почав далі шукати варіанти. І тут я пригадую, що мені давно подобалось кермо від CLK W208/ SLK R170. Знаходжу його фото у салоні W124:

Наче й непогано, але щось мені було не так. Ну от наче гуд, але щось не те. Почав питати по знайомих, у кого W124 їх думку. І тут почалось про "колхоз", "сідло на корові" тощо. Зазвичай, мені чужа думка до ср...ки, коли це стосується мого життя. Але тут щось йокнуло усередині. Усі у один голос казали, що треба купляти "Кабанячого" керма з деревом. Піддаюсь загальним думкам. Купляю ось таку "болванку" з купе C140:

Причому, це не звичайне кермо діаметром 39см, а у "спортивному" варіанті (37см). Паралельно мені віддають задарма шкіряну кулісу АКПП під реставрацію (знову дяка Сашку, який раніше підігнав вкладиш сидіння). Також Сашко, який на той час ще "ковиряв" електроніку мого Мерса, присилає мені з Вінниці мою вбиту дерев'яшку навколо селектора АКПП, а також попільничку. Навіщо? А тому що увесь цей кіт я зібрав до купи і відправив під Київ людині, яка мені зробить з керма "цукерку", і паралельно перешиє шкірою кришку селектору АКПП та відновить ЛКП дерев'яної накладки навколо АКПП (ще й у колір іншого дерева, тому і попросив надіслати попільничку). Збираємо усе це добро до купи:

Через деякий час мені усе це добро повернулось назад. Результат доволі гарний:

По фото здається, що "дерев'яха" таки відрізняється від попільнички, але це так якось "криво" світло лягло. Насправді вона була такого ж насиченого кольору, як і попільничка:

І усе б гуд. Майстер виконав усі мої забоганки на 5+. Кермо виглядає дуже "нарядно". Інтер'єр автівки дуже і дуже змінився у кращій бік. Але... Треба думати своєю головою та поменше прислухатись до когось.... От неподобається мені це кермо конкретно на моїй машині та й усе. Воно здоровезне... Швидко крутити його у автівці із 400 силами під капотом та відсутністю натяку хоч на одну систему стабілізації - це ще те задоволення. Тому з часом його буде замінено. На що саме? Поки сам не вирішив. Але це кермо - "не моє".

Як завжди, дякую усім, хто читає наш із Кішкою блог. Вдачі на дорогах та перемоги нам над віссю зла!