Чорно-білий ейджизм.

В рамках фестивалю American Cars Mania хоч і не головною, але вкрай важливою для мене ціллю було поставити свій Челік поруч зі справжнім R/T 1971.

Я звісно не знав, чи буде така автівка серед учасників івенту, однак одного ранку мимохідь побачив між тентів знайомий профіль, і вже у дзеркало крізь хмари пилу розгледів розділені задні ліхтарі - так, це був 1971!

Протягом двох днів я не міг збагнути куди поділася ця автівка, бо хоч там скільки я мандрував виставковим полем, а чорного Челенджера ніде не було. І коли я із деяким сумом вже вирішив, що то був випадковий гість, R/T раптово знайшовся.

Стояв він в єдиному проході до сцени, яким ми ніколи не користувалися, адже там здебільшого розташовані трейлери та намети компаній-спонсорів. 

Місце з наметом розміром з мою квартиру було вкрай ошатне із всіма можливими гаджетами та прикрасами, штучними  пальмами, гірляндами, тощо - така собі  набережна Майамі посеред польського аеродрому. Я підійшов до власника, озвучив свої плани, і він, не підіймаючись з дивану, відповів «yes, no problem”. Я його цілком розумію, бо очевидно, що він гадки не мав про що йдеться.

Ми повернулися до свого Челіка, а там на нас чекав @Jakson. Позаяк я не хотів відкладати ці плани на потім, то поїхали до сцени всі разом. Зрозуміло, що заради такої фотосесії я був не проти пожертвувати чистотою автівки та проїхатися пилом в обидва боки. І ось вони поруч!

Те, що Женя повернувся до нас так вчасно - не аби-яка удача, оскільки @Jakson не лише має фотоапарат, але й вміє ним користуватися. Я звісно теж щось фоткав, але купа різнокольорового світла навкруги не давала досягти бажаного результату. В свою чергу, Женя не зволікав і непомітно для нас робив своє. Тож фотозвіт з цієї хоч і не тривалої, але епохальної для мене зустрічі - саме його рук справа. @Jakson, дякую, друже!

Коли власник ʼ71 побачив ANEMOIA, то миттєво підхопився і пішов до нас. Відтодіі бесіда пішла одною мовою (у всіх сенсах, хоча то була звісно англійська).

На жаль, то був не класичний R/T ʼ71 із Gull-Wing антикрилом, страйпами та бічними скупами, що я так ретельно намагався відтворити у своєму. Натомість це був хоч і дуже непоганий, але рестомод. 

Мені насамперед хотілося побачити саме цю низку аксесуарів, але це я вже напевно забагато хочу. Ба більше в якомусь сенсі так навіть краще. Принаймні символічно щодо різниці у підходах до стайлінгу та ставленні до легендарної класики. В той час, коли я намагаюся імітувати оригінальність за неможливості володіти оригіналом, комусь та автентичність напевно здається нудною. 

Чорне проти білого. «Нове» проте «старого». Рестомод проти… не знаю, як назвати, коли навпаки. Старець, що фарбує волосся, носить лінзи і модні кросівки проти молодика, що заради штучної шляхетності вдягає сиву перуку і окуляри зі звичайним склом.

Якось так сталося, що під час зустрічі здебільшого розповідав та показував саме я.  Адже на це був запит, і все відгукнулося - “Very good! Very, very good!”. Адже кому, як не власнику 1971 R/T оцінити усю ту купу незрозумілих для більшості ніштяків на кшталт зірочки на правому крилі? 

В процесі звісно і я відволікався, щоб вкотре роздивитися свою власну ікону, яку намагався побачити протягом всього автомобільного життя. А віднедавна не просто побачити, але й порівняти. 

Що вам сказати? Від пропорцій звісно нікуди не втекти. Сучасний Челенджер ніколи не буде таким широким, низьким і з таким неймовірним профілем. Довгих звісів, низьких бамперів та занадто гладкого кузова йому не позбутися, а харизми свого дідуся, навпроти, ніколи не набути.

І хоча хром бутафорською пластиковою стрічкою та пласкою нержавійкою теж не замінити, на пластиковій автівці, що сама подекуди бутафорія, воно не виглядає занадто чужерідно. Тож у всьому, що стосується деталізації, реінкарнація вийшла дуже вдалою. Душе шкода лише, що в даному випадку на оригіналі її майже не було.

Натомість було те, чого я напевно ніколи не зрозумію. Чи то для гарної фото, чи з інших причин раптом власник цієї чорної легенди вирішив ввімкнути світло, а в фарах… різнокольорові ангельські очі. При тому, що я досі не знаю як стокові білі вимкнути і взагалі розглядаю заміну фар на старі без лінз…

Отакої… Чи це погано? Звісно ж ні. Як і сучасні Weld Racing (здається) на низькому профілі. Ба більше оскільки у мене нема класичного Челіка, сенсу фантазувати на тему, чи я б так з ним вчинив, теж нема. 

Хоч там які різні на смак фломастери, а я дуже хотів щоб ця зустріч завершилася під мажорні акорди. Принаймні, моя власна програма «максимум» виконана, і хтозна які ще Челенджери зустрінуться мені згодом?  Але ж цей все одно залишиться першим. А перший раз, як відомо, ідеальним зазвичай не буває…