Dodge Challenger (ANEMOIA)

ACM 2025 Part IV. Свято метелика.

Я їжджу на Dodge Challenger, KIA Soul (1G)
Tychy, Poland


Перебуваючи в стані екстазу від того, що донька стійко витримала перший день фестивалю, який я описав в першій, другій та третій частинах оповідання, другого дня ми залишили Soul вдома. Адже за відсутності перспектив необхідності термінової евакуації дитини додому, потреба в другій автівці відвалилася.


 Увірвавшись до аеродрому Муховець ранком суботи, ми побачили, що наше місце вже окуповано палаткою і столом власника блакитного Понтіака. Він ще звечора питав, чи збираємося ми повертатися, і зранку був готовий прибрати хоча б стіл. Але, подивившись на стан ще вчора блискучих і сяючих хромом вінтажних автівок, я вирішив підшукати інше місце подалі від центрального проїзду.


Пʼять кіл полем не призвели до бажаного результату, адже більшість гарних місць була помічена стрічками, шезлонгами, знаками аварійної зупинки…



…або навіть так:


«Решта приїде пізніше»

Між іншим, назвати ці мандри марними теж не можна, бо в процесі я заспотив шикарну ‘cuda 1970 і звісно скористався нагодою сфоткатится поруч:




Океан людей, море припаркованих автівок, до якого збігалися потоки таких, як ми, що крутили коло за колом у пошуках місця під сонцем, інтенсивність якого вже з самого ранку досягла максимуму:




Субота вам не пʼятниця! Про всяк випадок я тримав у запасі план «Б» у вигляді повернення до вже більш тісного і значно бруднішого, ніж то було вчора, місця попередньої локації, і той план ставав дедалі більш ймовірним. 


Втім, з N-ної спроби місце ми все ж знайшли. Власник зеленого 392 Charger-а чи то вподобавши мій Челік, чи надихнувшись моїм вкрай дружнім запитом комусь зателефонував, а потім любʼязно прибрав свої шезлонги і попросив залишити місце для його друга на Мустангу і нікого більше туди не пускати. Майданчик виявився майже ідеальним!



Купа місця справа, що дозволило нам не лише стати красиво, але й вільно розмістити свій інвентар включно із доданою до списку палаткою з онуками…



…кінець поля навпроти з двома покинутими ще з вечора нʼюскул Challenger та Camaro і огороджена стрічкою експозиція клубу Corvette зліва:



Єдина вада - максимальна віддаленість від фудкортів та сцени. Зокрема через цей фактор суботу ми майже цілковито провели біля автівки, не відвідавши жодних заходів крім задоволення природних потреб наших організмів: пиво та кебаб in > пиво та кебаб out.


Присутність біля автівки стала чудовою можливістю для Доджа показати себе, а для мене - розповісти про нього всім бажаючим, бо той спек-ліст англійською майже ніхто не розумів, а більшість навіть не намагалася. Тим часом цей допис - найвідповідніше місце, щоб показати вам деякі з решти експонатів. Другий день - другий з представників Великої Трійки. І якщо я  вже згадав про Корвети, то з них і розпочну.


Ви ж не подумали, що цей івент відбудеться без присутності короля Детройта від ГеМе?


Про С8 я вже згадував на самому початку свого гонзо-репортажу і зазначав про те, що вони мені не дуже цікаві. Можливо в іншому місці середньомоторний суперкар виглядав би більш доречно, але ми не на парковці готелю десь у Майамі, а хлопати отими крилами переді мною сенсу нема. 



C5,6,7 звісно теж були, але на них я і в Одесі надивився. Хоча ця «пʼятірка» одразу впала в око, бо в гарному сенсі виділялася серед подібних:



Решту новобудов я роздивлявся виключно в контексті наочної ілюстрації еволюційного шляху:



Поміж тим мій фокус уваги зосередився на четвертому поколінні. Ще нещодавно недооцінена генерація останнім часом здобула і смак,  і присмак, і післясмак, бо насправді за сучасних часів виглядає дуже класично і круто. 


І це не обовʼязково має бути ZR-1, не кажучи вже про Callaway, яким я присвятив окремий лонгрід у блогу. Адже простих версій для створення вау-ефекту та гарного ностальгічного настрою цілком вистачає.



Незалежно від типу даху та кольору:




Звісно, С4 я бачив не вперше, але ніколи не доводилося роздивлятися їх в такій кількості  і настільки близько:




Показовим є той факт, що на фоні дуже яскравого С6 навіть монохромна «четвірка» вже виглядає виграшно:



І водночас на диво не губиться у компанії неймовірного С3:



І це не аби-яке досягнення, бо С3 - то one love! Справа навіть не в тому, что «трійка» - одна з небагатьох автівок з мого гаражу мрїй, якими мені свого часу довелося не лише трошки поїздити, але й вдосталь покрутити, занурившись у конструкцію по брудні лікті. Натомість причина полягає в тому, що на мою думку саме третій Corvette є апофеозом насамперед дизайнерської автівки, в якій стилю підпорядковано і навіть принесено в жертву все решта.



Максимально непрактична, незручна, безпорадна і водночас максимально крута тачка!



В будь-якій версії і з будь-яким двигуном, бо все, крім дизайну тут є вторинним.



Адже це так круто, коли в тебе навіть кришки багажника нема (limited edition останнього року виробництва не враховується). 





Форми і пропорції С3 Vette мене щоразу збивають з ніг. Навіть коли він вкритий пилом або не вкритий фарбою. 

Або вкритий не тою фарбою.



Лише за цей капот я готовий пробачити йому все.


Та й що казати про третій Corvette, якщо я і на його молодших братів без прогресуючого слиновиділення дивитися не міг?


3gen Chevrolet Camaro RS


3gen Pontiac Firebird

Не кажучи вже про їхніх родичів попередньої генерації:


2gen Pontiac Firebird TransAm


2gen Chevrolet Camaro


А ще за моєї юності 2gen Файєри та Кемеро мали на своїй батьківщині невтішну репутацію бричок для наркоманів:

2gen Pontiac Firebird TransAm

Тим часом з першим поколінням все чітко - скарб! 


1gen Chevrolet Camaro SS


1gen Chevrolet Camaro SS

Адже коли б я ще порівняв наочно перший Маро з першим Стангом?


Приголомшливо! Так само, як  і G.T.O., до якого ми припаркувалися в перший день, і його інверсійний близнюк:


ʼ66 Pontiac G.T.O.


ʼ66 Pontiac G.T.O.


ʼ66 Pontiac G.T.O.


Якщо ситуація із кількістю справжньої класики на фесті перевершила всі мої сподівання, то епоха 80-х-90-х була представлена на івенті доволі слабенько, тому кожен представник того періоду попри примарну доступність викликав справжню зацікавленість. Впевнений, що за пару кіл полем можна було відшукати ще якісь янгтаймери, але ж після чергової подорожі до гоночного Monte Carlo, який вже зняли з лафета, та його цивільного родича мій опорно-руховий апарат реально втомився і на деякий час я впав в режим, в якому рухається лише апарат мовлення. 




Chevy Monte Carlo SS


Ну і очі звісно. Бо як можна не супроводити поглядом довгодаховий Caprice?


Неможливо! Навіть при тому, що щойно ходив роздивлятися зовсім інші Капріси…



…а ще один постійно у полі зору, бо стоїть прямо напроти, жанрово занурившись у непокошену траву узбіччя. 



Час від часу в обидва боки пилять передрестові Chevelle SS пізніх 60-х…



А рести ранніх 70-х стоять в сусідньому рядку і чекають на вдале для фотографування  розташування сонця:


Chevelle SS


El Camino SS

Неймовірно! Час летить, а відчуття, що ти все пропустив, не зникає:


В цілому, не зважаючи на вік та стан автівок, кожна з них тренувала мої шийні мʼязи, позаяк у випадку, коли купа металу має характер та чітко виражену self identity, вона заслуговує на увагу і змушує повертатися до себе знов і знов.


Не знаю як саме відбувалося суддівство, бо номінацій для ANEMOIA я не знайшов, але під час нагородження кращим Шеві івенту визнали цей червоний Bel Air. «Зайві» дверцята не завадили цьому чудовому ретро кару посісти третє місце серед найкращих класиків фестивалю:


Може здаватися, що на фоні всієї цієї розкоші Челік загубився і застряг у текстурах десь поза межами ігрового поля, але це зовсім не так. 

Протягом дня я із марнославним задоволенням усвідомив, що у багатьох відвідувачів та учасників подібні емоції викликав і він. Принаймні попри наше знаходження майже в кінці виставкового майданчика натовп він навколо себе збирав доволі переконливий. 



Так тривало протягом цілого дня, і хоча для мене поговорити з кимось про автівки (ба більше про свою) - це завжди свято, під вечір навіть язик втомився вимовляти англійські слова із додаванням деяких з мого скромного запасу польської.


Але ж жодного співчуття з цього приводу я звісно не шукаю, бо лише сама присутність в цьому місці в цей час була варта кожного граму пилу в кишенях та легенях.



 

Але про сюрпризи зустрічей, петролхедські реакції і решту приводів для петролхедської ерекції я розповім вже у наступному дописі.


Etrolhead?



Пробіг 91880 км.
Опубліковано: 26 червня 11:54
15 0 0

Коментарі

Щоб залишати коментарі, потрібно авторизуватись.
А самого стильного корвета не было ? С2 который. Не давно вспоминал Понтиак Фаерберд. 3 поколения. Девочка с пышной прической ездила . Щас не видно уже давно .
1
28 червня 00:25
1984SLim
А самого стильного корвета не было ? С2 который. Не давно вспоминал Понтиак Фаерберд. 3 поколения. Девочка с пышной прической ездила . Щас не видно уже давно .
1984SLim, чорний з червоним, так. С2 не бачив, і не впевнений щодо його порівняння із С3. Split window проти того капота «трійки» - складний вибір.
1
28 червня 00:32
Я їжджу на Porsche 911 (996)
Корвєт - в серденьку назавжди. Хоча для мене С3 це перебор бетмобільного стилю, а корвет все ж таки має бути чи не американською відповіддю на італійську екзотику.

C4 - ван лав бо в дитинстві була моделька burago ZR1 яку я сам вибрав щоб подарувати брату

С6 - секонд лав, бо перший і єдиний корвет на якому вдалось поїздити та ще й на Z06

C2 - просто красіво. І астронавти і все таке

С5 - любов за те шо фари хлоп хлоп і вже досить сучасний шоб їздити а не тіки дивитись
3
26 червня 14:29
Я їжджу на Porsche 911 (996)
Кowаlsкі
Pomidor, це петролхедською, тож цілком зрозуміло. Питань нема.
Кowаlsкі, згадав що буда ще моделька С1 у форматі 1:18 але вона чомусь не залишила в серці такого сліду як С4
1
26 червня 15:10
Pomidor
Кowаlsкі, згадав що буда ще моделька С1 у форматі 1:18 але вона чомусь не залишила в серці такого сліду як С4
Pomidor, стосовно С3: коли він заїжджав для ремонту до мого боксу, завжди були протилежні почуття: захват від того, що хтось таке схвалив до серійного виробництва і водночас сум через те, що вже ніколи ніхто на таке не наважиться. Перша автівка, в якій я зсередини помилився із відчуттям переднього габариту десь на метр. А я тоді Ремом їздив між тим.
1
26 червня 15:15
Я їжджу на Ford Mustang (5G)
Повністю розділяю твоє ставлення до всіх генерацій Веттів. По фотках мене захопили Фаєри та Транси, дуже їх люблю. В мене навіть колись дуже давно в дитинстві була моделька 3-ген Транса чорного кольору в 1:64. Досі її памʼятаю й люблю ці автівки якоюсь своєю особливою дитячою любовʼю. Про Шевелі та інший золотий фонд не знаю що й сказати. Більшість автівок взагалі настільки круті, наскільки це можливо в принципі. Просто в шоці!
1
26 червня 12:46
Круто!
Ми з @sunsay84 вирішили що після перемоги поїдемо на наступний івент :)

П.С. Мало трігенів богу трігенів!!!
1
26 червня 12:44
Одночасно люблю і ненавиджу такі фести. Люблю - бо то концентрат концентрату, а ненавиджу, бо цей концентрований концентрат приводить до печії та нестравлення шлунку ))
3
26 червня 12:25
"пиво та кебаб in > пиво та кебаб out" – тепер я буду по іншому сприймати назву кафешки in-n-out перемістивши фокус на зовсім інший варіант використання 😅 Ну, дякую
1
26 червня 12:08