Згадуючи молодість (якщо так можна говорити враховуючи що я прожив тільки четверть століття), кожне тепло супроводжувалось переносом жопи на якусь локальну стенсову сходку, подорож або івент (не ці ваші новомодні київ карфести і попкорни, а старі незалежність, граблі і леокульти в полях).
Так ось, вирішивши, що якось ця традиція посипалась, а до Рейсізму (той що Ультрейс) ще декілька тижнів, зранку ми сідаємо в мінік, по дорозі ще чіпляємо друга і вирушаємо.
15 хвилин ультра-довгого тріпу, і ось ми запаркувались в центрі Варшави, і входимо на территорію залізнодорожнього музею. Окрім рейсизму (який я відвідую вже років так 10), я ніколи не був на польских івентах, і було цікаво як воно там і що воно там.
Як я і казав, івент проходить в старому музеї, серед практично поламаних ангарів, де зазвичай кожен вечір діє фудкорт і так званий "нічний маркет". Взагалі, мене завжди дивувало вміння робити із старих пошарпаних обєктів щось, що може знову повернути життя дорогоцінній землі (нагадаю ми знаходимось в діловому центрі Варшави). До цього списку наприклад можу додати і порадити 100CZNIA в Гданську, Мануфактуру в Лодзі (але трохи новомодно і красиво), або, згадуючи Україну – Промприлад у Франіку.
Повертаючись до івенту, сьогодні промзона активно утикана різними Порхе, які гармонічно вписали в різні локації. Сама территорія поділена на декілька частин, це відкрита зона, фудкорт, та декілька закритих будівель які колись були вокзалом/складом.
Фейсконтролю для отримання аппруву на машину немає (Порш є Порш), тому все це схоже на якийсь боул. Ось тобі миска, туди ми закинули старий аутентичний порш, сафарі порш, стоковий новий порш, гіночний порш, і щоб життя медом не здавалось – лови електричний макан.
Але як для естетичного задоволення, приємної причини зібратись з друзями, і просто як ідея якось провести вихідний день – івент чудовий.
Ну, а для того, щоб зберегти собі щось, я виніс (за шекель) постер цього івенту і поставив на свою поличку з барахлом яке несе якусь память та ностальгію.