Хожув. Душа в світі тварин.

Неділя. Ноги в руки, руки в Душу, поїхали!

А… ні, не поїхали.

Згадав, що наліпка ДТ лежить десь вдома. А тепер зʼявилася ще й автівка, у якої все заднє скло вільне і нічим не прикрите.  Тож най і у Польщі знають. 

От тепер поїхали!

Цього разу вирішили відвідати Сілезьський зоопарк у місті Хожув. Від Катовице до Хожува лише шість кілометрів, а дорога до Катовіце вже давно знайома. 

Звичайна гарна траса без пригод і тунель, в якому я свого часу влаштував концерт на восьми горщиках. Цього разу просто отримував естетичне задоволення, бо «четвіркою» Соула не заграєш.

Трошки блуканини розвʼязками, і ми вже вʼїжджаємо до Хожува. Zoo Chorzów або śląski ogród zoologiczny, найбільший зоопарк регіону, неділя. Звісно ж вільних місць на жодній з парковок нема навіть для куцої КІА. Тут або стояти у черзі і чекати поки хтось звільнить місце, або заплатити заповзятливим мешканцям за стоянку на приватній території. Ми обрали друге. За 330 гривень - а що робити? - Душа заспокоїлася у затишному куточку десь на задвірках СТО у проїзді із символічним зображенням  Блискавки МакКуіна на стіні, якого час та ультрафіолет перетворили майже на наш корейський мікровен:

-Пан може зоставіть самоход до девʼятнащчатої, - повідомили мене власники паркомісця, розпитавши перед тим про дивні емблеми. 

Та що нам там робити шість годин?! - подумали ми, не усвідомлюючи те, наскільки ми помиляємося у своїх прогнозах.

Пʼятдесят гектарів - це дуже багато! І, якщо абстрагуватися від жорстокості ідеї зоопарку, як такого, - адже є в цьому щось від сусіднього марнозвісного Освенціма, -  то цей парк тварин чудовий! 

Я не порівнюю його із найкращими подібними закладами Європи або з сафарі парками, бо не маю такого досвіду. Ба більше форм-фактор сілезького парку схожий на те, до чого ми звикли, за винятком того, що тут все якось правильно та по-людськи. Тут одразу розумієш, що Одеський «зу» попри весь подекуди дивний ентузіазм Білякова - це тупиковий шлях.

По-перше, це парк, а не нагромадження низкосортних розваг серед брудних тісних вольєрів.

Красивий, великий, доглянутий парк, в якому кожному місцю додали власної індивідуальності. 

Навіть труби кріплення тросів для підтримки металоконструкцій огорожі, перетворили на імпровізовані вази. 

По-друге, в цьому парку тихо. Ну і щодо тварин… Ні, не у всіх там величезні вольєри, але більшість тварин живе у дуже комфортних - якщо не порівнювати з природнім простором - умовах.

Ба більше тут попри обмеження волі, вони мають я свої вагомі бенефіти. 

Дуже сподобалося, що крім відкритих загонів, у кожної тварини є крите мешкання. У нас воно звісно теж є, але якщо умовний курва-бобер (а хто ж ще?) снідає або спить всередині, у нас ти його побачиш лише як того сусліка з анекдоту. 

Влітку навіть буває так, що виходиш з зоопарку, зустрівши лише дворових котів та голубів, бо всі решта поховалися від спеки.

Натомість тут будівлі для тварин виглядають як справжні будівлі із тонованими вікнами у підлогу. Всередині чисто і охайно, і ти можеш спостерігати за  тваринами будь-якої миті - жодної приватності для братів менших, але людям зручно.

Такі ж вікна подекуди вмонтовані в паркани відкритих вольєрів із доволі кумедними для українця - хоча водночас все одно доречними - застереженнями.

Щодо тваринного асортименту, то всі начебто є і у доволі великій кількості, хіба що стереотипних бобрів так і не побачили.

Відвідування тераріуму, океанаріуму, серпентарія та решти профільних супутніх закладів входить в вартість квитку. Він до слова коштує близько 400 грн для дорослих і 200 для дітей. 

На сайті зоопарку пропонується низка ознайомчих, тематичних та повчальних маршрутів, і взагалі все дуже і дуже зручно. Навіть фудкорти і туалети розташовані саме на такій відстані, якої потребує організм пересічного гомо сапієнса. 

 
Протягом шістьох годин ми мандрували парком, і останню третину вже дивилися поспіх, бо ризик не встигнути на парковку всупереч нашім планам ставав дедалі реальнішим. 

До найдовшої у Європі канатної дороги понад зоопарком ми звісно не встигли. До речі, це єдина канатна дорога, на якій є і відкриті, і закриті гондоли. Отже буде нагода ще раз відвідати Хожув.

Дорогою додому трафік несподівано прискорився, і ми доволі тривалий час їхали із швидкістю понад 120 км/год. Для пʼятиступеневої коробки це зовсім не найкращий режим щодо економічності, втім, заливши повний бак, я порахував витрату, і вона склала цілком прийнятні 8.2л/100км. Це змішаний цикл, адже протягом цілого тижня дружина їздить виключно нашим повільним містом. Здається, минулого разу я таки десь помилився, тож «ахрана, атмєна!», не жере.

Пробіг 130800 км.