Баланс чорного.

Чорний, білий, червоний - одна з найкращих класичних кольорових комбінацій, але справа не лише у кольорах, але в їхньому балансі. Як на мене, із додаванням червоних елементів чорного стало трошки бракувати. Крім того у Соула є цікаві форми, які складно розгледіти у глянцевій фарбі, тож мені хотілося їх виділити. Йдеться про кришку капота і кришку багажника, що мають доволі прикольний і стильний релʼєф. 

Отже із отриманням замовленої плівки я поїхав на робочу мийку відновлювати власні скіли. Лайнова відрізна стрічка їхала зі мною ще з Одеси, і тут вона стала у нагоді. 

Перед.

Капот має дуже прикольний виступ всередині, так званий power bulge, хоч як смішно це звучить стосовно Соула. Цей елемент майже непомітний у білому, але для цього я і придбав 60 погонних сантиметрів Oracal 980RA Matt Black. 

Ліхтарик дуже допоміг знайти край виштамповки за рахунок світлотіньової межі, адже я мав наклеїти відоізну стрічку з рівним відступом від горизонтальної площини, і очами цю розмиту грань побачити майже неможливо. Ба більше, зір стрімко погіршується, і це трошки заважає у таких справах. 

Матова плівка виявилася сатиновою , тобто напів матовою, але так навіть краще. Грань вийшла чудова.

Загалом чорний елемент на капоті стилістично обʼєднав різні частини кузова, збалансувавши верх із перенавантаженим чорними елементами низом та вікнами. 

Моїм задумом також було прибрати уявну дисторсію передка. В оригіналі він був просто блідий і невиразний; накладки під фари зробили його більш виразним, але стягнули акцент на нижню частину та в боки, змусивши решітку «загубитися»; опісля червона решітка сильно виправила ситуацію, але не була нічим підкріплена зверху, і завдяки великій білій площині аж до лобового скла загальна логіка ліній була трошки втрачена. Зараз маємо білий фон в формі «Х» і чотири чорні елементи з усіх боків, що відтіняють червону решітку між ними. Фари «прямують» в боки і назад, заводська імітація пушбара в бампері - вниз і назад, чорна графіка на капоті - вверх і назад. То все смаковщина та суцільна субʼєктивність, але, як на мене, це гармонія.

Зад.

Кришка багажника - одна із самих яскравих деталей Соула. Тут звісно справа love & hate, але ця прямокутна «валіза» мені дуже подобається. В центрі металевої частини є така саме «пухлина», як на капоті, і її так само не видно. Я взагалі бачу ці двері, як скляний елемент із металевою накладкою всередині. Щось на кшталт мікрохвильовки. 

Ідея полягала в тому, щоб візуально обʼєднати скляну частину із металевою і водночас відокремити всі дверцята від решти кузова. Щось подібне, до речі, зробили в KIA із другим поколінням Soul PS. Втім, там ця металева «наліпка» значно менша і перехід від ліхтарів до дверей реалізований зовсім інакше. 

Отже, для цього я придбав такий саме чорний Oracal 970, але цього разу глянцевий. Вийшла отака шухляда:

На жаль, сьогодні не було часу доробити верх дверцят і спойлер, адже ця ідея виникла вже у самому процесі, і розпочинати це було вже запізно.

Як завжди, слово «красиво» тут скоріше недоречне, але вийшло однозначно прикольно і трохи пришелепкувато. До того ж я впевнений, що влучив у задум каліфорнійських дизайнерів, на який вони у серійній моделі залишили лише натяк. Адже у концепта то був-таки окремий елемент на склі:

Отже зі словами начебто все, далі фото. Навіть знайшов перед роботою єдине місце зі смітником на бекграунді. Хоч і впорядкованим. 

Поїздив, придивився, мені подобається. Хоча можливо з часом зроблю білу частину на задку трошки більшою, зменшивши чорний контур і додавши об’єму тій білій «наліпці».

Задля обкатки свіжих модів поїхали в дитячий центр Honolulu в Бельсько-Бяльскому Merkury Market, через заборону на відвідування якого минулого разу малеча влаштувала нам шалену істерику. Саме від неї ми тоді і ховалися у лісі  Кобіору. Дуже круті лабіринти для дітлахів, а для дорослих - можливість під каву написати душний пост на ДТ та пофоткати автівку на парковці:

А на зворотньому шляху був неймовірний закат, що жоден телефон не передасть, і черговий дощ, що на щастя навіть Душу не забруднив. 

А ще мені нарешті вдалося сфоткати офіс та майстерню славнозвісного Carlex Design, повз який ми проїжджаємо вже вшосте. Їхня творчість не завжди знаходить у мене відгук, але щодо наявності цікавих і нестандартних ідей та видатних скілів у цих хлопців сперечатися немає сенсу. Колись я обовʼязково до них заїду.