Вуха кардинала

Нарешті настав час для чогось красивого. Насправді, краса червоних дзеркал  для багатьох не буде очевидною, але ж в моє власне бачення майбутньої концепції вони цілком вписуються. 

Це вже звісно не кабан з рюкзаком,  але білий валлабі теж тварина красива і граціозна… У своєму класі…

Наразі не можу пояснити навіщо мені це було потрібно, адже зберігаю хронологію, але ж задача полягала в тому, щоб знайти плівку кольору помідорів (нещодавно дізнався, що є таке слово в українському словнику) або якогось відтінку, що наближений до томатного. 

В Україні я б взяв перевірений часом і особисто мною якісний і недорогий KPMF Bright Red, але тут я його допоки не знайшов. Отже замовив на Allegro маленький (40х152) рулончик 970-го Oracal в кольорі 028 (Cardinal Red).

На роботі сьогодні нічого, крім куліси, зробити не вийшло (і ту полагодили суто випадково), тож приїхавши додому, одразу зняв дзеркала та присів у куточку з феном та ножем, поки донька вчергове переглядала один з бертоновських кіношедеврів. Від обіду відмовився, бо коли йдеться про якісь моди, приорітети в мене чіткі: у нетривалій боротьбі червоного борщу проти червоної плівки остання впевнено перемогла. 

Йой, давно я нічого не клеїв, зокрема дзеркала такої складної форми. Часу пішло більше ніж я очікував. І на фініші першого дзеркала почав трошки шкодувати про нещодавній героїзм щодо борщу. Втім, завдання виконано:

Помідор? Помідор! Ще б пак!  Проте ввечері прийшов до мене той «помідор», з яким воно має збігатися, і я зрозумів, що помідор все ж   не той:

Але то таке, навряд чи хтось помітить. Головне, що все вийшло згідно задуму і при тому швидко і недорого.

Чесно кажучи, мені навіть ось так воно вже подобається, позаяк навіть цей поодинокий червоний акцент прям сильно додав життя монохромній Душі. Їй ніби цих червоних вух і не вистачало в комплект до синців під очима. 

Зрозуміло, що зараз все дещо незрозуміло, однак сподіваюся, що завтра картина 

перетвориться на більш цілісну.