Як і розповідав у попередньому бортжурналі, після заміни помпи мої руки направилися в сторону касети радіаторів. З практики знаю, що на більшості машин, щоб зняти касету з радіаторами, потрібно знімати бампер і т.д. Машина стояла в гаражі передом щільно до стіни, що навіть не пройдеш, причому на електроручнику. Чому я придумав собі, що зможу дістати її з моторного відсіку, навіть не знаю 😁. Напевне, тому що антифриз уже був злитий, і назад я його точно не збирався заливати. А якщо чесно, то в той момент я про це навіть не думав — оглянув усі точки кріплення й уперед… Усе, як то кажуть, по факту. Забігаючи наперед, демонтаж усієї касети радіаторів я все ж таки виконав через моторний відсік — без від’єднання радіатора кондиціонера і зливу фреону.
І саме під час огляду, коли був знятий пластиковий захист губи і радіатори, я був шокований, наскільки іржавим був сам телевізор (рамка, яка слугує для утримання касети радіаторів) і кронштейни кріплення.
Трішки міркувань — і все стало зрозуміло: у «губу» набивається сніг із реагентами, і там він потихеньку тане, виконуючи свою брудну справу. Тим більше останні кілька років Тойота їздила по Берліну, який славиться своїми ідеально сухими дорогами взимку не без допомоги зубастих 😬 реагентів. Це не Дюссельдорф, де взимку +7…+15°C, де, власне, Ронін і почав свій шлях і проїздив там до 2018 року. Думаю, якби він стартував у Берліні, то на цей час кузов був би не настільки гарному стані як він є, незважаючи на оцинкування.
Повертаємось до радіаторів. Під час розбирання було виявлено, що внизу, навколо штуцера, який виходить із кулька (інтеркулера) і має сполучення з впускним колектором (так звана байпасна магістраль для вирівнювання тиску наддуву), присутнє легке масляне запотівання. А якщо є запотівання — значить, були втрати повітря на наддуві, а це тягне за собою хай незначну, але все ж таки втрату потужності.
Тільки-но намірився зняти гумову трубку, щоб подивитися, у чому причина, ху%к — і вона відламалася. А відламалася через те, що реагенти фактично з’їли цей алюмінієвий штуцер. Фігня, подумав я, виточимо новий, і продовжив розбирання.
Дістаю касету, розпаковую її й розумію, що мити і відновлювати штуцер в інтеркулері немає сенсу: нижні алюмінієві виступи, куди встановлюються закладні кліпси під М6, перетворилися на труху. Робити колгосп і щось у цьому плані в мене не було бажання, та ще й нижній ряд із сотами теж почав кородувати.
Радіатор антифризу — взагалі всі соти в труху, при дотику осипається, як новорічна ялинка. Я дивуюся, як він узагалі не протікав — напевно, заслуга контролю і якості Valeo. Чого ще можна хотіти, якщо всі радіатори встановлені ще з заводу, і за 15 років ніхто туди не лазив?
А також гвинти, болти, шурупи, гвинти нержавіючих хомутів — усе це було відпіскоструєно і пофарбовано.
Благо, сам телевізор знизу вдалося врятувати, оскільки на ньому іржа була лише поверхнева.
• Очистив до металу.
• Покрив перетворювачем іржі з цинком.
• Погрунтував протруювальним спецґрунтом Motip Premium Line.
• Пофарбував звичайною чорною матовою фарбою.
Тай як то кажуть: «На наш вік вистачить», «Після нас хоч потоп!»
Отже, після такої розборки і дефектації було прийняте рішення про заміну таких елементів:
• Радіатор охолодження Valeo — замінюю на такий самий, тільки без напису Toyota, оскільки Valeo є OEM-постачальником.
• Кульок Denso — замінюю на інтеркулер від Nissens, знайшов за дуже гарною ціною.
• Нижні лівий/правий кронштейни — беру нові, OEM.
• Подушки, на яких стоїть касета, — теж нові, OEM.
• Байпасна трубка — нова, OEM.
• Спеціальний нержавіючий хомут пайпа кулька — новий, OEM, оскільки в попередньому зкородував різьбовий гвинт, який був зі звичайної сталі.
• Термостат — новий, OEM.
• Різні гвинтики, гумові ущільнювачі і т. д. — беру OEM.
На це замовлення мені знадобилося трохи більше двох місяців, щоб зібрати всі ці запчастини докупи, оскільки весь OEM йшов під замовлення. За цей час усі елементи, які можна було відреставрувати, були відмиті, відпіскоструєні й пофарбовані, але про це — в наступному бортжурналі.
Робив все по технології: зачистка, перетворювач, кислотний грунт, звичайний грунт, фарба.
Вистачило на 6 місяців. Потім знову почала вилазити іржа…
Поліз знову в інтернет. Виявляються кислотний протравлюючий грунт зовсім не протравлює іржу. Грунт наноситься на новий глянцевий метал і протравлює його, щоб утворити місце з'єднання на хімічному рівні. Щоб потім все не повідпадало. Бо нові деталі йдуть глянцеві.
Тобто нові деталі можна заматувати і покрити звичайним ґрунтом. Або якщо ліньки, то покрити протравлюючим грунтом. Він так само зробить міцне з'єднання. Потім наверх акриловий грунт, щоб не було конфліктів із фарбою.
Також читав, що протравлюючий грунт частково пропускає повітря. При ремонті/консервації ржавчини краще використовувати епоксидний ґрунт. Він утворює герметичне покриття. Доступу повітря немає, тому процес корозії уповільнюється.
Тобто виходить зачистка від корозії, перетворювач, епоксидний ґрунт, акриловий грунт, акрилова фарба.
Це те що дізнався. Але пральну машинку вже не став перероблювати)) По матеріалах дорого виходить. Проте отримав новий досвід)
Отже, спробував потерти маленькою металевою щіткою (такою, як зубна), і фарба почала зчищатися, а от ґрунт стерти було дуже складно — таке відчуття, що він буквально в’ївся в метал, що мені дуже сподобалося. Можливо, це через те, що деталь була відпіскоструєна. При наступній заміні масла, з цікавості, зніму захист і подивлюся, чи будуть якісь зміни. Якщо так, обов’язково напишу сюди.
Щодо пральної машини, рекомендую спробувати фарбу Hammerite. Вона наноситься без ґрунту в декілька шарів. Я повністю перефарбував нею всю лицьову сторону машинки, попередньо зачистивши до металу. Минуло вже чотири роки — поки що все добре. Тільки нещодавно помітив один рижик, але, на мою думку, за такий термін це гарний результат.