Ну що, двигун встановлений, а що хочеться зробити в першу чергу? Правильно — втопити газ у підлогу і перевірити, як грає віолончель з Арезе. Але життя не казка, і перш ніж кидатися в бій, довелося зібрати кардан, навісне, поставити великий бензобак для ненажерливого маестро Буссо. Ідеальне місце? Звісно, за задніми сидіннями, як і було по заводу на машинах з 3.0. Так, багажник скоротився на третину, але хто взагалі возить картоплю в такій машині? А ще бензобак там ніколи не згниє!
Коли ж всі залізяки зайняли свої місця, настав момент істини — електрика. І тут почалося справжнє кіно в жанрі "електрошок" з елементами драми. Наша база — кузов від Alfa 75 2.0 Twin Spark, а двигун та його проводка — від Alfa 164 3.0. Завдання: змусити їх порозумітися, як мартіні та лімончелло в одному коктейлі — несподівано, але, можливо, знайдеться поціновувач (я куштував, мені сподобалося).
Мій рівень знань в електриці? Вмію міряти напругу мультиметром. Мій напарник знав трохи більше, але явно недостатньо, щоб вирішити цей ребус. Але озброївшись схемами (німецькою від 164, для більшого фану), я вирішив піти шляхом найменшого опору: шукати дроти по кольорам і з'єднувати потрібні. Логіка? Та якась була! Але ось нюанс: ніхто не сказав, що потрібно ще правильно підключати датчики.
Після вихідних, проведених у теплих обіймах проводки, єдине, чого ми досягли — стартер крутив, бензонасос качав… і все. Ні іскри, ні натяку на сполохи життя в циліндрах. На щастя, на горизонті з’явився наш рятівник — Олександр yellowcar. Після невеличкого буксирувального тренування для мого Фіатика, Альфа була доставлена до майстерні Олександра. Він розібрався з проводкою, відключив зайве, підключив потрібне — іскра з’явилася!
І… і знову буксир. Бо виявилося, що всі шість форсунок закисли, як дідові соління. Зняли, повезли їх до паливного майстра. Через пару днів дзвінок: "Форси живі, працюють, без переливів". Забрали форсунки, поставили вже з новими гумовими кільцями і… відео розповість більше!