Ungvar? Так знову, Ужгород.

Disclaimer: Для когось це може бути сенситивний контент, прошу поставитись з розумінням. 

Отже, діти плавно закінчили наступний триместр (6 тижнів) в школі, і їм за то як завжди дали тиждень канікул. Якщо минулої поїздки я працював весь час, то цього разу вирішив що накопичені з 22 року майже 2 місяці відпусток треба використати, бо інакше їх ніхто ніколи не компенсує. "Наша" вже звична квартирка на Ставровського-Попрадова виявилася вільна, тому роздавши "цінні" настанови колегам їдемо в Ungvar себто Ужгород. Знову.

Мета? Відпочити від мопедів, що щоночі літають вздовж Десни і чудових звуків роботи по ним, завітати на каток і спробувати забути про роботу, хоч на трошки.

Хотіли рушити о 4й ранку, але мопеди літають як бджоли, дружина боїться, відклали на годину все, хвилин за 40 дали відбій, тому валізи в будку і поїхали. На дворі нещодавно випав сніг (ну як сніг, так, дорогу зіпсувало трохи та і все), дороги посипані, на вулиці -9. 

Поступово сходило сонце, під Києвом вже було -7, на Рівненщині -3. Температура росла з рухом на захід, але вже за Києвом стало зрозуміло, що день буде сонячний, а машина нереально брудною. 

Власне, на перевалі (межа Львівської і Закарпатської областей) ми вже виглядали дуже брудними.

11 годин 39 хвилин чистого часу за кермом + десь ще година на зупинки і ми на місці.

З цікавого про авто: десь після Житомира було кілька проміжків без щільного трафіку і спідкамів, можна було спробувати розігнатися. Динаміка до 1,97км/год стабільно, а потім розгін припиняється майже, хоча це тільки десь 4500 обертів і запас потужності ще є, 1,98 я побачив на панелі, і далі вже пішов трафік і перевірити чи може вона 2,01 в мене не вийшло, та і тупа це затія, насправді. Коротше, програмне обмеження присутнє, двигун від швейної машинки ще має запас потужності.

По витраті: мороз від -9 з поступовим потеплінням аж до Закарпаття вийшло 7.8л по БК. Накидуємо також 5% по моїм спостереженням і отримаємо цифру в 8.2 по чекам. Також помітив, що якщо навалювати, розбіжність  між БК і чеками ця збільшується. По типу, 30 літрів з середньою швидкістю 100+ і розгонами до упору вийшов 8.8 по чеку і 8.1 (чи 8.2) по БК, ну або ОККО в цей раз не долили трошки :).

Дружина зловила останній промінчик на сьогодні, заселилися, повечеряли, спати.

Наступного дня було сонячно, тому каток. Укатався прямо дуже, годин 3.

З набережної гарно було видно захід сонця, в цю пору року будинок заважає, але що ж.

В неділю (не)випадково потрапили на концерт пам'яті Кузьми Скрябіна.

Так як це бозна який візит до Ужгорода і точно не останній, то розказати щось нове важко, але ми таки потрапили в в музей (вкотре вже) і змогли побачити знаменитий відбиток тунця в камені. Попередні рази він то схований був, то музей на ремонті.

Мініфігурки чи мініскульптури, їх тут 74, і всі ми до сих пір не бачили. Є ціла мапа, і є безліч відміток в мене на Google Maps

Відкриттям став "професор з окопу" присвячений тому самому Федору Шандору котрий вів заняття прямо з окопу.

Провулок «Гірчичне зерно». Чимало разів проходив там, але тільки зараз побачив сонячний годинник під ногами

Ну і мініскульптурка того самого торта "Ужгород". Оригінал за тиждень був успішно з'їдений. Двічі. 

Каталися в термальні води Косино, але окрім злих прикордонників там розказати особливо нічого. Половина басейнів вимкнена, типу економлять електрику, але щось мені здається ця причина не актуальна вже мінімум місяць-півтора. Як би там не було, вода тепла і чудова.

Такі самі злі прикордонники при виїзді з Ужгорода в сторону Перечина.

Перечин став відкриттям для нас. Невеличке містечко, крафтова сироварня (якось не фотографувалося). Сироварня цікава, але якщо ви бували в Нижньому Селищі, то тут слабуватенько поки, але вони розвиваються.

В центральному сквері пам'ятник листоноші.

Через кладовище можна піднятися на гору Гурка, де вздовж дороги побудовані каплички зі сценами хресної ходи

На горі залишки минулорічного барбарису

І чудовий вид на містечко і гори навколо. 

По дорозі назад у нас сталася зустрілася білочка, майже чорна.

Спустившись вниз знаходимо багатовіковий дуб, котрий пережив 9 країн на цій території і росте собі далі в Україні (як в анекдоті, подорожував багато, жодного разу не виїхавши з міста). Біля нього будиночок зубної феї

Далі йдемо в корчму "Підкова".

І це був шок, бо смачно і в 2 рази дешевше ніж в Ужгороді. 

Остання п'ятниця до обіду йшов дощ, тому власне каток відмінився, після обіду на ньому було ось так

Знову ловимо захід сонця, хоч і між хмарами і пора спати, бо завтра додому.

Прокинувшись вранці суботи в місті, де немає комендантської години і всі святкували п'ятницю, можна насолодитися пустими набережними і тишею

Традиційна зупинка на перевалі, сніг тільки на найвищих горах, зима схоже цього року слабенька скрізь

На фоні вітряки, їх тут додалося і ще будуються. 

Так як назад повертався по-темному в горах, на додачу з температурою близько нуля і туманом, не поспішав (поспішати для мене, це агресивні обгони, але все рівно триматися в межах дозволеної швидкості) аж до Бродів мабуть, на додачу був доволі щільний трафік, то шлях додому виявився економнішім на цілих півлітра на 100км, що прямо дуже здивувало (ще раз, мені по цимбалах скільки вона їсть, але зекономив, значить заробив). Та і по часу доїхалось швидше на ~20 хв, а середня швидкість, не дивлячись на повільний ранок виявилася більше на 3км/год. 

По доброму завидую ужгородцям. За весь час тривога була тільки 2 рази і схоже тільки мої діти питали чи треба поспішати і сховатися. Всім решті те виття зовсім по цимбалах. Підтримуємо армію, віримо в краще (не дивлячись на останні новини), працюємо і не забуваємо відпочивати. 

Автівка не підвела, всі її прикольчики вже знаємо, тому користуватися нею одне задоволення. Ще до поїздки злегка заскрипів чи то завіс, чи то обмежувач в задніх дверях, але то ми знаємо як лікувати і займемось в наступному дописі.