Невеличка подорож до Нідерландів та заміна колодок на ЗЛ колесі

Восени ми знову поїхали на вихідні до Нідерландів, щоб зустрітися з 3юрідним братом та його родиною. За 2.5 роки він вже навоювався та звільнився в запас чи то зовсім списався за станом здоров'я... Посиділи гарно один вечір, провели з родинами цілий день в Роттердамському зоопарку, а останній день по дорозі додому відвідали кілька замків.

Спочатку я сфоткав Гольфа біля роттердамського "Замку" - так називається місцевий футбольний стадіон, який було відкрито у 1916 році. Назва арени із нідерландської означає «Замок», що походить від двох замкоподібних веж, які є елементами споруди стадіону. З 2004го стадіон є домашнім для ФК "Спарта", відтоді ця назва висить над центральним входом. В 2022му стадіон виграв номінацію як найгарніший стадіон Нідерландів.

Далі ми зупинилися у передмісті Роттердаму біля палацу "Слон". Будівля з'явилася між 1591 і 1592 роками як ферма, лише в 1772 році його перетворили на заміський маєток, а потім у 19му ст. він став постійною офіційною резиденцією мера. Свою назву він отримав від бізнесу власника - торгівля слоновою кісткою. На фасаді заміського будинку вмонтовано герб із зображенням слона із замком на спині.

Наступною зупинкою став Форт Хонсвейк, що на півдні від Утрехта, побудований у 1841му і перепланований у 1880му. Спочатку він називався Форт Віллем II і був частиною нової голландської ватерлінії, що захищала значну частину Голландії та місто Утрехт з 1870 по 1945 рік. З 46 фортами лінія простягалася від острова Пампус у Зуйдерзее до Бісбош. До неї також належать п'ять укріплених міст: Муйден, Весп, Наарден, Горінхем і Вудріхем, а загальна довжина складала 85 км. Як і з будь-якою ватерлінією, наміром було створити затоплену територію шириною щонайменше кілька кілометрів по всій довжині, занурену на глибину від 30 до 60 см - надто глибоко для просування піхоти, але надто мілко для звичайних суден. З 2021го року внесено до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Далі по маршруту додому в нас була садиба Дорн, відома з 15го ст., ґрунтовно перебудована у 18му ст. в традиційному голландському стилі. У середині 19го ст. навколо розпланували пейзажний парк. В цьому маєтку від закінчення 1ї СВ і до своєї смерті у 41му році проживав останній німецький імператор Вільгельм 2й, який став його резиденцією у вигнанні. Нині палац відкрито як музей у тому вигляді, в якому його залишив Вільгельм, - з інкрустованими комодами, гобеленами, картинами німецьких художників, порцеляною і сріблом. 

Наступна зупинка вже відбулася перед замком Амеронген. Будівництво замку й укріплень поблизу торгових шляхів почали брати Борре в липні 1286 року з дозволу Флоріса 5го. Замок стояв біля берега Рейну, де було розвинене судноплавство. Під час Голландської війни 1672 року замок пограбували і спалили французи. Однак уже до кінця 17го ст. його відновлено в стилі голландського класицизму. Сучасний інтер'єр нагадує стан 1940 року, коли в ньому помер граф ван Альденбург. Замок Амеронген включено до Топ-100 місць культурної спадщини Нідерландів.

Недалеко від нього в оточенні ландшафтного парку розташувався маєток Праттенбург, що має вигляд замку, який було збудовано у 1887 році. Сучасна будівля в еклектичному стилі стоїть на фундаментах будинку 15-16 ст. Маєток перебуває у приватній власності, тому щось сфоткати можна лише легально із запрошенням власника чи нелегально виблукати на подвір'я просто з парку)))

Також проїжджаючи повз наступний населений пункт (Ренен) я не зміг не сфоткати пізньоготичну церкву св. Кунери (1492-1531 р.б.). Первісна церква на цьому місці була присвячена св. Петру, але в 11му ст. патронат, був переданий Кунері, яка за легендою зупинялася при дворі короля Радбуда в Ренені. Згідно з легендою, Кунера була однією з одинадцяти тисяч дів, які загинули мученицькою смертю поблизу Кельна (всіх перебили гуни, які на той момент взяли в облогу Кельн).

В дорозі Гольф в черговий раз довів, що він неймовірно економний у витратах палива на Нідерладщині :)

Далі ми пхнули без зупинок на схід, доки таки не вирішили зупинитися біля замку Дорненбург. Він складається з переднього двору та головного замку, які з’єднані вузьким дерев’яним мостом. Це один із найбільших збережених замків у Нідерландах. Нинішній головний замок був побудований у 14-15 ст.

Хотіли ще прогулятися на бастіон поруч, але пішов дощ і ми хутенько передумали))) Натомість вирішив покатати Гольфа разом із сімейством через притоку Рейна чи то можливо старе русло Рейна, що нині називається Нижнім Рейном. Ціна питання 2 євро, по часу - кілька хвилин 😁

А далі ми селами поблукали на німецький Еммеріх, де перекусили і за традицією задулися метаном до повного, адже це найбличжа метанова заправка на німецько-нідерландському кордоні, якщо їхати по 3му німецькому чи 12му нідерландському автобані. По приїзду додому швиденько підкинув свіженькі колодки на ЗЛ колесо. Коли ставив колодки, промазав знову місце ковзання колодок в скобі супорта про всяк випадок, бо щось тут не те відбувається, якщо і колесо холодне, і розхід палива в нормі, але колодки за 2.5 роки та 80 т. км згоріли в нуль... Буду спостерігати далі...

Наступними днями я вирішив скинути свою мертву всесезонку. Поставив я її новесеньку, коли у Гольфа було лише 158 т. км на приборці, а вперше зняв аж на 225 т.км, коли реально розумів, що для зими вона вже більше не годиться. За зиму я наїздив 10 т.км і після проходження держТО перекинув комлект коліс із всесезонкою на добивання. Таким чином, після 85 т.км я знищив практично цілісінький комплект всесезонної гуми. Що я для себе зрозумів? До мене дійшло, що всесезонка це для тих, хто їздить половину, а то і третину від мого щорічного викатування на власному авто. Тоді це класно, надовго, фінансово доцільно. В мене ж вона згоріла за 3 роки активної експлуатації. Чи рекомендую я її друзям? Так, однозначно, для німецького клімату її вистачає з головою, якщо не їздити в Альпи чи інші снігові регіони, інакше без ціпків буде важко в екстримальних умовах. Це якщо про її зимові властивості, бо з літніми я взагалі не можу знайти жодного "але" чи "якщо". Відмінна керованість, гальмування по сухій чи мокрій дорозі. Ливень, автобан, 140 км/год можна спокійно тримати, бо аквапланування для цієї гуми з'являється з потребою її здати на утилізацію. Паливна економічність на рівні літньої гуми. Якщо глянути останні тести всесезонної гуми поважного ADAC, то в мене просто фантастичний результат із ходимістю цього типу гуми, адже 60 т. км для всесезонки вони вважають вже мегакрутою стійкістю до зносу. А так на літо я вже взяв нулячі Контіки, побачимо, як вони будуть ходити. До всесезонки ми повернемося, коли буде 2ге авто в сім'ї.

А тим часом Гольф розміняв 252 т. км і рухається далі.