Сюрпризи авто сцени CV.

Вчора я анонсував два сюрпризи, що піднесла чергова зустріч з @MEDVEDc4. За планом ми мали зустрітися з ним біля нещодавно відкритого McD та познайомитися з мустанговодом, що має у Чернівцях кузовну майстерню, адже у мене є деякі питання щодо стану ЛФП, що я хотів би закрити. 

Втім, приїхавши до парковки Рональда, я побачив трошки більше ніж два Мустанги, і навіть один Челенджер. Всі поводилися так ніби на мене чекали, і я навіть подумав, що це якісь інтриги Петра, але ж невдовзі з’ясувалося, що ми цілком випадково увірвалися до недільної зустрічі місцевого клубу American Muscle CV (Сі Ві - то Chernivtsi).

Всі хлопці дуже привітні, спільну мову знайшли одразу, похизувалися вмістом підкапотки, тощо…

Зрозуміло, що це був не найкращий захід, проте Challenger, хоч як це дивно, ще жодного не відвідував.

Серед купки Мустангів навіть був один чорний 5.0, на що я взагалі не чекав. 

Поки наші дружини з дітьми пішли до Макдональдсу, від хлопців надійшла пропозиція проїхатися містом. Враховуючи вік власників та їхній настрій, я передбачав, що це навряд чи стане чимось на кшталт спокійного крузінга, і був правий. Під радісні гарчання четвірок та шісток, залишивши по одному чорному сліду на плитці парковки, вся група зникла за поворотом.

Ми по-дідівськи переповзли ямки та рушили за ними.

Почекавши протягом вічності дозволу на розворот (перший раз бачу світлофор, де зелений триває 12 секунд, в червоний 90!), я зробив лінивий слайд, залишивши трошки всесезонки на асфальті проспекту, після чого ми без обговорення погодилися, що нам вистачить.

По-перше, гучний двіж вулицями міста для мене дотепер здається зашкварним, а, по-друге, треба визнати, що…

І нібито, і я, і Додж ще на щось спроможні, але колишньої насолоди таке вже не надає, адже чомусь від неспішного крузінгу і дофаміну більше, і сорому перед містянами не відчуваєш.

Отже, зробивши безпорадне коло, ми повернулися на вихідну позицію, тепер уже вдвох:

Під час туси біля Маку, де на зміну «маслкарам» згодом приїхали БМВ-сти, як ті горобці, окупували діти зі смартфонами. Коли ми з Петром повернулися, до нас підійшов хлопчина постарше із фотоапаратом у руці і запитав мій ТГ щоб поділитися фотками.

Я завжди йду на зустріч всім, кого приваблює  автівка, зокрема дітям, бо сам колись був такою дитиною, і намагаюся зробити їхнє знайомство з авто культурою якомога яскравішим, адже це спогади, що лишаються на все життя. 

Але на що я зовсім не розраховував, - це на те, що хлопчина у свої п’ятнадцять виявиться справжнім петролхедом!

Поспілкувалися в ТГ, і це було дуже приємно. 2009 року, коли Ярік народився, ми вже захоплювали світову стенс сцену, їздили в тріпи та ночами працювали по гаражах задля підготовки автівок до івентів. У мене немає зайвих ілюзій щодо сучасної молоді у розрізі авто культури в тому вигляді, як ми звикли її бачити. Я взагалі впевнений в тому, що ця епоха має згодом піти заразом з нами, але ж подивіться на ці фото:

Не було жодних питань щодо типу двигуна та стилю автівки, як від переважної більшості дорослих. Хлопець тямить у сабжі і сам знає, на що звертати увагу! 

Це однозначно заслуговує на повагу, і я впевнений, що у Яріка попереду дуже успішне та яскраве майбутнє.

Отже, якщо хтось бажає недорогий якісний фотосет свого райду у Чернівцях, шукайте @_vellser_ в Інсті або тут: @VellSer . Хлопець знає, що робити, і любить свою справу та автівки в цілому. Попри вкрай сумну локацію та рендомне розташування, наразі це найкращі фото мого Челенджера: