Про пластичну хірургію. Історія хвороби (2)

З Новим Роком, пані та панове! 
Проживши трохи на тому світі, пройшовши різне, хочу побажати: завжди, як би скрутно не було, знаходити моменти для радості, творчості, і, обов'язково, свята! То ж будьмо!

І продовження першої частини.

8. Передні місця кріплення заднього підрамника, вони ж копита. Навантажені та вологі. Як правило проблемні навіть в дуже доглянутих машинах, бо щоб повноцінно добратись до них, потрібно скинути підрамник. Потребують, навіть не так - вимагають систематичного контролю і антикорозійної обробки. Часто похабно ремонтуються шляхом наварювання листової сталі по гнилому заводському металу, адже так простіше.

На колажі вище "ремоноване-обварене, і вже знову іржаве", "в процесі віддирання навареного" і "в процесі вирізання заводського гнилого". На щастя лонжерон тільки в поверхневій іржі, основа повністю жива. Щоб зберегти геометрію, відновлював у три етапи, частинами.

Потім був шовний герметик, чорна фарба, але фото в чорному неінформативні, бо нічого не зрозуміло, просто щось чорне )) 

Також я ще здається не згадував, всюди, де метал приварюється точками на метал - в шов використовувався цинковий грунт, так званий "зварювальний", тому що тримає найвищу з усіх ґрунтів температуру, до 600 градусів, не вигораючи до того. Це крім його антикорозійних властивостей.

Також робота по фрагментах дозволяє максимально якісно ґрунтувати внутрішні поверхні, які після завершення відновлення не будуть доступними. На жаль часто так навіть вроді як порядні кузівники роблять - просто голий метал вварюється в той же лонжерон, зовні все гарно малюється, але всередині ж він залишається голим + незачищений-незахищений зварний шов. І далі лише на антикор надія. Я ж намагався всюди повністю зачищати і ґрунтувати, іноді навіть додаткові технологічні отвори робив, де це можна, щоб задути останній вварений фрагмент. Якщо вже зовсім не було як добратись, тоді ґрунтував до вварювання майбутню внутрішню поверхню власне цинковим.

9. Ні, не задні місця кріплення підрамника, хоч вони там поруч, але з ними проблеми виникають рідко.

Чашки задніх пружин. З часом іржавіють самі чашки, та місця на лонжеронах, куди вони приварені. І відбувається провал, машина отримує крутий стенс, але краще без нього, бо стенс - це не про автомобілі, а про хіпстерів, які псують автівки заради самовираження, хоч і прикольного, що, звісно, весело, але ... коротше, ви вже зрозуміли, я не стенсер, не підтримую і не оправдовую, хоч і не осуджую ))

Гумор це добре, але повернемось до чашок. 

Висвердлити зварні точки акуратно можна, коли їх видно. Але якщо поверхня іржава, покрита казна чим, доводиться брати в руки гарвер, карбід-вольфрамову фрезу, і, прикинувши приблизно, де ж воно приварено, потихенько гризти, перетворюючи метал на дрібненькі гострі ошурки, які, потрапивши в око, самі не виходять, доводиться їхати в клініку. 
Три рази за час відновлення кузова, так )) Після першого я замінив звичайні окуляри на балістичні, після другого - на лижні. І навіть з ними ще раз ошурок в око втрапив, правда не під час свердлення, а коли окуляри лежали поруч, а я без них просто здмухнув місце роботи )

Ще в процесі я зміцнив лонжерони, під чашками.

Насправді, листаючи ото фотографії, просто шок від кількості зробленого. Навіть не віриться, що все уже позаду.

І ще між точками 8 та 9 є невеличкі кронштейни кріплення заднього стабілізатора. Страждають як самі кронштейни, так і скоби. І днище трохи довкола.

Я тут трохи зчітерив. Кронштейни дещо загогулистої форми, і щоб не тратити час на повне відтворення, вичистив старі, які в результаті стали відчутно тоншими, зате чистими від рудої, а тоді зробив вкладки з нового металу. 

А нові скоби - можна оригінал мерседес, а можна привнести в "божественного" трошки ссан-йонга, який зроблений на підвісці 124-го в значній мірі, і скоби заднього стабілізатора підходять, як рідні, лише втричі дешевші ) 

10. Місця кріплення штоків задніх амортизаторів, на стику лонжеронів та арок. Буває повезе, і там все гаразд, а буває, як у мене - і заводське погнило, і "відремонтоване" теж.

Найгірше, що бітум, крім того, що він поганий захист, а ще й здебільшого кладеться "фахівцями" на голий метал, щоб їм неладно, дуже погано зчищається, бо при нагріві тече, мажеться, нема жодного інструменту, яким це гівно можна нормально зняти. Теоретично смоли розчиняються жирами, але це скільки ж вершкового масла доведеться споганити на цю гидоту? Тому виділяється один кораловий диск під бітум.

Довелось виготовити такої досить непростої форми загогулину, бо як не намагався знайти - немає кузовних ремчастин на 124-й, крім зовнішніх кромок арок, порогів та крил.

Прикольно отак, у фотографіях - шмиг-шмиг, а по факту я десь із місяць провозився з обома сторонами. Звісно, у мене не виходило працювати 5 днів на тиждень по 8 годин, але майже щодня по декілька годин виділяв на це хобі.

11. Коритця в багажному відділенні, одразу за арками коліс. Гнилі завжди, бо саме туди летить усе з-під задніх шин. Дехто, траплялись мені дописи, навіть думав, чи не зварити ці місця повністю з листової нержавійки ))
Ремонтуються не складно, достатньо відкрутити задній бампер.

Вирізав більше, бо свою ліву дещо модернізував, під майбутнє встановлення туди докатки, а нішу під повноцінну запаску в підлозі планую використати зовсім не за призначенням у майбутньому.

12. Кронштейн кріплення глушника. Теж мокре місце, тому гниє. Тут я затіяв рестомод, адже все рівно ж переварювати, а значить можна покращити.
Глушник ззаду в 124-му висить на гумових втулках, які схильні розтягуватись з часом. Вони дещо схожі на втулки до глушника ВАЗ-2108, хоча трохи міцніші. Але тільки трохи ) Є варіант десь накопати такі ж втулки від мерседеса 126-го, вони армовані і практично вічні. Та пішов я іншим шляхом.
В чудовому магазинчику Glushnikoff (як казав Птушкін - рекомендасьйон) купив підвіси з нержавійки, під дещо інші, значно надійніші “бублики”, і вони актуальні до багатьох нових автомобілів, тобто завжди є у наявності.

Далі виготовив кронштейник з цими підвісами, що буде прикручуватись до штатного глушника.

І паралельно освоїв зварювання нержавійки, яку цілком можна варити звичайним пальником, напівавтоматом, в середовищі вуглекислоти. Супер, бо раніше я вважав, що нержа - це тільки аргонно-дугова, навіть планував собі докупити пальник і ще один балон, для цієї суміші, а TiG мій апарат вміє. Я це все рівно зроблю колись, аргон манить )

Завершення вже близько, ще шість пунктів )

1. Місце встановлення акумулятора. Тут або кислотою коли бризнуло, або неправильно зібрані були водостоки, тому здебільшого сама площадка АКБ, і все під нею, і тунель, що проходить від акумулятора під повітряним фільтром салону і моторчиком пічки - проблемні.

Але площадка під АКБ знімається, дно під нею робиться, і все довкола, що потрібно, шпильки в процесі міняються на нові, і настає краса:

2. Нижні кутки під вітровим склом теж часто виявляються пошкоджені іржею.

Справа нижній кут класично геть іржавий, а зліва пронесло, зате на стійці в одному місці вспучило фарбу.

Але ріжемо-чистимо-варимо-ґрунтуємо:

3. Якщо зняти крила, під ними, на переході від передньої частини машини до салону - просто тріскається метал. Вікове, від навантаження.

Як видно - двічі кимось уже варилось, хоч може і не дуже гарним швом, але з проваром, тому тільки трошки дочистив. А заварити довелось в самому кутку.

4. Все ті ж піддомкратники, про які писав вище. Тут яка історія - увесь низ рестайлових 124-х закритий пластиковим облаштуванням, тобто, вся нижня третина автомобіля. З одного боку, це добре, бо яким іржавим мерседес не був би, пластик все приховає, і автомобіль завжди виглядатиме пристойно. Але під цей пластик потрапляє волога, що теж не сприяє збереженню металу. В місцях піддомкратиників, тих, що під штатний домкрат, є кришечки, які варто при огляді зняти і позазирати, що ж там.

5. Місце стикування бічних стійок з лонжеронами. Хоч машина хардтоп купе, бічні стійки є, до половини висоти кузова. А оскільки задні вікна повноцінно опускаються, там, як і в дверях, завжди вогко.

Зліва була поверхнева іржа, яку вдалось повністю прибрати, не ослабивши помітно метал, а справа прогризло наскрізь, довелось варити.

6. Пластикове облаштування по верху клеїться до кузова на двосторонній скотч. Але під цими деталями ховаються гайки налаштування склопідіймачів, адже вікна в купе безрамкові. І коли виникає потреба їх відрегулювати, деякі творчі індивіди починають металевим ножем зрізати цей скотч. Зрозуміло, що пошкоджують фарбу, впевнено на це забивають свій маленький болтик, в результаті чого двері часто стають дірявими.

Мені повезло з правою, вона все ще була на заводському скотчі. А ліва, пішла дірками, які варив той самий жиштянчик срали-мазали, після чого воно встигло знову прогнити. Я їх повністю поварив-поґрунтував, але потім заїжджав на розборку за іншим, але виявив там за 3000 грн ліві двері в чудовому стані, такі ж, як мої праві, одразу їх забрав, бо не зіпсоване іржею краще, ніж відремонтоване )

Ось і казочці... не кінець )) Ще буде "Пластична хірургія. Постскріптумумумум" )