Косплей

Десь після першого року володіння Мустангом я зрозумів, що рано чи пізно мені точно доведеться зіштовхнутися з пеклом кузовного ремонту. З кожним новим зколом лаку та фарби я відчував невідворотність цього, але щосили намагався відтягнути цей момент подалі. По-перше, в мене був гіркий досвід неякісних кузовних робіт в минулому. По-друге, я чудово усвідомлював, що вартість цього свята буде суттєвою для мого гаманця. Але після кількох переконливих натяків долі та пресингу зі сторони доньки та дружини мені стало зрозуміло, що момент настав.

Не скажу, що я до цього не готувався. Я звик постійно варити в своїй макітрі різні варіанти майбутнього, щоб апаратні потужності не простоювали, так би мовити.

Ну і взагалі, я по характеру мрійник та романтик. Тому вектор руху в зміні зовнішності в мене був доволі чітко визначений. Зафіксувати його допомогли консультації з @LOWERANDWIDER та обговорення з донькою й дружиною.

Спойлер від Parnelli Jones, що чекав свого часу в майстерні @LOWERANDWIDER, та зворотні C-подібні бокові смуги, що з самого початку обрала моя донька, чудово поєдналися та створили образ, що є варіацією на тему 1969 Boss 302. Звісно ніякого 302-го двигуна в мене немає, але я й не збирався клеїти на автівку "чужі" шильдики. Дружина лишилася задоволеною: вона категорично не хотіла й чути про Леманівські страйпи через їх попсовість. А незадовго до того, як ми зрештою віддали автівку в ремонт, вона мала нагоду довести вірність своєї думки: в Буковелі на парковці ми побачили Renault Traffic з двома повздовжніми білими смугами на капоті.

Зрозуміло, що одного спойлеру, що оспівував свого пращура з 1969 року, було недостатньо. "В нас на капоті буде Шейкер" - сказала мені донька. "А позаду оті чорні штори, щоб мені влітку не було жарко. Але на вікна нічого не ставимо, бо я хочу бачити Дунай, коли ми їхатимемо по мосту на море". Як же легко говорити на одній мові, а ще й коли твердження такі прості, чіткі та лаконічні! Я звісно пояснив, що Шейкер коштує дорого, але ми його колись неодмінно купимо. Те саме сказав і про лоуверси, сподіваюся, що не набрехав.

Після вирішення питання стилю потрібно було перейти до реалізації. На підготовку я вирішив їхати до майстра, якого мені порадив шеф. І дивним чином трапилося так, що в сусідньому боксі поряд з ним був детейлинг, який надавав послуги поклейки кузова вінілом. Я сприйняв це, як ще один знак долі, й кинувся шукати плівку. Знову звернувся за порадою до @LOWERANDWIDER (досі мене ніде не забанив), й поступово від темно-червоного відтінку дійшов до того, що було в наявності на складі в Києві: Avery Gloss Carmine Red.

Автівка явно відчувала обновки, тому напередодні віддачі в ремонт в мене раптово вмер акумулятор. Цілий день на зарядці нічого втішного не приніс, і ввечері після роботи я відправився в Епіцентр.

В наявності був Bosch, його й купив.

Наступного ранку перед роботою відвіз автівку до майстра на підготовку. Відчуття було, наче я їду на чийсь похорон. Найгірше, що може статися з автолюбителем, це перетворитися на пішохода.

Щоб себе даремно не засмучувати я вирішив принципово не сіпати майстра - нехай спокійно працює. І от через тиждень він мені зателефонував та повідомив, що перегнав автівку в інший бокс на поклейку, підготовка завершена! Щоб підживити мою радість, він надіслав мені кілька фото процесу.

Довелося ще почекати декілька днів, та це було не важко, адже я захворів коронавірусом й був цілковито зайнятий боротьбою з ним та роботою. І от зрештою роздався дзвінок, на який я давно чекав.

Побачивши автівку вживу, я одразу зрозумів, що їй значно більше пасує цей відтінок, ніж попередній та навіть рідний.

Радувати почало абсолютно все навколо. Сонце пробилося крізь хмари, пройшла важкість в голові від інтоксикації, навіть вихлоп здається зазвучав ще бадьоріше.

Захотілося працювати, жити з новою силою. Мені навіть здалося, що це відчуття почало розповсюджуватися на інших оточуючих мене людей. Принаймі місцеві сракери на німецьких возиках з даунпайпами та стейджами почали частіше булити мене на дорозі. Та все це був лише ще один перехідний етап, адже донька одразу дала зрозуміти, що без наклейок то не race car. Тому під гучний сміх та матюки @LOWERANDWIDER  та насторожливий погляд дружини я замовив бокові зворотні C-образні страйпи. Про це детальніше напишу згодом.