Натяки долі

Я знав, що колись настане той день, коли мені доведеться зайнятися кузовним ремонтом. Автівка давно вже виглядала стомлено, але я чудово уявляв, яке фінансове навантаження нестиме цей процес, тому відкладав його стільки, скільки було можна. І от одного вечора дорогою з роботи додому повертаючи на перехресті я зачепив диском та накладкою на поріг… айсберг, прямо як Титанік. Досі не уявляю, що ще там могло лежати на дорозі, адже бордюр я би перестрибнув, та й висота в нього не настільки велика.

Та навіть пістя такої шокуючої для мене катастрофи я всеодно не мав цілковитої впевненості в тому, що зважуся на ремонт в цьому році. На повному серйозі думав якось перетерпіти до весни, а там далі вже приймати рішення. Та вже за кілька днів доля дала мені чергову "підказку". Дорогою до роботи зранку на кільці я потрапив в безглузду ДТП: жінка в правому ряду спершу почала з'їжджати з кільця, в цей момент я теж почав з'їзд разом з нею в одному напрямку, аж раптом вона повернулася в мою сторону й врізалася в моє праве заднє крило.

Поліція на місці трактувала все це, як порушення правил з мого боку. Я був в такому відчаї, що навіть не хотів сперечатися. Та остаточно розставила крапки над "і" донька, коли сказала мені ввечері, що їй неприємно їхати на такій побитій автівці. Тоді на сімейній раді ми прийняли рішення віддавати машину в ремонт. І розпочався несподівано приємний та хвилюючий етап - малювання образу майбутньої "нової" автівки.