Сеанс "У психолога": Гараж мрій. Чи можна назвати пані Вольвіру, проектом?

Здоров✋

Отримавши сьогодні сповіщення про те що пані Вольвіра попала у новий розділ автомобілів данного сайту "Гараж мрій", мені було дуже приємно, що це авто, як мою і моїх друзів роботу над нею оцінили по достоінству. Дуже приємно) Але мене заставило замислитись, чи дійсно пані Вольвіра є якимось проектом чи навіть це просто авто яке я хочу зробити під себе, чи це щось більше? А якщо це проект, то буде тут якесь логічне завершення? Цей пост більше про розмірковування над філосовськими питаннями, та моїм баченням цього. Хто такі штуки не любить, то можете його скіпнути, і почекати наступного допису, там буде дещо цікавеньке. Хто слідкує за моїм інстаграмом, той знає про що буде пост😉.

• Чи вважаю я пані Вольвіру, якимось проектом?

Відповідь... Ні! Я до повномасштабки як і інші бажаючі мати авто, та крутити гайки, дивився росісянський автоблогерів по типу того ж академіка, хенсона, та валканал. Від останнього я особливо фанатів, бо всеж таки америкосовські пихуни на автоматах в усілякі шишиги, газони та волги пхати, і з запорожця зробити зворотній універсал не кожен візьметься, та навідь придумає. Взагалом так я загорівся ідеєю проектів, щоб брати тачку, і робити з нею щось їбануте. Щось, хто не робив ніхто! Про те як я фанатів по старим вольво 2-ї серії, я вже точно десь розповідав.

Із Вольвірою, я не планував щось екстравагантне. Мені подобаються легендарні класичні автомобілі, якою вона являється, хто б там не казав про, "Комфорт тут як у жигулєй! Ана нє єдєт! Дофіга жрьот! Запчастєй нєт!", частково я з ними погоджусь, але на Lancia Delta S4 виготовляють запчастини? Напиши у коментарях. Бо багато хто цікавився ралійними гонками, хотіли б хочаб посидіти в ній. Чому ж я вважаю Volvo 2-ї серії легендарними? Скажіть тоді. Який автомобіль пережив на ринку своє наступне покоління? І наскільки я знаю на універсали 2-ї серії Volvo вперше запхнула турбіну, ізза чого вона отримала призвісько "Турбо кирпіч". Саме в цій моделі з'явився знаменитий верхньовальний Redblock, який довезе тебе навіть на 3,5 циліндрах, і йому буде хоч би шо) і який прожив на ринку з 1974-го по 1998 роки. І які їздять до сих пір... З одним але капіталка цього мотору, буде надзвичайно дорогим задоволенням, який зможе собі дозволити тільки заможній коллекціонер. Щось мене понесло... Взагалом ви зрозуміли мене, я думаю.

Спочатку, я хотів спробувати її. Розсмакувати той Шведський експірієнс, який батькові, у свій час, дуже сподобався. Повернутись у дитинство, щоб зрозуміти, чому вона мені так сподобалась? І для цього планувалась реставрація. Ну як реставрація... До стану, на повсягдення піде, та виглядало добре. (Я до сих пір жалію що поміняв B21A, на B21A та ще й ранній) Але тут прийшла війна, і змінила реалії. Да так, що варився кузов друзями у дворі, а не в боксі. А косяки по мотору за 500 Євро усувались моїми руками, та ще й дороблюється йому паливна система! (УпС! Спойлери)))

Іііі.... Я навідь її повсякденною назвати не можу. Це більше моє бажання експериментів, пізнання, прийняття самостійних рішень, та виклик самому собі. Із такими думками я її купляв. І з такими думками про неї я зараз. Взагалом, якщо оцінювати мій психологічний стан, то авжеж я маю проблеми. Із самооцінкою в тому числі. Але мені дуже приємно, що мені один дід з Києва зателефонував, і розпитував мене про Overdrive. Хтось там щось питав мене щось по проводці. Мені дуже приємно, осознавати що крім рідних, я ще комусь потрібен! Завдяки кому? Правильно, пані Вольвірі. Але я дуже засмучуюсь, та впадаю у агресію, коли мені говорять "Нашо ти це гниле корито купив? Тільки і ремнотуєш! Скільки грошей ти вбухав! Краще ланоса купив, і був би щасливий". Ні не був би. Мене дуже бісить, коли я хочу індивідуальності, хоча б в цьому аспекті, (Да дорогому!!! Да не релевантному!!! Да безперспективному!!!) мені радять бути як усі. Плакати в Ланосі. Нічого не маю проти нього, але він мені особисто не подобається. Так і з піною у рта, доказують у сумнівності моїх рішень, щодо мого автомобіля, як наче я до їхнього автомобіля лізу. Це мене ввело у депресію. Бо я не бачив підтримки. А в данний момент мого життя, мені потрібна була хоч якась перемога. І тут я взявся за перехід з карбюратора на інжектор на базі блока SECU-3i. Так. Наступний пост буде про це) І тут ми плавно переходимо до наступного питання.

• Чи є Вольвіра чимось більшим?

Да! Кому як, а для мене це вже частка моєї душі. Щось накшталт кристража з поттеріани "Гаррі Поттер". Ібо думки про це авто, можна сказати, не дали мені здохнути на передовій. Ця машина дала мені віру в себе. Ця машина втілення моєї дитячої мрії. Для когось ці машини всього лиш транспортний засіб, для пересування з пункту А в пункту Б. А для когось це члени сім'ї. Але мене є за що поругати) Бо не всі рішення, прийняті мною, були правильними. Тим не менш, я розвиваюсь завдяки цьому, бо мені це подобається.

Ось такий потік думок вийшов)