Перші враження.

Виїхавши з Києва додому керуючи купешкою почав поневолі розчухувати всі болячки, що вона назбирала за 28 років до свого реального життя :)

Коля попереджав що в неї є свої недоліки, але я і іншого не очікував побачити за стільки років експлуатації.

Проїхавши хвилин зо 20 від дозаправки під Києвом мені захотілось послухати музику, бо настрій був хорошим, а оскільки я свого роду меломан, то без музики аж ніяк.

В купешці стояв непонятного походження мафон фігми LG. Слоту USB я не обнаружив, тому спробував перемкнути на радіо. Невідомо в чому була проблема, але радейко ніц не ловило окрім звуків потойбіччя. Зневірившись зловити хоч якусь радіохвилю я зупинив кума який їхав за мною на лансері щоб взяти з бардачка диски з музоном. Їх там було аж два: Пікардійська терція і Онука.
Запхав "Онуку" в привід, а мафон мовчить. Як кажуть "никто не предвещал беды". Дзвонь до Колі і кажу: "Чувак, я звичайно не ображаюсь на машину, але вона схавала мій диск і нікуя не грає :)", на що Коля сказав — "А, забув попередити, що нічо не лабає окрім фм-трансміттера, через якого я зможу з флехи програвати музику" і який він якраз ненароком забув у бардачку під рулем.
Коли динаміки захрипіли улюбленими нотами моїй радості не було меж.
Доїзджаючи до Львова я вже відверто розмовляв з моєю купешкою, настільки я відчув її приязнь. І такі речі, як половина глючених перемикачів приладів, магнітола, напіввмерші щітки склоочисника, відпавше напівдорозі салонне дзеркало заднього виду і інші дрібниці не зменшили а примножили бажання повернути її до справжнього життя — життя сповнене гордості називатись автомобілем Audi.
Я твердо вирішив: скільки часу не займе її реставрація і удосконалення, я її нізащо не продам. Хіба у іншому житті.