Audi Coupe (81,85) GT

І ось настав той момент коли здійснилась моя давня мрія. Дуже довго шукав саме Audi Coupe GT, оскільки більше 8-ми років безпосередньо працюю з автомобілями Audi і весь час мріяв володіти таким легендарним автомобілем.
Так, це не quattro, але я не ставлю собі завдання зробити автомобіль, що буде брати участь у перегонах, а максимально можливо відновити його до заводського стану ну і внести певні корективи для більш комфортного його використання.

Довго шукав можливі варіанти в Україні і вже думав що не знайду достойного апарату в "+" "-" нормальному стані. Кожен день на авторіа шукав по параметрах дану машину, і одного разу переглядаючи варіанти побачив оголошення що є купешка в Сумах. В описі не було вказано шо це Coupe GT і не було жодних фотографій, але щось змусило мене набрати номер і «вуаля», чоловік по телефону уточнив що це саме те що я так довго шукав.
Ввечері того ж дня я отримав фотографії. В цілому автомобіль був у хорошому стані, звичайно що вже напевно не раз перефарбований і підшпакльований, але головне що цілий по кузову (згодом під час зняття двигуна виявилось що колись один з попередніх власників кулібінчав з передніми лонжеронами, але це все діло поправиме).
Розмовляв з Кольою (попередній власник) наступних декілька днів стосовно різних нюансів по стану авто, по тому що і коли ремонтував, оскільки по машині хотілось взнати максимум інформації і саме цікаве що мене вразило було те, що Коля був власником цієї тачки 2 рази. Колись купив її також бо мріяв про таку тачілу довго, покатавшись декілька років і привівши її до належного виду (купував не нову само собою) перепродав машинку брату, а той в свою чергу через декілька років якомусь лєвому тіпу. Пройшло трохи часу і Коля знов захотів таку ж машину і доля вирішила все за нього. Якраз в той час ця сама машинка продавалась на авторіа вже в Києві і він не вагаючись поїхав і знову повернув до себе свою квіточку. Розказуючи це все мені в його словах я чув як саме він відноситься до даної купешки і зробив для себе висновок що саме цю машину я шукав стільки часу.
На сайті машинка висіла за 3200$. Впринципі такі машини були на авторіа і за 1700-2000$ але їх і машинами було важко назвати – власники такого з ними наробили (бризговики спарко, бидлячі воздухозаборники, савдеповскі коври на сидіннях, купа рагульських наклейок, сміття в салоні і під капотом) що хотілось би повідривати їм за таке руки. Я розумію що кожен др.че так як хоче і не кожен бере собі машинку як хоббі а і виключно як засіб пересування, але з таких машин знущатись таким бидлотюнінгом просто неприпустимо.
Сторговуватись менше ніж на 3000$ Коля не хотів та і в мене язик не повертався опускати ціну коли бачиш як він її цінує і любить. Зійшовшись на сумі 3000$ ми домовились про зустріч в Києві.
Ще одним важливим нюансом було те, що моя дружина в цей час перебувала на останньому місяці вагітності і не дуже хотілось її «ощасливлювати» «покупкою століття». Було прийнято рішення дружині нічого не говорити і під приводом «багато роботи і потрібно з самого ранку їхати на роботу до самого вечора» ми з другом а тепер вже кумом вирішили їхати в Київ.
О 6-й ранку я на лансері чекав кума з кавою біля його хати і ми біля 11-ї години були в Києві. Домовились з Кольою зустрітись і переоформляти машинку біля київського автобазару. Першою незручністю було те, що Коля тільки в той день в Сумах зняв машинку з обліку і повідомив що біля 3-ї години тільки буде в Києві. Пообідавши з кєнтом ми вирішили пошлятись по базару. День був не базарним оскільки це було в четвер, але на комісійних майданчиках було багато машин і ми взявши прайси гуляли по рядах машин.
Біля 3-ї години подзвонив Коля, що він вже на місці. Ми в той час сиділи і пили квас в машині, бо вже сили не мали лазити по тому базарі. Вийшовши з машини я побачив мою ласточку.
Впринципі бачивши машину на фотографіях я приблизно розумів її стан, але коли ти бачиш машину наживо, то навіть свіжі дефекти яких не було видно на фотках відходять на інший план. Я не міг до останнього повірити що я так близько до своєї мрії. В той час Коля щось говорив про те щоб я добре її оглянув і краще подумав чи потрібна вона мені, щоб я потім не мав претензій і не хотів повернути (він і сам не горів бажанням її продавати) я вже в думках їхав на ній додому ;)
«Що можна хотіти від машини 87-го року» — сказав я Колі. «Головне щоб кузов не був гнилий» — і ми пішли переоформляти машину в найближчу будку до нотаріуса.
Так як я не розбираюсь в Києві ми з кентом до базару їхали по навігатору. Ми з Кольою домовились що він в останнє за кермом довезе себе до метро а далі я за кумом поїдемо додому. Попрощавшись і пожавши руки я сів за кермо і тільки виїхавши на трасу зрозумів за що були заплачені гроші…