Під час відключень світла та сильної спеки місяць тому мені напекло голову, і я таки замовив "бабусині килимки" в машину.
Машина чорна, салон чорний, захотілося яскравих елементів.
Для мене це не бумерська крінжатина, а якийсь елемент з теплого лампового радянського дитинства.
Мені подобається, донька також зацінила.
Замовляв виготовлення килимків в retrocartel_ua.
Маю пораду, замовляйте одразу підп'ятник на водійський килимок, бо вже за місяць ворс трохи попєрдоліло там.
Відправив сьогодні водійський килимок виробнику на встановлення підп'ятника.
Що ще?
Замінив дифузор заднього бампера на правильний сірий (у мене був чорний відновлений пофарбований). Треба обов'язково знімати бампер, бо дифузор має окрім кліпс ще два болти по краях.
Купив на Алі шторку від сонця.
Прошивку в CarPlay адаптері оновив.
250мл оливи в мотор долив 😅 #єпроблемипроякінеговорять
Але мої батьки та бабусі-дідусі люто сумували за СРСР, то ж я виріс в атмосфері несприйняття капіталізму. Художні книжки які я тоді читав (навіть наукова фантастика) були повні радянської пропаганди котру я зміг побачити тільки через багато років. Якось так і вийшло що "радянська людина" з підвищеним відчуттям несправедливості та нерівності є фундаментом моєї особистості.
Тверезим мисленням я розумію що соціалізм, ідеологія, планова економіка не працюють. А на рівні емоцій хочеться поринути в теплий ламповий радянський космос і летіти в кораблі маршрутом Ворошиловград - Кассіопея.
Стосовно килимків це мабуть підсвідоме бажання повернутися в інтер'єри дитинства, де можна було прийти зі школи і ні про що не турбуватися.
Я прекрасно розумію що радянщина це мабуть найгірше що могло взагалі статися на планеті.
А стосовно авторитаризму, заборон, привілейованих прошарків (ви з них?), непрозорих судових рішень — це у нас в зеленій дєрьмак-ратії вже є і так.
Вам можу порадити не страждати "псевдо-ностальгією", а заглянути реальності в очі, бо не знаю чи дійсно ви живете в Ірпіні, і чи вцілів ваш будинок після нашестя нечисті, якщо ви дійсно живете в Ірпіні....але ця нечисть на нашій землі якраз через отакі от вологі фантазії про ламповий совок, якого ніколи не існувало. Про пломбір, ковбасу по 5 копійок, безкоштовне житло і високі морально-етичні стандарти. Бо це все обман та пропаганда. І через цей обман і пропаганду нині вмирають люди, як на фронті, так і в мирних містах, куди прилітають цілком собі реальні, а не видумані, ракети.
Так і до мовних патрулів недалеко.
Прилітало поруч (в кут вікна сусідці). Нам відірвало газову трубу, все утеплення, всі вікна по цій стороні будинку попєрдоліло (а на зворотній стороні вичавило), паркан знесло, бруківку побило. Хвала Ктулху що нічого не загорілося.
А просто маю фантомну ностальгію за ідеалізованим відчуттям, яке мені підсадили в свідомість в дуже ранньому віці. Вона вилилася в килимки для автомобіля.
P.S. Ви самі прийшли сюди вдвох з модераторськими значками і на дуже дорогих автомобілях (ще й з правом виїзду за кордон у вашого колеги). Щоб що? Щоб почухати відчуття ваші якісь, чи шатати мою психічну (не)стабільність і кєкати з того як загориться моя дупа?
Щодо сабжу: мені ті килими не цікаві, у мого батька такі були в Ніссані 35 років тому. Вам подобаються - і чудово. Натомість ваші відповіді @TipiTip привернули увагу, тому й прийшов.
Можна просто зробити дивні вуса і руку догори тримати, а можна підписати Hitler-style і в коментах зазначити, що то підсвідоме бажання. Є різниця?
PS Моя автівка дешевше вашої, заспокойтеся. А право на виїзд у мене теж є, якщо що.
Що не варто згадувати СРСР бо це погана сутність? Не сперечатимуся з цим, більше поганого наробила ніж хорошого.
Конкретно в цьому випадку згадка УССР це посилання на період часу з яким асоціюються (у мене) такі килимки, а також трохи контексту що я вже достатньо старий для того щоб дивно поводитися.
Не можу поставити в один ряд радянський килим та Гітлера, то ж не розумію вас, вибачте.
Проте, скоріше за все, це розмова сліпого з глухим.
А стосовно влади і сафарі…так в країні війна, це норм.
За совка ви б вже давно шелестіли по посадкам. А може б вже й не шелестіли.
Я просто хочу щоб мене не чіпали.
Це така сама позиція, як в кацапів «я в палітікє нісільон» і «я єво нє вибірал». І сидить миша тихенько, чекає, що за нього все зроблять.
Так не буває.
Чому ви вважаєте, що всі, в кого бронь - ті її купили?
Чому вважаєте, що немає легального права це мати?
Ідіть працювати на оборонку, в мілтек, і буде вам бронь. В моїй компанії заброньовані 100% працівників, до прикладу.
Ідіть працювати на міністерство оборони, на галеру в генштаб. Зараз там потрібні потужні фахівці, в тому числі айтішники.
Але ви, натомість, обираєте шлях ниття і перекладання відповідальності.
Наскільки мені відомо, якщо піти офіційно на роботу до умовного генштабу то це все одно я потрапляю в систему і повинен не тільки працювати за зарплату нижче ринкової
в айті, а ще й виконувати накази якоїсь червоної морди в погонах, і нічого йому не завадить в якийсь момент надати мені наказ штурмувати посадку з лопатою.
Я не довіряю державі, і дуже боюся через це підходити до будь-чого військового.
Для мене зараз виходить так, що жоден з варіантів убезпечити себе мені або не підходить (йти в пастку до лева), або недоступний (37к$ за виїзд віддати нема стільки грошей).
Тому мене постійно плавить (якби не антидепресанти то мабуть вийшов би вже в вікно), і особливо плавить коли бачу як хтось живе життя.