Майже 4 роки разом

... допис, котрий мав бути опублікований ще пів року тому. Але народився лиш зараз.

Привіт всім.

Сьогодні хочеться просто поговорити. Так вже склалося, що нещодавно минуло майже 4 роки з моменту купівлі авто. І в цьому лонгріді хочеться підсумувати враження від володіння Меганом, про поломки які траплялися, про речі які дуже сильно подобаються, і котрі підбішують.

Спочатку хотів все описати чітко, лаконічно, і по-мінімуму тексту. Але період володіння вже доволі значний, тож доведеться трохи почитати. Хоча б по розділах спробую розбити. Отже, поїхали:

Про купівлю

я писав в окремому пості ось тут, тому навряд буду повторюватись, але є кілька доповнень. 

Приблизно в такому вигляді ми з Жабеням вперше побачились. Воно приїхало до мене в трохи підбитому виді, і одразу ж кілька тижнів провело на сервісі на відновленні. 

Основний час відновлення зайняв пошук кузовних запчастин. Це були: передній бампер, решітка, фари, передні пластикові крила та капот (можна було б спробувати відрихтувати старий, але вирішили інакше). Також окрім цього був замінений пластиковий телевізор та радіатор охолодження (в ньому була дірка, і задля впевненості що не потече десь посеред дороги вирішили замінити його). Силова частина кузова, а також безпека не постраждали, тож все що було замінено - лише облицювання.

Відверто кажучи, питання до робіт по відновленню ще довго залишались, і вирішення деяких з них розтягнулись ще на пару років. Проте зараз все з нагального виконано і поки Меганчик просто їздить, я в роздумах що з ним робити далі. 

Перші враження

Непроста це задача, писати про перші враження через кілька років після купівлі. І я більш ніж впевнений, що подальші автомобілі будуть сприйматися більш спокійно, буденно, ніж перше. Хіба, звісно, на якомусь етапі життя доля зведе мене з заповітною мрією ледь не кожного хлопчика - Porsche 911, але то вже буде зовсім інша історія. А щодо конкретно мого випадку, то тут було все. Від захоплення через розчарування до щирої любові. Проте, про цей Меган я трішечки мріяв, коли він тільки вийшов і я в той час ще одним оком поглядав на 3-ті Мегани. Тож, не скажу що мрія прям збулась, але отримав частково те що хотів.

Екстер'єр та інтер'єр

Зараз ризикую вступити в холівар з ваговодами, але все одно скажу, що суб'єктивно по дизайну кузова Меган 4 вийшов одним з кращих серед однокласників своїх років. Принаймні ззовні версія хетчбек виглядає значно емоційніше і спортивніше ніж той самий Гольф 7 в хетчі. Чи Октавія. І десь близько до Мегану підібрався Леон 3 покоління.

А от щодо салону, то вже не так добре. Так, він програє в ергономіці і в дизайні тим самим німцям. Як в ергономіці, так і в якості матеріалів помітне відставання від Гольфа 7 та Октавії А7. І знову ж десь поруч ходить Леон 3 з його трішки дубовими матеріалами (у мегана хоча б є м'які пластики). Так як авто пройшло вже майже 200 тисяч, то тут то там з'являються невеликі звуки в салоні. З котрими, щоправда, вдається боротися і пару рулонів антискрипу дали свій результат.

Що по емоціях?

Коротка відповідь - саме від керування зовсім небагато. Задушений нормами євро-6 дизель везе рівно так, як того очікуєш від турбодизельної півторашки. мінімально достатньо, але чогось яскравого він не подарує. Хоча, якщо звикнути до того як він везе та як саме перемикатися - то можна в потоці дуже навіть непогано розважатися та змушувати нервувати більш потужні, але і важкі авто.

Але от в чому справа... 
Як виявилося, свого часу я припустився маленької помилки (про яку не шкодую жодної хвилини з моменту купівлі). Сам почав копирсатися в авто і те що можу, робити власними руками. І через певний період часу почав помічати, що дуже сильно прив'язався до нього.

Не даючи виразних емоцій від комфорту чи динаміки чи якості звуку та тотальної тиші в салоні (котрої, само собою, немає), даний автомобіль просто нормальний, в рамках свого класу. Проте ті події, котрі відбулися за цей час, ті місця, котрі відвідали разом, та люди, з котрими це авто допомагало і допомагає зустрічатись, спілкуватись, жити - дорогого коштує. І ось саме це зараз і найбільше заважає змінити на щось класом вище, чи принаймні більш свіже. Прикипів я до цього Білого Жабеняти.

Динаміка

Більш розгорнуто розповім тему, котру зачепив в попередньому блоці. Динаміки буде достатньо не всім, але везе доволі непогано. В київському міському трафіку взагалі ніяких проблем. І на жвавих проспектах іноді вдається дивувати навіть водіїв з авто класом вище. На трасових швидкостях вже буде складніше. Так, меган доволі легко і невимушено набирає до 170 км/год, і може навіть майже дійти до 200. Але от що стосується максимально швидкого прискорення, то тут звісно екологічні норми даються взнаки і відчувається деяка розмазаність в реакціях на натиск педалі акселератора. Заміри у вправі 80-120 км/год показали час в районі 8-9 секунд, що цілком вписується в характеристики. Та і серед однокласників рівень динаміки буде приблизно схожий. Час від часу вдається зачіплятись на автостраді з різними авто, так от, якщо ви знаєте як приблизно їдуть: Skoda Octavia 1.6 tdi, Ford Fusion 2.5, Mazda CX-5 2.0, Toyota Camry 40-ка з 2.4 бензином чи  Mitsubishi Pajero Sport з 2.5 дизелем на 180 к.с. то зможете уявити і рівень Мегану з к9к на 110 к.с.

Підвіска. Комфорт, керованість.

Сама по собі підвіска вийшла доволі збалансованою з точки зору комфорт-керованість. З одного боку вона не витрясає душу, а з іншого, на серпантинах керованості вистачало значно більше ніж двигуна. І є відчуття, що вона б переварила і двигун значно більш потужний ніж 110 к.с. При тому ж вона досить надійна. З моменту, коли приїхала до мене, з підвіскою не робив ще нічого. А єдиними вкладеннями в неї за 38 тис км стали заміни тяг стабілізатора, котрі тут просто як розхідник та заміна тяги кермової рейки. Але є все ж і ній і кілька недоліків, котрі вдалось помітити:

• Задню балку трохи переставляє на нерівностях. Не критично, але дупою можна відчути.
• Знову ж таки, задня балка працює доволі шумно. Це питання вирішилось шумоізоляцією багажника. І тепер стало значно краще, її майже не чутно.
• Хоч і їжджу доволі акуратно, але енергоємність - все ж не зовсім про неї. Часом відчувається що її пробиває.

Звісно, на це ще дуже впливають шини. Приміром, рівень комфорту на літніх Michelin Primacy 4 205/55 R17 значно кращий, ніж на зимових Toyo (модель не пам'ятаю) 205/55 R16. 

Про споживання пального

Середній при моєму стилі їзди виходить від 4,5 на трасі до 6 взимку в місті. Все більше залежить від стабільності нервової системи і розміру кросівка, котрий давить на педаль акселератора. Мінімально в мене виходило 3,3. Але це по бортовому. Реальний ще десь на 0.2-0.3 л може буть більшим. 

Вартість утримання та надійність

Все що треба знати, це ще відносно свіже авто (хоч вже і з немаленьким пробігом). З простою перевіреною підвіскою. З надійним 1.5 дизелем, котрий вперше з'явився більше 20 років тому. Та і вцілому з технічною частиною, з ремонтом котрої впораються чи не на кожному СТО. І, навіть якщо щось відригне, то вартість не буде коштувати космічних грошей.

Основна частина витрат, котрі в мене є за майже 4 роки володіння - це на довстановлення всяких плюшок. Все решта не коштує взагалі майже нічого. І загальна вартість утримання при пробізі 10-12 тис. км на рік в мене зараз складає біля 100 доларів на місяць (включаючи пальне). Звісно, авто пройшло вже майже 200 тисяч і деякі більш дороговартісні елементи вже скоро можуть попроситись на заміну. Проте станом на зараз, все ще їздить і не додає турбот.

Висновки:

Як я вже колись писав в описі до авто, вого планувалось як перший варіант на рік-півтора. Проте повномасштабне вторгнення русні та інші, більш особисті причини призвели до того, що я справді звик до нього. І якщо подумати про те, чи взяв би щось взамін - то якщо з'явиться гарна пропозиція та дбайливі руки - мабуть віддав би його. Бо хоч це і купа заліза та пластику, все ж вважаю що у кожного авто є своя душа, свій характер, свої капризи. І від цього буде більш сумно з ним прощатись, коли настане час. Цікаво, а у когось було таке?