Стабілізатор поперечної стійкості - знову все не так

Всім привіт. Продовжимо тему дивних "франзуцьких багетів". Сьогодні розберемо  передній та задній стабілізатор.

Навіть цей вузол вони зробили не так як у всіх. На первий погляд констукція здається складна, але якщо розібратись то все просто.

Почнемо з переднього. Звичаний торсіон, а далі вже не стандартні кріплення до рами

Має набір таких пластикових втулок, кілець, пружин, зажимів та пильників

Конструкція така. Є алюміневий кронштейн який прикручуєть до рами. В ньому великий конусний отвір. Через нього проходить сам стабілізатор і з двух сторін підставлються пластикові втулки. В кожній втулкі є виступ, щоб вона не проверталась в алюміневому кронштейні.

Втулка в середині має металеву пластину, для жорсткісті. В середені втулки гладенькі, щоб в них провертася сам стабілізатор. Далі ці втулки піджимаються пружиной, пружина фіксується і штовхає їх завжди на конус. Виходить що поки давлять пружини і втулки цілі, то стабілізатор легко провертається і не має люфтів в корпусі. Далі сюди набивається багацько смазки і з обох сторін закриваються пильниками. 

Ось і вся конструкція передьного стабілізатора. Ресурс у цього стабілізатора великий

Задній стабілізатор набагато простіший, кріпиться в двух точках до кожного ричага і все. По середині він ніяк не кріпиться. 

Тут нічому ломаться. Єдиний тут мінус в том що буває кріпленя розкручується саме по собі або закисає в алюмінію або і те і те одразу. Вже якось таке проходили. Позаду щось торохтіло, зясувалось що відкручене одне кріпленя і закис болт. Трішки автогену, матюків і все пішло

Ось так виглядає передній стабілізатор на рамі

Ось так виглядає задній стабілізатор на рамі