Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Зазвичай не роблю такі дописи, але якось всі останні моди пройшли без нормальних фото, бо щодня дощ, що з одного боку змиває пил, а з іншого, новостворений бруд вже змити нема чим через перманентний блекаут.
Отже вирішив присвятити цю неділю Доджу. Зранку намив його на шалені 70 грн і поїхали по своїх звичних недільних сімейних справах (самокат, парк, піцерія, прогулянка центром, морозиво, супермаркет) не Джипом, а купехою.
Донька у захваті, бо до V8 з народження звикла, дружина у відчаї, бо нерви вже не ті, а я... Пару фоток зробив не на мийці і не вдома, заради чого навіть протер лінзу Сяомі чистою футболкою.
Справа в тому, що картина в цілому для мене вже стала зрозумілою, бо хоча роботи попереду ще безліч, але екватор щодо екстер'єру я давно вже перетнув. Тож треба було якось це позначити цей проміжний фініш якимись загальними планами.
Адже крім родини Challenger є найголовнішим, що допомагає мені триматися на плаву за обставин сьогодення. Радує, що на цьому шляху майже нічого не довелось переробляти кардинально і майже не довелось від чогось відмовлятися - як вигадав, так і зробив. Я таке дуже люблю.
Дотепер не віриться, що все це зараз не лише в моїй уяві, як то було протягом останніх п'ятнадцяти років. Адже ще рік тому я й мріяти про таке не наважувався.
Але то я. А Челік? Він ще кілька років тому боровся за життя на майданчику Copart і збирав ставки з країн третього світу. На розпил чи на відновлення? З його Total Loss могло бути по-різному.
І ось тепер він збирає тисячі вподобайок та сотні коментарів в профільних американських ком'юніті та змагається в номінації Авто Місяця.
До слова, цінують його поза океаном прям шалено, я навіть на таке не сподівався (брехня, сподівався), бо самі не юнаки і полюбляють спостерігати за тим, як щось красиво старіє.
А Челік тим часом на відміну від їхніх Пекельних Кішок і з пекла повернувся, і дев'ять життів має. Так і хто тепер HellCat?
Втім, про це вже дам почитати англійською на одному з провідних ресурсів з-за океану. Адже зараз інтерв'ю даю вперше за десять років.
Мені біла ручка на дверях покою не дає, якось обриває чорну полосу. Може її металевою плівкою затягнути, щоб була як в восьмидесятих?
Твоєму підходу та фантазії, відчуттю стилю, можна тільки позаздрити.
Зазвичай такі автівки піддаються доопрацюванням «в ногу з часом»
Величезні диски, яскраві, ріжучі око кольори, неони на днище і тд і тп))
Наважитись стилізувати свіжу автівку під «ретро», наважиться не кожен
А чинять з ними так, бо історія та культура мало кого цікавить. Нещодавно дійшли висновку з @Garyk, що наше покоління петролхедів - передостаннє. Далі буде лише колективний сайбертрак.
Від задуму в голові до виконання завжди може бути купа сумнівів, чи пасуватиме доопрацювання, чи картинку з голови вийде втілити в життя 1в1, чи витрачені кошти виправдають себе, ну і врешті решт те, що для «ретроспективи» даного автомобіля, готових рішень майже немає, треба вигадувати щось своє)
Справжні машини - будуються!
Не май дев'ять життів, а май в гаманці дев'ять нулів - гірка реальність, з якою стикається зрештою будь-який петролхед. Тому для свого психічного здоров'я корисно щонайшвидше збагнути, що всі твої найпотаємніші фантазії втілити в дійсність тобі навряд вдасться, і тому варто фантазувати з оглядом на реальні можливості. В мене з цими внутрішніми компромісами завжди була біда, і боротися з безглуздими фантазіями силою власної розсудливості я навчився (і продовжую вчитися) саме в тебе. Тож дякую тобі, друже, за цей коучінг, ну і за все інше також.
Написав, перечитав, йду жити з цим далі.