Багажник: фарбування внутрянки, віброізоляція, нові придбання

Треба щось писати, бо так і легенда збереться скоро, а тут не буде жодного запису. Хоча, до того ще багато, то нічого сильно не пропустив.

Оскільки рівень проекту плавно і непомітно перейшов зі "зберу собі нестрьомну тачку на дейлікар" до натяків на непоганого рівня реставрацію, то й слабкі місця деякі треба підтягувати. А це виправлення косяків блядських малярів. Внутрянка багажника і підкапотка були пофарбовані свій час, але настільки неякісно, що по факту це тільки додало мені роботи. Отже, переробляємо.

Багажник спочатку відмив, сподіваючись на диво, але ні. Така робота мене ніяк не влаштовує. Задули все підряд без розбору, є непрокраси, якість - то зараз буде нижче. 

Отже, треба знімати верхній шар фарби. Є враження, що його кинули просто на бруд. Максимум - потерли трохи ганчіркою з антисиліконом перед тим. Використовував змивку для фарби Body 700, сталевий та пластикові шпателі. Хоча на деяких місцях фарба знімалась просто від пензлика з засобом. Це фарбою не можна назвати - так, напилили в колір.

Після зняття фарби перетираю все червоним скотчбрайтом і 180-240 шкурками, протири до металу закриваю перетворювачем іржі Q-refinish 40-600, якщо не помиляюсь. Це перетворювач іржі + ґрунт в одному флаконі. Далі, весь багажник ґрунтую епоксидним ґрунтом. Доречі, купив собі міні-пістолет на 125мл, дуже зручний інструмент для таких задач. З нього можна задути майже всі складні місця, яких тут, вочевидь, багато.

Далі, трохи відхід від оригіналу, та укладка нештатної вібри. Якщо цікаво - розкажу про свої думки щодо цього в окремому записі. А зараз - просто готовий результат. Перший раз в житті клеїв вібру, в салоні результат вийшов гірше. Але поки дійшов до багажника, трохи навчився, то тут вийшло дуже охайно і красиво.

Тепер треба перекрити то все в колір. Кожна людина, якій я казав, що буду фарбувати вібру, питала "навіщо?". Після того, як я скинув фотки результату, жодних питань не залишилось. Ось для чого:

На палку поки не звертай увагу, то тимчасово. Будуть нормальні аморти, авжеж. Але я щиро задоволений результатом. Навіть попри те, що це все знаходиться під обшивками, я б знав, що воно там якесь некрасиве та є косяки. Тепер - совість майже чиста. Багажник під завод, навіть з +. Думаю, це можна назвати не колхозом, а саме покращенням. 

Фарбував чистою базою, з додаванням розчиннику для лаку 25% по обʼєму. Не зовсім задоволений результатом, спочатку покриття було дуже глянцевим (а в заводі там мат), але з часом, через 2-3 доби - трохи поматовіло. Забігаючи наперед - в салоні я фарбував сумішшю бази та ґрунта-сілера, вийшло набагато краще.

Тепер багажник готовий до зборки. Тим більше, вдалось придбати рідкісну річ - велюрові обшивки. В базі, та у 99% машин вони з грубого ворсу, не певен як називається матеріал. Але хто знає, то знає. Велюр прям дуже приємний на дотик і вигляд. Але його стан також викликає запитання. Найближчим часом повезу його в детейлінг, та подивимся, чи вийде врятувати таку рідкісну річ.

Наступного разу розкажу, як я фарбував внутрянку салона. На щастя, там маляри не бували, тому роботи вийшло навіть менше. 

Бережіть себе, слава Збройним Силам, завдяки яким ми можемо зараз приділяти час своїм машинам.