Продовжуємо кататися польськими палацами та фортецями

Отже, як я вже згадував в минулому дописі, зупинився я на сон на парковці перед Тошецьким замком (нім. Тост). Вранці поснідавши я вже був першим відвідувачем))) Історія оборонних будівель у Тошку, ймовірно, сягає 10-11 ст., коли на місці нинішнього замку стояло дерев’яне городище. На початку 15 ст. дерев'яні укріплення було замінено мурованим замком. У 1429 році його зруйнували гусити, а відбудував замок, зробивши його своєю постійною резиденцією,князь Пшемислав Тошецький. У 1592 році йрго перебудували у стилі ренесансу. У наш час замок є резиденцією культурного центру "Замок в Тошку".

Наступним замком на моєму туристичному маршруті став палац в Бринеку, що за 19.5 км від попереднього. Це молоде село (виникло лише у 1818 році), тому і місцевий палац теж молодий - його разом з усім парковим комплексом і ботанічним садом побудовано в 1829 році Бернардом фон Розенталем, а у 1872 році  розширили флігелями. Нині в будівлі палацу розміщено гуртожиток Лісово-екологічного шкільного комплексу.

Потім я направився до Тарновської Гури (нім. Тарновіц), що за 10.5 км від попереднього замку. Знайомство з містечком я почав із Старотарновицького замку, збудованого у 16му ст. у стилі ренесансу з подвір’ям та клуатрами. Після 2ї СВ замок було націоналізовано і полишено занепадати... У 2000 році власниками замку стали Райнер та Кристина Смоложі, які до 2010 року здійснили повну реставрацію замку. У червні 2011 році тут було офіційно відчинено Центр мистецтв та ремесел.

Далі я переїхав до центру міста і трохи погуляв по ньому. Місто бере свій початок з моменту відкриття родовищ срібла в цьому районі та їх експлуатації (1526 рік). Історична срібна копальня належить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Перша парова машина в Прусському королівстві (третя в континентальній Європі) була запущена в тут 19 січня 1788 року для відкачування води з системи рудних копалень.

Після невеличкої прогулянки я направився у Гливиці (нім. Гляйвіц) і через 22 км припаркувався в центрі міста. Місто вперше згадується в 1276му році. Спочатку я був націлений лише побачити місцевий замок, але потім зрозумів, що тут набагато більше різних цікавинок. Доки я фоткав то все, побачив, що біля мого та сусіднього авто пасуться поліцаї. Я знав, що припаркувався на місці для місцевих, тому просто чекав, щоб копи пішли геть і збирався швиденько прибратися з міста. А вони все не йшли, а тріпалися з власником сусіднього авто. Ок, я нарізав ще коло і повернувся оцінити ситуацію - копи все ще стояли біля Гольфа і комусь телефонували. За хвилину під'їхав Кадді і з нього вийшов чолов'яга одягати браслет на колесо мого авто. Тут я вирішив вже піти здатися копам з повиною, бо витрачати час на його знімання не входило в мої плани аж ніяк... Поговорили, переписали дані моїх документів. На питання про суму штрафу, сказали про 100 злотих. Ну ок, що зробиш, подумав я. Потім ми ще потріпалися, де працюю, чого тут катаюся, де ночував, що бачив, куди їду. Коли почули про Раммштайн, то пораділи за мене і відпустили з Богом, але наказали негайно заводити авто і зй*** мерщій з місця злочину, що я негайно і зробив))) Отак розмова на польсько-німецько-українській мові вирішила проблему штрафу за парковку)))

11 км знадобилося мені, щоб дістатися до руїн замку у Худові. На місця я побачив частково перебудовані руїни ренесансного замку 1530-х рр. У 2004 році була відбудована замкова вежа, в якій зараз розміщено невеликий музей, де представлені пам’ятки археологічних досліджень цього об’єкта.

Потім я рушив далі на схіж і за 29 км я вже дивися на Селецький замок. Він є найстарішою, будівлею міста, історія якої сягає пізнього середньовіччя. Перша згадка про оборонний об'єкт у Сельці датується 1403 роком. Про існування тут укріплень згадувалося також у 1430 році. У 1994 році замок, який перебував у досить занепалому стані, перейшов у володіння міста Сосновець, було розпочато його ремонт. У наш час у замку розміщується мистецький центр, який бере активну участь у культурному житті міста, організовуючи виставки, концерти та різні культурні події.

Ще один палац стояв буквально за рогом (ну ок, 3 км): палац Оскара Шьона, що зведено між 1900 і 1903 роками в еклектичному стилі.

Останнім із запланованих на той день замків став Бендзинський замок - середньовічна фортеця, яка розташована на пагорбі на лівому березі річки Чорна Пшемша. Замок належить до системи оборонних укріплень, яка відома як Орлині Гнізда. Перший спомин про замок датується 1349 роком. З 1956 року в замку розташований Музей Заглемб'я. В замку представлена експозиція, що стосується історії міста та замку, а також виставлено зразки старовинної зброї. У замковому дворі знаходиться стилізована лицарська корчма, окрім того, щороку поруч із замком відбуваються фестивалі історичних реконструкторів.

Після цього я проїздив через центр Катовіц, вийшов погуляти, але вчасно схаменувся, що на мене власне чекає концерт і треба ще десь Гольфа припаркувати і не пасти задніх, коли почнуть запускати на стадіон. Тому я не встиг особливо нічого побачити, лише окремі фрагменти міста:

Після короткого знайомства з містом я вже направився в Хожув, де на футбольному стадіоні і відбувався концерт. Цього разу я вдало припаркувався в дворі біля супермаркета, лишивши собі можливість виїхати "через кущі" на дорогу, якщо дикі паркувальники заставлять кожен метр проїзду (і знаєте, я не прогадав😂). Звук у Польщі був традиційно гірший за налаштування на німецьких стадіонах. Але атмосфера була не менш традиційно мегакрутезна!!! Т.к. я вже закидав купу фото з концерту, то тепер лише двоє)))

Після концерта я вирішив використати шалений рівень ендорфіну в крові з користю і попер в напрямку додому. Через 190 км я був у Вроцлаві, заїхав в центр, припаркувався просто на вулиці під знаком, що дозволяє нічну парковку всім підряд, а денну тільки місцевим, і завалився втомлений спати)))

Вранці я піднявся по будильнику і пішов гуляти містом, бо до 9ї години я мав забратися з парковки, щоб не випробовувати гостинність польської поліції вже в котрий раз))) Вроцлав колись українці називали Бреславль, що очевидно походить з німецького варіанту назви міста "Бреслау". сторія міста налічує понад тисячу років: у різний час воно було частиною Польського королівства, Богемського королівства, Угорського королівства, Габсбурзької монархії, Королівства Пруссії та Німеччини. Історичний спадок дуже добре зберігся в цьому чудовому місті, вартого цілого дня уваги, а не пари годин, за які я просканував центр вздовж і впоперек)))

А далі були 700+ км дороги додому з зупинками на каву, перекус, затаритися пивом + наламав по дорозі молодої кукурудзи, щоб зварити вдома)))

Пробіг 212000 км.