Подорож до Польщі на концерт Раммштайн

Як бачите, часу ставити якісь ніштяки немає, ми з Гольфом подорожуємо :) Знову Раммштайн і знову в Польщі. Планувалося і були закуплені квитки на той самий склад, що і місяць тому в Мюнхені, але не так сталося, як гадалося... Дружина мого товариша по неуважності взяла квитки на відпочинок у Греції для своїх батьків та свого чоловіка як раз на період проведення концерту в Хожуві... Тому мій товариш потрапив тут у подвійну Ж чи то правельніше Д, бо ми ж тут українською пишемо, а я мав за всіх відриватися на концерті. Т.к. це була 2га половина тижня, то я вирішив використати час для дослідження історичного спадку Сілезії (історичні землі німецького народу) по маршруту до Хожува. Їдучи до України ми просто не маємо часу то все охопити, а тут трапилася така нагода. Власне виїхати я планував раніше, але доки вдома закрив всі справи, доки потріпався на заправці з товаришем, то було таке вже пізнє післяобіддя...

В Єні я зупинився для заправки та перекусу, наступну заправку робив вже вночі в Бауцені, і то на автобані був ремонт і жодного попередження щодо завчасного перелаштування в правий ряд, щоб через 5-7 км трапився з'їзд... Таким чином, будучи в лівій полосі, яку тимчасово вивели на частину автобану, що їде у зворотньому напрямку, я фізично не міг вже вчасно з'їхати і ще втратив щонайменше півгодини... Тим не менш я нарешті задувся востаннє газом в Бауцені і рушив кущирями на Польщу, бо на автобані сталася аварія і рух в напрямку Польщі був би ускладнений, якби я повернувся на автобан... Востаннє, бо метанових заправок в Польщі майже немає, а ціна на метан робить його заправку фінансово недоцільною... Ну що ж, будемо засирати двигун бензином 😀

Опівночі я вже був біля замку Чоха, запаркувався на парковці біля ресторану. Авто було багато навколо, бо хтось щось святкував, навіть один кемпер стояв. Ну я повечеряв і заліз у спальник поспати до ранку. Але не так сталося, як гадалося, бо до 2ї ночі всі гості роз'їхалися, а охорона замку попросила нас з кемпером звільнити територію парковки, яка належала до замку... Злий і напівсонний я поїхав до найближчого населенно пункту, запаркувався на вулиці серед інших авто і продовжив свій сон. Вранці, поснідавши я таки потрапив до замку, з чиєї парковки мене прогнали 🤬

Замок Чоха - оборонний прикордонний замок, розташований у селі Суха над Лешнянським водосховищем на річці Квісі у польській частині Верхньої Лужиці. Первісною назвою замку ймовірно був Чайків, про що свідчить згадка з 1329 року - «castrum Caychow». Замок виник як оборонна споруда на сілезько-лужицькому прикордонні у 1241–1247 роках за наказом чеського короля Вацлава. З вересня 1996 року замок відкрито для відвідування в якості готелю та конференц-центру. 

Через 9 км проїжджаючи через центр містечка Ґрифув Шльонський (нім. назва "Грайфенберг"), я вирішив трохи прогулятися старим провіеційним центром. Це місто розташувалося на південно-західному кордоні Нижньої Сілезії і з моменту свого заснування у 13му столітті мало німецьку назву аж до 1945го року. Після капітуляції Німеччини місто було окуповане радянськими військами і передане Польщі. З того моменту і з'явилася теперішня назва міста.

Через 14.5 км я дістався до містечка районного значення Львувек Шльонський (нім. "Льовенберг" або на сілезькому діалекті "Лямріхь"). Після закінчення 2й СВ війни СРСР передав Льовенберг разом з більшою частиною Сілезії під управління ПНР. Льовенберг спочатку був перейменований на Львувек-над-Бобрем, а пізніше на Львувек-Шльонський. Корінне німецьке населення було депортоване вглиб Німеччини, а їхні домівки зайняли поляки, яких в свою чергу попросили забратися зі своїх домівок у західних частинах України, Білорусі та Литви...

Щодо пива, то в мене особлива чуйка на пивоварні))) Історія пивоваріння у цьому місті сягає корінням у Середньовіччя. Найдавніша згадка про гільдію пивоварів у місті походить із запису у Вроцлавській міській книзі 1209 року. Теперішня пивоварня побудована в 19 ст., коли її заснував Юліус Хоберг. У 1861 році він купив у мерії громадську пивоварню, засновану в 1850 році Пивоварним братством на території колишнього замку. Новий власник розширив компанію і зробив її однією з найбільших у своєму роді в Нижній Сілезії. Із актуальних 7 сотрів тамтешнього пива я взяв 3 види собі на пробу)))

Ратуша Левенберга вперше згадується в документах 1345 року. Сучасна прямокутна основна форма цегляної будівлі датується 1480 роком.

Міський парафіяльний костел Успіння Пресвятої Богородиці збудований близько 1233–1238 років. Після пожежі церква була перебудована між 1493 і 1511 роками за проектом архітектора міста Герліц Конрада Пфлюгера.

Палац принца Фрідріха Вільгельма Костянтина Гогенцоллерн-Хехінгенського побудований у стилі ренесансу між 1850 і 1852 роками за проектами Фрідріха Августа Штюлера.

В присілку міста я натрапив на Плаковицький замок (нім. замок Плагвітц) — одна з найбільших ренесансних оборонних споруд в Сілезії, Перші оборонні укріплення на місці нинішнього палацу існували вже у 1480 році. Будівництво більшого замку тривало у 1550-1563 роках за наказом Румпольда Талькенберга, який замовив проєкт у італійського архітектора Франциска Парри. З 1992 року він належить Християнському центру «Елім» баптистської церкви, який займається його ремонтом.

За 12.5 км я натрапив на пізньоготичний замок Ґродзець (нім. Ґрьодіцбург), що вперше згадується у 1155 році, коли тут розміщувалося укріплення західнослов'янського племені бобрян. У 2002 році замок виступив у ролі храму Мелітеле у польському телесеріалі Відьмак, а у  2004-2005 роках замок став місцем зйомок шведських, французьких, бельгійських та російських фільмів.

Далі за 29,5 км я заїхав до Легниці, щоб побачити замок П'ястів, але на місці вже зрозумів, що можна і трішки містом погуляти. Перші оборонні споруди на місці нинішнього замку ймовірно виникли ще у 8му ст., а у 10му ст. тут розташовувалися укріплення слов'янського племені требов'ян. Мурований замок тут з'явився на межі 12го та 13го столітть. Навесні 1945 року замок вкотре серйозно постраждав від пожежі, тоді згоріло близько 60% його забудови. Відбудову замку було здійснено у 1962-69 роках, після того його було передано міським освітнім інституціям.

Наступним містечком на моєму туристичному маршруті став Явор. (нім. Яуер), бо тут є свій княжий замок П'ястів. Перша згадка про нього датується 1234 роком. Від часу Сілезьких воєн, коли Сілезія опинилася під владою Пруссії і аж до 1956 року, замок слугував в'язницею. В наш час замок перебуває у досить занедбаному стані. З 2013 року в одній із зал було облаштовано експозицію для туристів, а також відкрито для відвідування замкову вежу.

Трохи прогулявся центром старого міста:

Рівно 11 км знадобилося мені, щоб дістатися до наступної запланованої цікавинки - замку в Розтоках (нім. Роншток). Замок Роншток протягом чотирьох століть належав родині фон Хохберг, яка придбала це майно в 1497 році. З 1870 року замок перебудовують у стилі неоренесансу. Замок залишився недоторканим під час Другої світової війни та служив будинком відпочинку та навчальним центром у ПНР, до якої регіон належить після 2ї СВ та Потсдамської угоди. З 1992 року замок перебуває у власності різних приватних власників, які його намагаються реставрувати.

Через 15.5 км я прибув до замку "Князь" чи то "Ксьонж" (нім. Фюрстенштай або княжий камінь). Це найбільший замок у Нижній Сілезії, третій за величиною замок у Польщі (після замку в Мальборку і замку на Вавелю). Він з'явився у 1288-1292 роках на місці старого замку, коли князь Болько І Суворий відбудував новий замок і оселився в ньому.

Під час Тридцятилітньої війни замок багаторазово піддавався частковим руйнуванням. У ході відбудов фортифікаційні споруди були перетворені на садові тераси у французькому стилі. У 1705-1732 роках на замовлення Конрада Ернста Максиміліана фон Гохберга замок перебудували у бароковому стилі. Друга велика перебудова замку припадає на 1908-1923 роки, коли до замку були добудовані два неоренесансні крила.

У 1941 році влада Третього рейху експропріювала замок і вирішила перетворити його на ще одну ставку Гітлера. Перед головним порталом була викопана шахта для ліфту глибиною 40 метрів, а під замком - тунелі й підземне сховище. Тільки в 1956-1962 роках починаються перші відновлювальні роботи з метою унеможливити подальше руйнування замку. Величезна шахта для ліфта, яку викопали нацисти, була засипана в 1967 році. У 1974 році почалися комплексні ремонтні роботи у барокових залах.

Далі був незвично довгий віідрізок аж 32 км до наступного об'єкта мого інтереса. Замок Ґурка (нім. Ґоркау) - історична садиба  у західній частині міста Собутка. Попри те, що офіційно будівля називається замком, вона фактично є палацом, адже спершу була побудована як каплиця, пізніше - костел, і лише у 19му столітті перебудована на садибу. У 1121 році на місці нинішньої будівлі збудувано каплицю в романському стилі для прибулих августинців. Свій нинішній вигляд об'єкт отримав у 1885-891 роках, внаслідок ґрунтовної перебудови у неоренесансному стилі на замовлення тогочасних власників - родини фон Кульміц та за проєктом вроцлавського архітектора Вільгельма Реніуса.

Після нього я проїхав ще довший відрізок (аж 44 км), доки не дістався замку П'ястів в Олаві (нім. Олау) — ренесансно-бароковий замок, побудований на місці колишнього готичного мисливського замку князя Людвіка I Бжезького з кінця XIV століття. Будівлю у стилі ренесансу розпочав будувати у 1541 році майстер Якоб з Мілана, а продовжив, починаючи з 1588 року італієць Бернард Нюрон. У наш час в ньому розміщується міська адміністрація Олави. 

Вечоріло і я почав збільшувати інтервали зупинок, щоб хоч якось таки просуватися на схід))) За 41 км від попереднього замку я вже був біля Немодлінського замку (нім. Фалькенберг або соколина гора). У 1313 році князь Болеслав Першородний спорудив на місці укріплень, які ймовірно існували тут ще з 13го століття, низинний мурований замок. Стара готична споруда повністю злилася з пізнішими ренесансними мурами, тому її зовнішній вигляд неможливо відтворити.

Через 10 хв. я вже зупинився біля останнього замку, який я ще встигав подивитися в той день ще за денного світла. Палац в Туловіцах (нім. Тіловіц) спочатку був побудований між 1824 і 1827 роками під керівництвом Людвіга фон Прашма в стилі класицизму . Між 1879 і 1889 роками замок був перепланований у стилі неоренесансу на замовлення родини Франкенберг-Людвігсдорф. Після 2ї СВ в замку було училище для лісників, а сьогодні тут діє школа-інтернат.

Ще 27.5 км і я вже був в Ополе (нім. Оппельн), затарився спочатку на вечерю та сніданок в Лідлі і пішов гуляти нічними вже містом. Тут теж колись був замок династії П'ястів, але в 1928-1931 роках за рішенням тодішнього президента адміністрації округу Альфонса Проске, замок було знесено через жахливий технічний стан. Лише одна вежа лишилася на згадку про нього...

Ратуша розташована в центрі ринкової площі, спроектована у стилі флорентійського Палаццо Веккіо, над нею домінує вежа ратуші висотою 62,4 м. Сучасний вигляд будівля отримала після реконструкції між 1818 і 1821 роками. Вежа ратуші була добудована в 1864 році.

Готичний собор Святого Хреста є найбільшою церквою в Ополі. Історія Хрестовоздвиженського собору сягає корінням у спорудження першої дерев'яної церкви у 1002 році.

Наприкінці 19 ст. барокове оздоблення було замінено готичним, яке збереглося донині. Зовнішній вигляд костел набув свого нинішнього вигляду лише у 1899–1900 роках, після завершення будівництва двох неоготичних веж висотою 73 метри.

Взагалі старе місто ввечері дуже гарне, але мені вистачило вечірньої прогулянки і я посунув далі, щоб заночувати на стоянці біля наступного замку. 

Таким чином за 2й день подорожі намалювався такий маршрут:

До речі про економічність Гольфа в такому чудному ритмі. Цифри кажуть самі за себе:

А на початок подорожі Гольф розміняв 211 т. км.

Пробіг 211000 км.