Покупка, постперекупні роботи і перше знайомство.

Якщо немає бажання читати про муки вибору – гортайте зразу до першої фотки.

Перед тим як перейти саме до куперу, я зроблю невеликий лікбез, і розкажу який саме автомобіль я шукав.

За період поки я катався на 500му паралельно я обкатав багато різних автомобілів, і в кінцевому випадку завжди формував думку, що я не ганяюсь за великою кількістю лс, а більше приділяю увагу керованості і невеликим розмірам з вагою.

Я одразу відкинув варіанти типу американських маслкарів, не дивлячись на те, що я доволі часто катався на мустангу свого друга, і він приносив мені круті емоції, приміряти велику баржу на дейлі мені було важко. (ну і це ніяк не метчиться з керованістю).

Далі – Мазда МХ-5 і 124 абарт. Я все ще вважаю ці машини шедеврами і неймовірними винаходами, але літом сівши в МХ-5 мої мрії розбились в факт, що я тупо в ній не поміщаюсь. Не дивлячись на те, що я ще той дрищ, по висоті я відчував себе як в гробу (сидячому гробу). Представити дальняки на ній неможливо, і не дивлячись що я взагалі не вибагливий до комфорту, це точно був би перебор. Дуже жалко, враховуючи те, що мені важко навіть представити концепцію 2 машин – скоріш за все цього авто в мене ніколи не буде. 

Тому практично зразу справжній чек-лист був такий:

• Машина не буде піддаватись корчуванню. Купив/помив/дропнув. В реаліях країни де я живу машина на 300+ сил вже безкорисна шляпа, тому і сверхдинаміка мені не потрібна.
• Вона має підходити під мій стиль життя. Тому вона має бути зручною в далеких поїздках, мати місце щоб закинути хоча б 2 валізи і бажано посадити ще когось на заднє сидіння.
• Вона має бути візуально привабливою. Я можу по 10-15 хвилин стояти на парковці і дивитись на свою машину, постійно фотографувати її. 

Чесно – я практично сходу задумався про BRZ (GT86/FR-S теж, але  милий візуал субару мені подобається більше). Вибравши 4 варіанти в своєму бюджеті  після вивчення я отримав наступні автомобілі:

• Зліпленний із гівна і палок біток.
• Непоганий варіант але з редфлагами по мотору.
• Зібранний 2 в 1 біток. 
• Шикарний технічно варіант, але з купою косяків по кузову (треба перекрас або плівка + до бюджету).

Порахувавши шекель, стало зрозуміло, що адекватний варіант я не підберу. 

Тому почав роздумувати ще.

Вибір був максимально смішний, я зайшов в 5 форзу і почав листати там автосалон (щоб просто згадати про які машини я забув) і виписав ще 3 моделі.

• GOLF 7 GTI – самий крайній варіант, коли тобі треба щось практичне, динамічне і надійне ти береш зручний ваг.
• Beetle на 2.0 – продовження теми неокласики. Плюс поки я був в Штатах я катав з другом на його бітлі і знову зловив себе на думці що це доволі прикольна тачка. Не зручний але надійний ВАГ.
• Mini Cooper S –  впринципі це був основний варіант із цього списку, все ще автомобіль з класичною історією і шикарний автентичний стиль. 

Повертаємось до головної теми.

Про мінік з особистого досвіду я знав практично нічого. Я один раз стикався с JCW і на цьому все. Масла підливав мій друг який будучи бмв-стом і паралельно недавно катався на орендному 1.5 купері активно надавлював пропаганду саме на нього.

Я не знаю в який момент мене перемкнуло, але так і було з абартом,  я його ніколи в житті не бачив, на звичайному 500 також не їздив, але він тупо заліз в голову.

Тому огляд першого варіанту який я виділив, перевірка на СТО, ендоскоп, підвіска, трошки йоблі з площадкою яка продавала авто (історія з каплею наїбалова, але ми це вирішили між собою) – і я її забираю.

Забираю і відразу відганяю на СТО. Справа в тому, що не дивлячись вцілому на хороший стан технічки, я прийшов в шок побачивши в якому стані були банальні речі. Резина більш нагадувала слік, фільтр був всратий просто в хламіну, сайлентблоки просились під заміну. Найголовніша порада яку мені дали і яку я дотримався – перевірити на сто/отримати рахунок на обслуговування/поторгуватись хоча б на половину цього рахунку/купити і відігнати на це саме СТО. 

Тут окрема подяка ZOLOTOY GARAGE на Печерській. Робота з їх сторони просто на 11/10. 

Далі зняття стокових і не тільки наклейок якими була обвішана вся машина, виправлення вмятинок, і поліровка кузова.

Що ми маємо?

Американець, 2.0 турбо, само собою механіка. По комплектації – дефолтно клімат, панорама, харман і кардон, оздоблення салону в Piano Black, чорна стелю і інше барахло. По тюнячкам  маємо холодний пуск, вихлоп борла і чіп. Шикарний звук блоу-офф і тихий попкорн остаточно поставили крапку в моїх сумнівах. Він мені подобається.