Малюнки під ялинку

Подарунки... Звісно, найкращим подарунком для майже будь-якого українця було б якесь раптове стихійне лихо чи візит прибульців, внаслідок чого запоребріковий мордор зник би зі мапи Світу. Але ж на таке вплинути я не можу, отже тут про дрібнички, що дозволяють якось зберігати здоровий глузд всупереч тотальному хаосу навкруги. 

Війна зазвичай прискорює схвалення багатьох рішень і позбавляє багатьох сумнівів - ніколи не знаєш, а чи буде це "потім", тож намагаєшся встигнути зробити все, що роками вкривалося пилом у дальній шухляді відтермінованих забаганок.

Так було з Доджем, але тепер він вже у мене є. Однак, майже ті ж десять років я думав про татуювання. Це, звісно, дешевше, але і відповідальність дещо інша, бо в перманентному малюнку на власній шкірі має бути сенс, відповідність внутрішньому світу тощо, а ще й мої "сім п'ятниць на тиждень"... 

Втім, передостаннього дня минулого року я втілив цю свою давню забаганку, зробивши ще одну ретро емблему. Цього разу вже не Челенджеру, а собі, і її вже так просто не прибрати. 

Ініціали дружини та доньки, завуальовані під логотипом Trans Am 1970 - єдиного року, коли Challenger брав участь в цих перегонах - це саме та комба, про яку я можу сказати "це мій світ" або принаймні його велика частина. Хай там як, а думка про лазер поки що не з'являлась, що вже непогано. 

В процесі спілкування з майстром знайшли спільні інтереси щодо мистецтва. Отже згодом дійшов до висновку, що варто все ж поновити практику вечірнього малювання. До того ж давно хотів навчитися малювати будь-чим крім олівця, зокрема маркерами. 

Дружина якимось чином відчула мої бажання та подарувала набір професійних фломастерів, які я одразу ж випробував.

Не звик сидіти вдома, і навіть ці два святкові дні під обстрілами поза робочим місцем були б справжнім випробуванням для психіки, якби не занурення у таке собі мистецтво. Звісно, є багато над чим працювати, бо маркери помилок майже не прощають, втім перший млинець вийшов навіть трошки кращим ніж я очікував:

Тим часом адміністрація Driver.Top  за якийсь мій внесок у розвиток ресурсу подарувала мені "трошки" бонусів на рахунок, завдяки чому я вперше скористався функцією просування. Чи це спрацювало, або зірки так стали, адже наступного дня Челік потрапив на вибори "Авто Дня". 

Дякую всім, хто проголосував за Додж попри його тимчасовий навколостоковий appearance. Дехто навіть просував мою автівку за власний кошт! Друзі, ви що, божевільні?! Це точно було зайве, але - не буду брехати - якщо ви хотіли зробити мені приємно, це вам вдалось. Адже виходить, що мої подекуди беззмістовні лонгріди комусь цікаві.

Не можу сказати, що це вкрай важлива для мене подія, але до Нового Року дуже символічно. До того ж багато уваги до автівки - це додаткова увага до блогу, а відтоді і більше інтерактиву, нових цікавих та корисних знайомств, спілкування, тощо...

На жаль мої подарунки для Доджа не встигли розмитнити 2023-го, тож обмежився новим акумулятором. 80-ка із CCA 830 все ж краще за 60-ку від Мазди, що потрапив сюди вимушено.  Принаймні, HEMI запускається набагато легше, і оберти перестали плавати, що дивно і скоріш за все є збігом обставин. 

Ще прибрав жахливе стирчання заднього бамперу через зламаний кронштейн. Тобто, Додж все одно на новорічні свята став трошки краще, хоча й на жаль не суттєво.

Тож починаємо 2024 оновленими. Всіх вітаю, бажаю спокою та впевненості в майбутньому! Життя триває.

PS Щойно отримав декілька номерів декларацій, тож далі буде...