З приходом нового року ми серйозно вирішили нарешті зробити капітальний ремонт ванної кімнати. Під капітальним мається на увазі все повиносити, поздирати, викинути стару стяжку, попереносити всі комунікації у звязку зі зміною планування, прокласти трубку теплої підлоги, залити нову стяжку, покласти нову плитку, встановити нову сантехніку, зібрати і почепити нові меблі. Так-так, попахує купою роботи для Гольфа, але то вже згодом. Ми почали з пошуків плитки. Після України це буде великою проблемою, якщо тебе не влаштовує перша-ліпша з найближчого будмаркету. До речі, в одному супермаркеті знайшли українського виробника – «Golden Tile» належить Харківському плитковому заводу.
У великих будівельних супермаркетах ми з дружиною не дійшли згоди, тому почали кататися по менших або по профільних магазинах. Спочатку заїхали в Херборн – історичне фахверкове містечко в 10 км від нашої домівки. Це невелике (близько 21 т населення) місто вперше згадується в літописах у 1048 році. В пізньому середньовіччі (1584 р.) тут було засновано вищу школу, яка була закрита у 1817 році з утворенням герцогства Нассау. У 1602 році тут зробили перший у реформаторській церкві переклад Біблії. Вагомість цього невеличкого міста у минулому підкреслює той факт, що тут був власний монетний двір!
Наступний по маршруту був Ділленбург, він лише трішки більший за попереднє місто (близько 23.5 тисяч мешканців). Вперше це місто згадується у 1254 році і з роками стало «столицею» аристократичного роду Нассау, що в свою чергу належить до нідерладського королівського роду Оранів. В цьому місті у 1520 році з’явився замок, що був повністю знищений у 1760 році під час 7річної війни.
На замковій горі зібрана цікава експозиція технічних засобів пов’язаних із видобуванням залізної руди, виплавкою та обробкою сталі. Тут мене зацікавив безвогневий паровоз 1928 року: перегріта вода під високим тиском закачувалася у паровоз із зовнішнього котла. Запас 8000л котла вистачало заправити паровоз на кілька годин роботи з доволі великим навантаженням. Можливо хтось поставить питання, а нахіба треба таке чудо? Все просто – ця концепція дозволяла засунути цей локомотив до будь-якого вибухонебезпечного середовища не потруївши димом тамтешніх працівників.
А ще на замковій горі частково збереглися каземати, що вважаються найбільшим підземним оборонним комплексом в Європі. На місці фортеці у 1875 році звели вежу Вільгельма (на честь нідерландського короля з місцевого роду), що стала символом міста.
Далі навігатор нас привів у Хайгер – найстаріше (778 роком датується перша згадка) і найменше містечко на річці Ділль.
Останнє на той день по нашому маршруту було вже велике (понад 100т населення) місто Зіген, що знаходиться в сусідній землі Північний Рейн – Вестфалія. Згідно з аналізом супутникових знімків це найзеленіше велике місто Німеччини. В місті знаходиться найменший публічний музей у світі – 27 м2 присвячено легендарній ліверпульській четвірці. Економічно місто піднялося свого часу завдяки гірничій та сталеварній індустрії, що й було увіковічнене в бронзі:
Навіть «чоловічки» на пішохідних світлофорах верхнього міста тут особливі:
Так а плитку все таки українську купили?)
Мої дід та бабуся жили десь біля 10 років у Лейпцигу у 70хх. Так розповідали що навіть вулиці з шампуням мили. А зловити рибу більшого розміру, перейти дорогу на червоний, зірвати у парку пролісок - то взагалі неможливо.
Невже Німеччина вже докотилася?