Доброго дня, спільното!

Як на зло, майже за всю неділю СААБом зацікавилося лише 9 людей, але жоден із них нічого не написав. А годинник цокає, час біжить... Бляха...
У четвер я телефоную своєму німецькому знайомому товаришу й кажу, що діло — труба: 9 зацікавлених, але ніхто нічого не пропонує. Тож грошей у мене не вистачає. І тут я чую: «У п'ятницю о 9:00 у тебе з ним зустріч. А в мене ти повинен бути о 7:00. Зрозумів? Зрозумів. Усе — чекаю тебе».
Усе, що я можу сказати після цієї розмови: я в *х*ї...
О сьомій ранку ми вже були під його будинком. Тож половина грошей у нас була на руках, але далі почався повний треш…
Батько серед своїх знайомих у Німеччині просить одну людину з міста Мерефа, Харківської обл., допомогти нам із перегоном та частково з грошима (тому в нашого товариша ми взяли лише частину всієї суми). А той вилупок погоджується, але під заставу СААБа, а потім ще й починає ставити свої умови, які на перший погляд здаються розумними, але це тільки на перший погляд...
Одразу поясню цей вчинок: мій батько дуже не хотів бути винним нашому спільному товаришу таку велику суму, бо це дуже добра людина. Тим паче, у нього багатодітна сім'я, а на носі свята.
О 7 годині ранку ми були в нашого товариша та ввічливо відмовилися від усієї суми, розповівши, що знайшли половину грошей. На що отримали відповідь: «...Добре. Але якщо щось — дзвоніть одразу».
О 8 годині ми вже забрали цю людину, яка погодилася допомогти з перегоном, а о 9 годині були вже в продавця. І далі все розвивалося, як у кошмарі...
Ця мразота спочатку намагається підсунути свої документи для оформлення ДКП, на що отримує відмову від продавця, бо в договорі вже були вказані мої дані. Потім ще намагається створити якусь хуйню, на що продавець уже посилає його наступною фразою: «Fick dich. Das ist das erste Mal, dass ich dich sehe. Und ich habe nichts mit dir vereinbart».
А після підписання документів та розрахунку цей виродок вихоплює документи й ключі від машини та, кажучи: «Я беру машину в арест. У вас есть два дня что-бы расплатится. А СААБ можете себе в жопу засунуть, он мне на хуй не нужен», — стрибає у BMW і тікає.
Ми з батьком у той момент були в а*уї. Німець, мабуть, теж, бо він запитав: «Все гаразд?». Я йому відповів: «Ja, alles gut», хоча насправді все було ни*уя не гуд.
І тут німець видає: «Я вже знаю, що ви живете поряд, тому я зняв авто з реєстрації, і номери недійсні. У вас же все одно є ще друга машина, щоб з'їздити в МРЕО».
І тут я зовсім офігів... Я думав, що мені здалося, ніби з номерами було щось не те, чогось не вистачало... Виявилося, що не здалося. І так — це був повний пи/*ець.
Трохи пояснень: перший поліцай, який побачив би ці номери, міг зупинити його та зі спокійною душею відправити Беху на штрафмайданчик, адже в неї не було ні страховки, ні техпаспорта, ні дійсних номерів. А цей виродок живе майже за 60 км від місця купівлі авто. Тобто шанси натрапити на поліцію — майже 90%.
Я з батьком швидко сідаю в СААБ, телефоную товаришу та розповідаю все як є, попутно намагаючись наздогнати цього хуїла.
Товариш каже нам, щоб ми наздогнали цього щура, скинули йому геолокацію місця, де той зупиниться, та тримали його там, поки він не приїде.
Добре, що дорога одна, а шанси наздогнати цього підора становили 99%.
Наздогнавши цю наволоч, ми сіли йому на хвіст і стежили за ним до кінцевої зупинки. Він зупинився неподалік від свого дому, звідки ми забирали його вранці, а я вже скинув кінцеву точку Товаришу. І щойно він припаркував БМВ, а ми заблокували йому виїзд, цей гандон нас помітив і почав «качати права».
Ми зняли номери з автівки (хоча користі від них було «0»), а цей хуйло пішов додому з документами та ключами. Ми ж від'їхали трохи нижче по вулиці й стали чекати.
Через 15–20 хвилин наш Товариш приїхав. І, як виявилося, не один, а зі своїм родичем. Вони разом підійшли та сіли до нас в автівку.
Далі я пропущу деталі розмови. Бо то вже був реально треш. Схоже, ця мразота, коли виходила з дому, побачила, що позаду нас стоїть припаркований чорний тонований бус, а до нас приєдналися якісь люди...
А тим паче, коли він побачив, що йому привезли гроші, — що ж воно пизділо у своє виправдання...
«Та то не він...»
«Це все його жінка...»
«Там нижче стоїть радар швидкості...» і т. п.
Але мені було вже похєр, що там пиздить ця тварина.
Як би там не було, але й нам із батьком теж трохи дісталося «люлєй» від нашого Товариша за те, що спілкувалися з таким...
Коротше, ключі та документи в мене на руках, але є одне АЛЕ. Номери я зняв під час затримання цього дебіла, та й толку від них нуль. На годиннику вже майже 13:00, і купити «транзити» ми вже не встигаємо.
І тут я згадую, що вожу із собою в багажнику СААБа українські номери від старої Бехи... Але нас видає зелена плакетка на лобовому склі. Рішення просте: вологі серветки, спирт і лезо. І через п'ять хвилин лобове скло майже як із заводу.
Ми вирішили, що гнати її до мене додому краще під вечір, об'їзною дорогою. Спочатку їхатиме його зять на бусі, потім я на БМВ, а він — позаду на СААБі.
Тож так ми й пригнали автівку додому. А я з сумом ще раз переконався, що більшим ворогом українця за кордоном може бути тільки інший українець.
Бо від своїх співгромадян найменше очікуєш підстави... Звісно, не всі такі сволоти, і серед «німців» є козли. Але, з огляду на те, що я бачив за ці 1,5 року в таборі й не тільки, десь у 65–70% випадків, коли хотіли на*бати мене або моїх батьків, — на превеликий жаль і сум — це були наші співгромадяни.
На цьому поки що все.
Дякую всім за увагу! Мирного неба та рівних доріг!
Я також натрапляв на таких виродків, але було одне АЛЕ, я в Польщі від 2008-го року, тому всі закони і все що мені потрібно в автосфері - я знаю, тому одурачити мене вже було їм тяжко. Прикро те, що такі гандони кидають вже в європі своїх співвітчизників, котрі останніми грошима допомогають бійцям ЗСУ.
Але добре що поставили його на місце ;)
Сподіваюсь, того "приємного" Мерефівця десь у посадці залишили, або ж покатали у багажнику БМВ, він же якраз для цих цілей у авто=)
Я теж думав що таке може бути тільки у фільмах, а життя мені таке: "Сюрприз!"